Постанова

від 14.09.2016 по справі 910/6709/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. Справа№ 910/6709/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від прокуратури - Скляр Д.Ю., посвідчення №041074 від 03.02.2016 року,

від позивача - Власенко І.І., довіреність №225-КМГ-2511 від 01.08.2016 року,

від відповідача - Панчишина А.М., довіреність б/н від 25.04.2016 року,

від третьої особи - не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "Океан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року

по справі № 910/6709/16 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Океан", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

про внесення змін до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Київська місцева прокуратура №9 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" про стягнення 23 236, 71 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 19.02.2004 року, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Океан", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.02.2004 року за № 72-6-00140 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши п. 2.2. в наступній редакції: "Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (три) відсотка від її нормативної грошової оцінки".

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Океан" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року по справі №910/6709/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Також до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі №910/6709/16.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.05.2016 року у справі №910/6709/16, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі №910/6709/16 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі №910/6709/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.09.2016 року.

13.09.2016 року третя особа подала через канцелярію Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також представник просив розглядати справи без участі представника.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016 року, з'явились представники позивача, відповідача та прокуратури, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно було з`ясовано судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 19.02.2004 року між Київською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Океан" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендодавець, на підставі п. 1 рішення Київради від 23.12.2003 року №316-2/1191 за актом приймання-передачі передав за плату у володіння та користування на 25 років, визначену цим договором, а орендар - прийняв дану земельну ділянку і використовувати її відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. (том 1, а.с. 11-13).

Згідно з п. 1.1 договору об'єктом є земельна ділянка , місце розташування якої вул. Урицького, 1 (літера А) у Солом'янському районі м. Києва розміром 6853 кв.м. для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісного центру, кадастровий номер 8000000000:72:048:0002.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2% (двох) від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.10 договору згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.02.2004 року №106 на час укладання цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 709 432, 57 грн.

Відповідно до п. 2.6 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

28.02.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України", відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. (том 1, а.с. 15).

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Разом з цим, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у п. 2.18 якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 вказаної постанови Пленуму, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів скасування рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 року.

Окрім цього, відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 08 грудня 2015 року Справа № 922/3702/14).

Разом з цим, щодо доводів апелянта про те, що позивач не звертався до відповідача, щодо внесення змін до договору оренди суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріали справи дійсно не містять доказів направлення відповідачеві листа позивача про зміну істотних умов договору, проте відсутність зазначеного доказу не впливає на вирішення спору з огляду на наступне.

Як раніше зазначалось, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому судом враховуються доводи позивача, що надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору (п. 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Зазначене вище кореспондується з позицією Верховного Суду України по справі № 28/5005/640/2012, відповідно до якої надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Київською міською радою було розмішено повідомлення в газеті "Хрещатик" від 02.04.2013 випуск № 33 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України". (том 1, а.с. 56).

Що є окремим підтвердження обізнаності відповідача про прийняте Київською міською радою рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, за приписами статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Отже, встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати. Спірний договір у відповідність до вимог до наведеного податкового законодавства сторонами приведений не був; згода на внесення змін до договору відповідачем надана не була. Враховуючи те, що нормами законодавства передбачена можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом, та зважаючи на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі №27/15-10, від 23.05.2011 року у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 року у справі №41/81пд, від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Океан" на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі №910/6709/16 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року у справі №910/6709/16 залишити без змін.

3.Справу №910/6709/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз