Постанова

від 13.09.2016 по справі 910/5257/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/5257/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Руденко М.А.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Касянчук Л.М.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного

кооперативу "Суднобудівник - 8"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 16.06.2016 року

у справі № 910/5257/16 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна

компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 8"

про стягнення 216511,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-8" (04209, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 13; ідентифікаційний код 22872798) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1 А; ідентифікаційний код 03327664) 77886 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 92 коп. основної заборгованості, 34216 (тридцять чотири тисячі двісті шістнадцять) грн. 49 коп. втрат від інфляції, 3115 (три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 32 коп. 3% річних, 6739 (шість тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 39 коп. пені, 3894 (три тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн. 35 коп. штрафу та 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 79 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник - 8" повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 63788,16 грн., а в іншій частині відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі №910/5257/16 в частині відмови у стягненні з ЖБК «Суднобудівник-8» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 47 003,55 грн. основного боргу (по коду 5-50502), 36202,14 грн. інфляційних втрат, 3 031,20 грн. 3% річних, 2 072,38 грн. пені та 2 350,17 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «АК «Київводоканал» до ЖБК «Суднобудівник-8» в частині стягнення 47003,55 грн. основного боргу, 36202,14 грн. інфляційних втрат, 3031,20 грн. 3% річних, 2 072,38 грн. пені та 2350,17 грн. штрафу - задовольнити.

Стягнути з відповідача витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. та від 05.09.2016 р., апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 8" були прийняті до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Руденко М.А.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/4582/16 від 12.09.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, справу № 910/5257/16 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів та передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 12.09.2016 р. справу № 910/5257/16 було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Руденко М.А., Сітайло Л.Г.

В судове засідання 13.09.2016 року представник відповідача не з'явився.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Суднобудівник - 8" (абонент) було укладено договір № 06847/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі представленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послу на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною даного договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту кладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється : за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента кількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником щоквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із середньодобового споживання води. Показання лічильників за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг; кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживачів, який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг у відповідному обліковому періоді (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими і бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеними з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважається безумовно погодженими абонентом.

Згідно п. 2.2 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів; у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходять від абонента незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу; у разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Цей договір укладається строком на рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 договору).

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договірні правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" , сферу дії якого визначено статтею 2 Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону його дія поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

ПАТ "АК "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"- це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству (ст..1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"). На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 року № 400.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, позивач є виробником та постачальником, а відповідач - споживачем (згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб) послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір № 06847/4-05 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17.08.2006 року за своєю природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Із доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що вартість наданих відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення складається з вартості питної води та стоків (код 5-502) та вартості холодної води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а також стоків (код 5-50502).

Позивач зазначав, що за період з 01.05.2015 по 31.01.2016 за кодом 5-502 надано послуг на суму 61446,24 грн., з яких оплачено 57151,67 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4294,57 грн.; за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 за кодом 5-50502 надано послуг на суму 121801,01 грн., з яких сплачено 2639,09 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 120595,90 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 1433,98 грн.).

На підтвердження факту виставлення відповідачу платіжних вимог, позивачем надано до матеріалів справи платіжні вимоги-доручення за період з лютого 2013 року по грудень 2015 року по коду абонента 5-50502 та за період з березня 2013 року по грудень 2015 року по коду абонента 5-502 та розшифровки рахунків абонента за вказані періоди. Крім цього позивач надав довідку № 47/225-70-136 від 02.03.2016, видану Центральним відділенням ПАТ КБ "Хрещатик", з долученням платіжних доручень за період з 11.07.2015 по 31.12.2015, що підтверджують виставлення відповідачу дебетових інформаційних повідомлень про оплату послуг за кодом 5-502, 5-50502.

Крім цього до матеріалів справи надано копії актів про зняття показань з приладу обліку, підписані ПАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "Київенерго" за період з січня 2013 року по лютий 2016 року по абоненту № 5-420-4, з адресою точки обліку - м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 13.

У випадку прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, якими регулюються відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб'єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін (п. 5.2 договору).

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України 01.07.1994 № 65 втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно з вимогами п. п. 2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. (п. 3.13 Правил).

Тобто, змістом наведеного пункту Правил визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів).

Відповідач зазначав про відсутність на його балансі будь-якого теплового пункту та відповідно відсутності підстав для стягнення вартості холодної води для виготовлення гарячої. При цьому, слід звернути увагу, що окрім розгорнутого розрахунку, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності в повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні, концесії відповідача будь-яких теплових пунктів (котелень).

Позивач надав до матеріалів справи договір № 12477/5-01 від 07.08.2014, укладений між ПАТ "АК "Київводканал" (сторона-1) та ПАТ "Київенерго" (сторона-2) про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води, згідно п. 1.1 якого сторона-1 зобов'язується надавати стороні-2 послуги з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з централізованого постачання гарячої води, до точки надання послуги з централізованого постачання питної холодної води, що знаходиться у сторони-2 на праві власності (балансі, в управління, повному господарському віданні, в концесії, тощо), обладнаної лічильником питної холодної води на відгалуженні до водонагрівача, а сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату вказаних послуг за умовами цього договору. До договору долучений перелік теплових пунктів на відгалуженні до теплообмінників гарячого водопостачання яких здійснюється централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води (теплові пункти СВП "Київські теплові мережі).

Представником позивача не заперечувався факт відсутності у відповідача засобів для виготовлення гарячої води та не надано доказів їх наявності.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6-8 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги за питну воду для потреб гарячого водопостачання за кодом 5-50502 у розмірі 120595,90 грн. є безпідставними, оскільки позивач не надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, на балансі у відповідача не перебувають теплові пункти, що є засобами вироблення гарячої води, оскільки доказів іншого не надано. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, що використовується для підігріву гарячої води, у розмірі 120595,90 грн. суд першої інстанції обгрунтовано відмовлив.

Разом з тим, пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання вони поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (Підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

За змістом п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водовідведення) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом, яким є відповідач, на користь позивача.

До матеріалів справи не надано актів звіряння розрахунків, підписаних контрагентами за договором, однак подані платіжні вимоги-доручення та дебетові інформаційні повідомлення на оплату отриманих послуг. Доказів того, що відповідач у встановленому договором порядку заперечував проти обсягів наданих послуг по постачанню холодної води та водовідведенню (холодно та гарячої води) суду не надано, а тому згідно п. 2.1.6 договору обсяг наданих послуг та їх оплати вважається погодженим абонентом.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором у період з травня 2015 по січень 2016 року послуг з водопостачання та водовідведення становить 4294,57 грн. (по коду № 5-502) та за період з березня 2013 по січень 2016 року стоки по коду № 5-50502 заборгованість становить 73592,35 грн. Загальна сума боргу становить 77886,92 грн. Строк виконання грошового зобов'язання по оплаті якої згідно положень ст. 903 Цивільного кодексу України та умов Договору на момент звернення з позовом до суду є таким, що настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач не оплатив надані за договором послуги у повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 77886,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, позовні вимоги частковому задоволенню щодо стягнення суми основного боргу.

Інші доводи сторін вірно не прийняті судом першої інстанції з підстав недоведеності, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.03.2013 по 31.01.2016 послуг не повідомляв, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п.2.1.6. Договору, кількість та вартість наданих ПАТ «АК «Київводоканал» з 01.03.2013 по 31.01.2016 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.

Положеннями п. п. 5.3., 5.9., 5.27. Правил користування №190 передбачено, що Абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води.

Абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні.

За змістом п. 5.29 Правил користування №190 кількість стічних вод, що надходить до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно із показниками водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання та іншими видами взаємних розрахунків з абонентом.

Цими ж правилами передбачено переважне право Водоканалу встановлювати метод визначення кількості стічних вод.

Враховуючи те що, Відповідач не добросовісно поставився до свого обов'язку щодо ведення первинного обліку спожитої ним води, Позивач змушений був застосувати єдиний можливий метод обліку поставленої питної води та кількості прийнятих стоків щодо вказаного Абонента.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 70418,63 грн. - інфляційних втрат, 6146,52 грн. - 3% річних, 8811,77 грн. - пені та 6244,52 грн. - штрафу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

В свою чергу, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (4.1. Постанови).

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок 3% річних та втрат від інфляції. Оскільки встановлено, що сума основного боргу, на яку нараховується 3% річних та втрати від інфляції, є меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення, то відповідно і сума санкцій є меншою, та згідно вірного розрахунку суду першої інстанції та підлягає стягненню з відповідача у такому розмірі: втрати від інфляції - 34216,49 грн., 3% річних - 3115,32 грн. Санкції розраховані за період з 06.06.2015 до 31.01.2016 (код 5-502) та за період з 11.04.2013 до 31.01.2016.

Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг, це є підставою для застосування до нього передбачених Господарським кодексом України штрафних санкцій, зокрема ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України - пені та штрафу. При цьому позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6739,39 грн. пені та 3894,35 грн. штрафу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені, розмір якої встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

На підставі наведених норм стосовно строків та розмірів нарахування пені, а також п. 4.2 Договору, враховуючи встановлену судом суму прострочення сплати вартості наданих відповідачеві послуг, з останнього підлягає стягненню пеня розміром 6739,39 грн., обчислена по кожному періоду, починаючи з березня 2015, а отже вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в зазначеній сумі.

Згідно п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Таким чином, враховуючи встановлений розмір прострочення сплати вартості наданих позивачем послуг, розмір штрафу становить 3894,35 грн.

Відповідач звернувся з заявою про зменшення розміру пені та штрафу на підставі ст. 83 ГПК України.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно вірного перерахунку суду суду першої інстанції розмір пені та штрафу менший від того, що заявлений позивачем і суд першої інстанції обґрунтовано не вбачає виключних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 8" задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року у справі №910/5257/16 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

2. Справу 910/5257/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

М.А. Руденко