Постанова

від 12.09.2016 по справі 809/1094/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа № 809/1094/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Хомі О.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ТОВ "Катерина транс сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 82391,03 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерина транс сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 82391,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення статей 16, 295 Податкового кодексу України, не сплачено єдиний податок в сумі 82391,03 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 1 квартал 2016 року від 05.05.2016 року за № 1 на суму 82391,03 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча судом 30.08.2016 року направлено ухвалу про відкриття провадження по даній адміністративній справі на адресу зазначену в позові та підтвердженій витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: м.Івано-Франківськ, вул.Тичини, 8а, кімната 182. Дані матеріали 06.09.2016 року повернуто на адресу суду із довідкою підприємства поштового зв`язку, якою зазначено причини повернення - "за зазначеною адресою не проживає".

Частина 4 статті 33 КАС України передбачає, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місце проживання) зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до вимог частини 11 статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, з урахуванням належного повідомлення відповідача за адресою - м.Івано-Франківськ, вул.Тичини, 8а, кімната 182, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, суд вважає, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі-ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1ст.38 ПК України).

Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що 11.09.2015 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Катерина транс сервіс", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-11).

За даними вказаного Реєстру, облікової картки, копії яких подано представником позивача, ТОВ "Катерина транс сервіс" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську.

Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України єдиний податок належить до місцевих податків.

Згідно приписів пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу встановлені ставки єдиного податку ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно вимог пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

В судовому засіданні встановлено, що 05.05.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Катерина транс сервіс" подано позивачу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи), де відповідачем самостійно розраховано суму єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період в розмірі 82391,03грн. (а.с.8).

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача з єдиного податку в сумі 82391,03 грн., зазначене ним в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 1 квартал 2016 року від 05.05.2016 року є узгодженим з дня подання такої декларації.

Пунктом 295.3. статті 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У відповідності до пункту 295.4. статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 59.1 статті 9 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Судом встановлено, що відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу від 23.05.2016 року №14293-25 (а.с. 7). На час розгляду справи вищезазначена податкова вимога є не оскаржена та не відкликана.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань з єдиного податку в загальному розмірі 82391,03 грн. є узгодженим податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Заборгованість відповідача підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 1 квартал 2016 року від 05.05.2016 року (а.с.8), податковою вимогою форми "Ю" від 23.05.2016 року за № 14293-25 (а.с.7), довідкою про борг від 29.07.2016 року (а.с.6).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Вирішуючи питання про необхідність застосування положень пунктів 95.3. 95.4., статті 95 Податкового кодексу України у повному їх змісті у даних спірних відносинах суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача наявного у нього податкового боргу за правилами вказаної статті Кодексу підлягають задоволенню, виходячи із наступних правових позицій.

Відповідно до вимог пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3. статті 95 Кодексу передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В пункті 95.4. статті 95 даного Кодексу зазначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд, виходячи із системного аналізу наведених положень Податкового кодексу України, прийшов до висновку про те, що існують усі підстави для погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерина транс сервіс" (код 40005439,місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, вулиця Тичини, будинок 8 - А, кімната 182) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь бюджету податковий борг в сумі 82391 (вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто одну) гривню 03 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_2

Постанова складена в повному обсязі 16.09.2016 року.