Постанова

від 16.09.2016 по справі 826/3695/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 вересня 2016 року 08:48 справа №826/3695/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0005612201 та №0005602201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2014 року в адміністративній справі №826/3695/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2013 року №0005612201 та №0005602201.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року К/800/43463/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 лютого 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; суд на підставі до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 16 жовтня 2013 року №0005602201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 411 270,50 грн., в тому числі за основним платежем - 940 847,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 470 423,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 16 жовтня 2013 року №0005612201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 375 298,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 100 239,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 275 059,75 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 07 жовтня 2013 року №1168/2201/30678461 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АРЦ" (код за ЄДРПОУ 30678461) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Альфакем Україна" (код ЄДРПОУ 36678727) та ТОВ "Сан Енд Фан" (код ЄДРПОУ 37241245) за період з 01.12.2012 р. по 31.05.2012 р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 940 847,00 грн., у тому числі: лютий 2012 року у сумі 267 072,00 грн., квітень 2012 року у сумі 198 720,00 грн., травень 2012 року у сумі 475 055,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, у тому числі по періодам: І квартал 2012 року у сумі 280 425,00 грн., ІІ квартал 2012 року у сумі 819 814,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток по відносинам із ТОВ "Альфакем Україна" та ТОВ "Сан Енд Фан", оскільки вказані підприємства мають ознаки фіктивності, а їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту для третіх осіб.

З огляду на зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про не можливість формування витрат та податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Альфакем Україна" та ТОВ "Сан Енд Фан".

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані товари використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03 листопада 2015 року К/800/43463/15 зазначив, що при новому розгляді справи, судам необхідно дослідити комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань, у тому числі надати оцінку результатам розгляду кримінальної справи, порушеної щодо ТОВ "Сан Енд Фан" за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами другою, третьою статті 358 Кримінального кодексу України та врахувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22 вересня 2015 року.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити зміст спірних правовідносин та реальність господарських операцій.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" та його контрагентами - ТОВ "Альфакем Україна" та ТОВ "Сан Енд Фан"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" (замовник) та ТОВ "Альфакем Україна" (підрядник) укладено договір від 03 січня 2012 року №2/12, за умовами якого підрядник для замовника зобов'язується якісно і у строк, на умовах даного договору виконати певні роботи і передати продукцію.

Згідно акта виконання робіт від 31 травня 2012 року підрядник виконав на замовлення позивача роботи, а саме розробка ГІС етап №3 згідно технічного завдання та виписав податкову накладну від 31 травня 2012 року №183 на загальну суму 642 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 107 000,00 грн.

Між ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" (замовник) та ТОВ "Сан Енд Фан" (підрядник) укладено наступні договори: від 30 січня 2012 року №235 про виконання робіт по виготовленню індексно-кадастрових карт, від 02 лютого 2012 року №225 про виконання робіт та від 16 січня 2012 року №226 про виконання робіт по планово-висотній прив'язці аерознімків, за умовами яких підрядник для замовника зобов'язується якісно і у строк, на умовах даного договору виконати певні роботи і передати продукцію.

Акти надання послуг свідчать, що ТОВ "Сан Енд Фан" на замовлення позивача виконано наступні роботи (надано послуги): виготовлення цифрових індексно-кадастрових карт Донецька область по 2 етапу, виготовлення цифрових індексно-кадастрових карт АР Крим по 1 етапу, польові роботи Дніпропетровська область, Харківська область, планово-висотній прив'язці аерознімків Луганська область.

Відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивач перерахував на розрахунковий рахунок підрядника грошові кошти на загальну суму виконаних робіт.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із підрядниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач, зазначив, що роботи з планово-висотної прив'язки аерофотознімків, польового контролю якості фотограмметричних робіт, виготовлення індексних кадастрових карт, придбані у ТОВ "Сан Енд Фан" в подальшому використано для виготовлення різної картографічної продукції, ортофотопланів відповідних територій, з метою виконання зобов'язань перед замовником - Державним комітетом України із земельних ресурсів на виконання договору підряду; роботи, придбані у ТОВ "Альфакем Україна" (планування, розробка ПО, що включає програмування ГІС "АРЦ", ГІС "Надра РЕГ", встановлення та налагодження ПО, оформлення документації, впровадження) частково використано для власних потреб, а саме: для збору, сортування, оброблення, зберігання картографічної продукції створеної підприємством, а частково використано для виконання робіт за контрактом на замовлення компанії AVIA STAR S.A., та продано замовнику.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано в матеріали справи копії наступних документів: господарських договорів, актів, каталогів координат опознаків на територію Донецької області, Луганської області, АР Крим; технічного звіту про виконані роботи з польового контролю якості фотограмметричних робіт; технічних звітів про виконані роботи щодо створення базових та індексних кадастрових карт; акту приймання індексних кадастрових карт; акту приймання індексних кадастрових карт; технічного завдання до договору; акту приймання-передачі необоротних активів; акту введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів; акту виконаних робіт; банківської виписки.

Надані позивачем документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаних послуг, а лише фіксують господарські операції з ТОВ "Сан Енд Фан" та ТОВ "Альфакем Україна".

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів виконання робіт ТОВ "Сан Енд Фан" та ТОВ "Альфакем Україна", зокрема неможливо ідентифікувати участь вказаних підприємств при виконання робіт, у тому числі по планово-висотній прив'язці аерознімків, виготовлення цифрових індексно-кадастрових карт на замовлення Державного комітету України із земельних ресурсів та компанії AVIA STAR S.A., а також не надано доказів неможливості самостійного виконання зобов'язань перед вказаними замовниками та необхідність залучення підрядників.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження використання для власних потреб робіт з планування, розробки ПО, встановлення та налагодження ПО, оформлення документації тощо.

В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження наявності у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, які мають наукові, технічні або інші спеціальні знання у відповідній галузі господарювання, а також доказів залучення третіх осіб для виконання вказаних послуг.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Сан Енд Фан" та ТОВ "Альфакем Україна" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сан Енд Фан" та ТОВ "Альфакем Україна" у зв'язку з придбанням робіт.

Суд звертає увагу, що наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, отриманих від контрагентів, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Крім того, судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі №757/15488/13-к встановлено, що підроблені первинні фінансово-господарські документи ТОВ "Сан Енд Фан" використовувались при складанні податкової звітності та віднесенні до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що згідно протоколу допиту Красноштан С.В., останній зазначив, що займався наданням послуг по переводу безготівкових коштів у готівку, а також здійснював передачу документів щодо нібито проведених фінансово-господарських операцій, оформлених від фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ "Сан Енд Фан", реально діючим підприємствам-замовникам для підтвердження перерахованих на рахунки фіктивних підприємств коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість є безпідставним.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року №21-887а15.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко