Рішення

від 13.09.2016 по справі 578/653/16-ц

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/653/16-ц

провадження № 2/578/216/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2016 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Щербина А.С.,

при секретарі Сотніковій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Краснопілля справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та оплату днів тимчасової непрацездатності,-

В С Т А Н О В И В:

24.06.2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в послідуючому неодноразово уточнювала, та просила суд визнати незаконним наказ Комунальної установи Сумської ради Краснопільського психоневрологічного інтернату №27-к від 19.05.2016 року про її звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді старшої медичної сестри вказаної установи та зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10029,00 грн. і оплатити дні тимчасової непрацездатності з 19.05.2016 року по 27.05.2016 року, допустивши негайне виконання рішення суду.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що наказом №69 від 06.10.2014 року вона була прийнята на посаду старшої медичної сестри Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат, однак останнім часом, її здоров'я значно погіршилося, через що виконувати обов'язки старшої медичної сестри їй стало вкрай складно. 16.05.2016 року вона звернулася до директора Краснопільського психологічного інтернату з заявою про звільнення, при чому в усній формі просила останнього звільнити її як найшвидше, відповідно до ст. 38 КЗпПУ, оскільки вона є людиною пенсійного віку та через погіршення стану здоров'я виконувати посадові обов'язки їй стало складно. Але директор відмовив їй у звільненні у строк у який вона просила, а коли вона подала заяву про звільнення за власним бажанням, то відмовився її прийняти, сказавши, що вона не вірно її написала. З аналогічними проханнями про звільнення вона зверталася до директора і 17.05.2016 року і 18.05.2016 року, але останній відмовлявся прийняти її заяви, при цьому кожного разу їх розмови проходили в грубій формі, директор підвищував на неї голос та відмовлявся підписати заяву про звільнення без будь-яких розумних та законних на те причин. 19.05.2016 року в обідній час на робочому місці у неї погіршилося самопочуття, тому вона підійшла до директора та сказала йому, що вона себе погано почуває та що їй необхідно звернутися до лікаря, але директор не дозволив піти їй до лікарні та почав на неї кричати. Намагання переконати директора в тому, що вона дійсно погано почувається призвели до ще більшої суперечки та ще більшого погіршення її самопочуття, тому вона поклала ключі від медичного пункту директору на стіл та пішла до Краснопільської ЦРЛ повідомивши про це останнього. У лікарні її оглянув лікар терапевт та за результатами кардіограми її цього ж дня поклали до терапевтичного відділення Краснопільської ЦРЛ, у зв'язку з чим з 19.05.2016 року по 27.05.2016 року вона перебувала на лікарняному. Однак 19.05.2016 року її було звільнено з посади медичної сестри Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психологічний інтернат за прогул без поважних причин, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала в Комунальній установі Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат з 6.10.2014 року і переведена на посаду старшої медичної сестри даної установи з 29 грудня 2014 року про що свідчить запис у трудовій книжці позивачки (а.с.7-18) і виконувала посадові обов'язки старшої медичної сестри згідно посадової інструкції затвердженої 10.08.2015 року (а.с.63).

Але 19.05.2016 року згідно наказу №27-к позивачку було звільнено з займаної посади на підставі ст. 40 п.4 КЗпП України за прогули на підставі акту проведеного службового розслідування та згоди профспілкового комітету підприємства (інтернату).

Позивачка не погодилася з наказом про звільнення за ст. 40 п.4 КЗпП України та просила суд поновити її на раніше займаній посаді і стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, затримку трудової книжки та зобов'язати відповідача оплатити їй дні тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності з 19 по 27 травня 2016 року, мотивуючи свої вимоги тим, що на час звільнення 19.05.2016 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у зв'язку з погіршенням стану її здоров'я тому не могла бути звільненою за прогул, що підтверджується листком непрацездатності від 19.05.2016 року (а.с.9).

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи із слідуючого.

Так, згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк, з дня вручення копії наказу про звільнення, або з дня вручення трудової книжки.

Як видно з акту про ознайомлення з наказом про звільнення від 20.05.2016 року, відповідальними працівниками, які відповідають за ведення діловодства в інтернаті ОСОБА_2 було складено акт про відмову позивачки отримали копію наказу про звільнення та трудову книжку в приміщенні Краснопільської ЦРЛ (а.с.81).

До 27.05.2016 року позивачка перебувала на лікуванні в Краснопільській ЦРЛ.

У зв'язку з відмовою позивачки отримати трудову книжку та наказу про звільнення відповідач надіслав позивачці трудову книжку рекомендованим відправленням, що підтверджується реєстром, яку позивачка отримала 24.05.2016 року (а.с.13), після чого звернулася до суду про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду від 24.06.2016 року (а.с.1), тобто в межах місячного терміну.

Про складання акту про невручення вищевказаних документів 20.05.2016 року та пересилання трудової книжки також підтвердила свідок ОСОБА_2

Перебування позивачки на стаціонарному лікуванні підтверджується листом непрацездатності (а.с.9).

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що від директора Краснопільського психоневрологічного інтернату 19.05.2016 року надійшов лист про можливість надання згоди на звільнення позивачки з займаної посади за прогул 19.05.2016 року. Лист надійшов після 15 години. Тому було зібрано профком і повідомлено позивачку про необхідність прибути на засідання профкому для розгляду листа директора, але позивачка відмовилася прийняти участь у засіданні профкому не пояснивши причину. Розгляд питання не було відкладено у зв'язку з неявкою позивачки, але згоду на звільнення позивачки було дано за прогули і протокол передано керівництву близько 17 години. Про те, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні профкомі ніхто не говорив, тому і було прийнято таке рішення. Підставою прийняття такого рішення було і те, що було надано акт розслідування порушення трудової дисципліни позивачкою.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 20.05.2016 року він разом із ОСОБА_2 прибув до Краснопільської ЦРЛ для вручення трудової книжки та наказу про звільнення позивачці, яка перебувала у Краснопільській ЦРЛ. Але остання відмовилася ознайомитися з наказом та отримати трудову книжку так як перебувала на стаціонарному лікуванні.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 19.05.2016 року близько 10 години прийшла позивачка і передала спецодяг, який використовується для виконання господарських робіт і повідомила їй, що одяг їй не потрібний так як вона буде звільнятися з роботи. Про свій стан здоров'я позивачка не повідомляла.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює директором Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат і 19.05.2016 року позивачка відмовилася виконувати обов'язки старшої медичної сестри і віддала йому ключі від кімнати з медикаментами. Заяву про звільнення позивачка не писала, але повідомляла його про бажання звільнитися, але він роз'яснив останній, що заяву підпише після проведення перевірки , але позивачка не хотіла працювати. Також напередодні 16.05.2016 року позивачці було винесено догону за неналежне виконання посадових обов'язків. Але про перебування на стаціонарному лікуванні позивачки йому нічого при підписанні наказу 19.05.2016 року не було відомо. Якщо б він знав про перебування позивачки на лікуванні він, можливо, не видав би такий наказ.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що 19.05.2016 року, десь близько 13 години, до неї в Краснопільську ЦРЛ на прийом , як дільничного лікаря, звернулася позивачка зі скаргами на болі у грудях. Так як позивачка перебувала на диспансерному обліку, то вона видала останній направлення на кардіологічне обстеження. Через деякий час позивачка повернулася після дослідження і нею було запропоновано останній пройти стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні Краснопільської ЦРЛ, на що позивачка погодилася. На стаціонарне лікування позивачка була направлена близько 14 години.

Перебування на кардіологічному дослідженні в Краснопільській ЦРЛ близько 13 -14 години підтвердила свідок ОСОБА_8

З пояснень ОСОБА_9 підтверджується що 19.05.2016 року на робочому місці після 12 години була відсутня позивачка, що змусило її звернутися до керівництва інтернату з питанням про отримання медикаментів, так як одному з хворих були потрібні ліки, а ключі від кімнати з медикаментами знаходилися у позивачки. Згодом комісійно було відкрито кімнату з ліками, але позивачки при цьому не було.

Згідно вимог ст. 40 ч.3 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності.

Аналогічні роз'яснення містяться і у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6.ХІ.1992 р. №9 п. 17, відповідно до якого розірвання трудового договору з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен громадянин України має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 49 Конституції України, кожен громадянин України має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Як видно з вище досліджених доказів, позивачка дійсно 19.05.2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Краснопільській ЦРЛ, що також підтверджується медичною картою стаціонарного хворого №1248 терапевтичного відділення, палати №7 (а.с.112-115) та перебування на диспансерному обліку, що підтверджується довідкою (а.с. 111), що не давало підстави на звільнення позивачки за ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України - за прогул, тому позивачка підлягає поновленню на роботі з моменту звільнення.

Також їй необхідно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.05.2016 року до 13.09.2016 року за 85 робочих днів з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 виходячи з слідуючого.

Так, згідно календаря робочих днів у 2016 році підтверджується, що у травні було 19 робочих днів, у червні - 20 робочих днів, у липні - 22 робочі дні, у серпні 22 робочі дні, у вересні станом на день розгляду справи в суді - 9 днів.

Тобто з вини відповідача при незаконному звільненні всього було допущено 85 непрацюючих днів.

Згідно довідки наданої відповідачем заробітна плата позивачки склала в 2016 році: березень 2885,03 грн.; квітень 2885,03 грн. (а.с.99).

Виходячи із розрахунку заробітна плата 2885,03 грн. і 22 робочі дні у березні то середній заробіток = 131,13 грн.; за квітень 2885,03 грн. за 21 робочий день = середній заробіток 137,38 грн. Середня заробітна плата за березень і квітень 2016 року склала 137,38 грн. + 131,17 грн. = 268 грн. 51 коп. : на 2 місяці = 134,25 грн.

Виходячи з даного розрахунку позивачем було втрачено заробітної плати: 85 днів х середній заробіток за один день 134,25 грн. = 11411,25 грн.

Щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачці середній заробіток за затримку видачі трудової книжки та зобов'язання виплатити заробітну плату по листку непрацездатності, то суд погодитися з даною вимогою не може, так як саме поновлення позивачки на посаді старшої медсестри з 19.05.2016 року дає підстави для виплати коштів за листком непрацездатності згідно закону з 19 по 27.05.2016 року без виплат за затримку видачі трудової книжки виходячи з рішення про поновлення на роботі прийнятого судом.

Так, як позивачка згідно Закону звільняється від сплати судового збору при подачі позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вказані судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача .

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню, тому суд враховує вимоги Закону, суть позовних вимог та приходить до висновку, що рішення в частині поновлення на роботі позивачки підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215, 218 ЦПК України , ст.ст. 43, 49 Конституції України, ст.ст. 40 ч.3, 233 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6.ХІ.1992 р. №9 п. 17, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого ПКМУ від 08.02.1995 року №100, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати наказ №27-к від 19.05.2016 року по Комунальній установі Сумської ради Краснопільського психоневрологічного інтернату про звільнення ОСОБА_1 на підставі статті 40 пункту 4 КЗпП України незаконним.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді старшої медичної сестри Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат з 19.05.2016 року.

Стягнути з Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат(42400, с. Таратутино, Краснопільського району Сумської області, Комплекс будівель та споруд №1, Код ЄДРПОУ 03189430, р/р 35413001023843, МФО 837013 в ГУ ДКСУ у Сумській області) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19 травня 2016 року по 13 вересня 2016 року включно за 85 робочих днів втраченого заробітку в сумі 11411 гривень 25 копійок.

Рішення суду в частині поновлення на роботі на підставі ст.367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

В решті частині позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з Комунальної установи Сумської обласної ради Краснопільський психоневрологічний інтернат в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. за позовну вимогу немайнового характеру (поновлення на роботі) та 1144 грн. за позовну вимогу майнового характеру ( стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу), а всього суму 1695,20 грн., зарахувавши її до спеціального фонду Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у Краснопільському районі Сумської області, код ЄДРПОУ 37938125, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, рахунок отримувача 31217206700172, код класифікації доходів бюджету 22030101, у графі «призначення платежу» вказати «Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Краснопільський районний суд Сумської області, код ЄДРПОУ 02886373».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2016 року о 15 год 50 хв.

Суддя А. С . Щербина