Рішення

від 15.09.2016 по справі 904/6760/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.16р. Справа № 904/6760/16 За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Новоінгулецьке хлібоприймальне підприємство", с. Карпівка Широківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 3492,38 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.12.2015 року №123, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Новоінгулецьке хлібоприймальне підприємство" заборгованість у розмірі 2701,71 грн., пеню у розмірі 583,80 грн., 3 % річних у розмірі 53,32 грн. та індекс інфляції у розмірі 153,55 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання №10-Ш від 26.03.2015 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані пеня, 3% річних та індекс інфляції на загальну суму 3492,38 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 15.08.2016 року та від 31.08.2016 року), які отримані відповідачем 30.08.2016 року 08.09.2016 року відповідно.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Новоінгулецьке хлібоприймальне підприємство" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи відкладався з 31.08.2016 року на 15.09.2016 року.

У судовому засіданні 15.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 року між Нікопольським управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (аиконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Новоінгулецьке хлібоприймальне підприємство" (замовник) укладено договір №10-Ш про надання послуг з технічного обслуговування системи газопостачання, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт з технічного обслуговування системи газопостачання, в терміни, визначені графіком, затвердженим замовником та узгодженим з виконавцем, на об'єкті розташованому за адресою с. Карпівка, вул. Центральна, 1 а.

Пунктом 2.1. договору сторони встановили вартість виконуваних робіт в сумі 6512,75 грн.

Додатковою угодою № 1 від 20.04.2015 року до договору було змінено загальну суму договору до суми 7825,63 грн.

Згідно з п. 3.1 договору початок та закінчення робіт з планового обслуговування визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.3.8. договору замовник зобов'язаний своєчасно розраховуватися з виконавцем за виконані роботи з технічного обслуговування системи газопостачання.

Сплата за виконані роботи проводиться замовником протягом 10 робочих днів, з дня підписання акту прийняття виконаних робіт сторонами (п.5.2 договору)

Згідно з п. 8.1 договору договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Керуючись ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин, що фактично склалися між сторонами, починаючи з 01 січня 2015 року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк на тих самих умовах (п.8.2 договору).

Сторонами погоджено та підписано додатки до договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування системи газопостачання, що підтверджується актами приймання виконаних робіт №10 від 26.10.2015 року на суму 1369,74 грн., №24 від 16.11.2015 року на суму 371,06 грн., №30 від 16.11.2015 року на суму 960,91 грн. Всього на суму 2701,71 грн.

Наведені акти підписані з боку позивача та з боку відповідача, відповідно скріплені печатками підприємств.

Позивач зазначає, що відповідач надані послуги не оплатив, у зв'язку з чим нього виникла заборгованість у розмірі 2701,71 грн., що і є причиною виникнення спору.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору (п. 5.2. договору), а також факт того, що відповідачем підписані акти приймання виконаних робіт, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з претензією №20/02-2 від 11.02.2016 року, відповідно до якої просив у тридцяти денний термін з моменту отримання даної претензії сплатити заборгованість за надані послуги з технічного обслуговування системи газопостачання згідно з договором №10-Ш від 26.03.2015 року в розмірі 2701,71 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 18.02.2016 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Доказів оплати наданих послуг поставленого позивачем природного газу відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за надані послуги у сумі 2701,71 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 2701,71 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.3 договору за невиконання умов п.5.2 договору замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню, нараховану на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на період, за який нараховувалася пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 06.11.2015 року по 27.05.2016 року у розмірі 583,80 грн., при цьому розрахунок здійснювався по кожному акту окремо.

При перевірці правильності нарахування пені, судом встановлено неправильність її нарахування, пов'язану із невірним визначенням початкового періоду нарахування, оскільки умовами договору визначено оплата наданих послуг протягом 10 робочих днів , у той час, як позивач прострочку вважає після спливу 10 календарних днів від дати підписання актів приймання виконаних робіт, тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за загальний період з 10.11.2015 року по 27.05.2016 року у розмірі 570,45 грн., при цьому судом враховано, що прострочка за актами виконаних робіт №24 та №30 виникла з 01.12.2015 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за загальний період з 06.11.2015 року по 13.07.2016 року у розмірі 53,32 грн. та індекс інфляції за період з 01.12.2015 року по 13.07.2016 року у розмірі 153,55 грн.

Оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних допущено аналогічні помилки, що і при нарахуванні пені, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 52,43 грн. за загальний період з 10.11.2015 року по 13.07.2016 року.

Перевіркою нарахування індексу інфляції порушень не виявлено, тому вимога про стягнення індексу інфляції за період з грудня 2015 року по червень 2016 року у розмірі 153,55 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за надані послуги (виконані роботи). Невиконанням обов'язку щодо оплати послуг (робіт) відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість послуг (робіт)) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 3478,14 грн. (заборгованість у розмірі 2701,71 грн., пеня у розмірі 570,45 грн., 3% річних у розмірі 52,43 грн., індекс інфляції у розмірі 153,55 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1372,38 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Новоінгулецьке хлібоприймальне підприємство" (53742, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Карпівка, вул.. Центральна, 1, ідентифікаційний код 31996584) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 03340920) в особі Нікопольського управління з експлуатації газового господарства (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Сєрова, 51, ідентифікаційний код 24607907) заборгованість у розмірі 2701,71 грн., пеню у розмірі 570,45 грн., 3% річних у розмірі 52,43 грн., індекс інфляції у розмірі 153,55 грн. та судовий збір у розмірі 1372,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 16.09.2016 року.

Суддя О.М. Крижний