Рішення

від 09.09.2016 по справі 173/1088/16-ц

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1088/16-ц

Провадження №2/173/636/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевського житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верхівцевського житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з з 3 вересня 2012 року він працював у Верхівцевському ЖКГ на посаді машиніста насосних установок. На підставі наказу № 17-к від 23 березня 2015 року він був звільнений з роботи за згодою сторін. З квітня 2014 року йому припинили виплачувати заробітну плату у зв'язку з чим на момент звільнення виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 7256 грн. 53 коп. враховуючи те, що під час звільнення з ним не було проведено розрахунку є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 9555 грн. 89 коп. У зв'язку із тривалою невиплатою заробітної плати, позивач вважає йому було завдано моральні страждання, оскільки йому доводилось докладати додаткових зусиль для організації свого життя, він не мав коштів, щоб утримувати свою сім'ю, змушений був позичати кошти та повертати борги. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 2000 грн. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Верхівцевського ЖКГ на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 7256 грн. 53 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9555 грн. 89 коп. та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2000 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки з ним було проведено розрахунок, тому остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9555 грн. 89 коп. та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 2000 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені вимоги, суду пояснив, що розрахунок з ним було проведено лише в липні 2016 року, вже після того, як він звернувся з позовом до суду. Тому вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що з відповідачем було проведено розрахунок по заробітній платі. Окрім того позивачем пропущено строк для звернення до суду. Підстав для відшкодування моральної шкоди не має, оскільки дружина позивача працює, неповнолітніх дітей на утриманні вони не мають, окрім того у позивача є господарство та продуктами господарства він торгує на базарі. На думку представника відповідача в позові слід відмовити.

Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності приходить до таких висновків.

Судом встановлені такі обставини т а відповідні їм правовідносини.

На підставі наказу № 84 від 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Верхівцевського ЖКГ на посаду машиніста насосних установок. 23 березня 2015 року на підставі наказу № 17-к від 23 березня 2015 року його було звільнено з з0айманої посади за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці (а.с.4).

На день звільнення, 23 березня 2015 року, Верхівцевське ЖКГ мало перед позивачем заборгованість по заробітній платі в сумі 7 256 грн. 53 коп., що в судовому засіданні сторони визнали, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Доказів проведення розрахунку з позивачем, а саме заборгованості по заробітній платі, в день звільнення відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі була виплачена ОСОБА_1 лише 18 липня 2016 року, що підтверджується відомістю на виплату грошей від 18 липня 2016 року (а.с.18).

За затримку розрахунку при звільненні ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач не довів відсутності своєї вини у затримці розрахунку, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

При цьому у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органом, передбачений ст.117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку є саме випадком збереження середньої заробітної плати.

Згідно п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останніми календарними місяцями роботи позивача були січень та лютий 2015 року. згідно з довідкою Верхівцевського ЖКГ в січні 2015 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 541 грн. 54 коп. (18 днів); в лютому 2015 року - 624 грн. 65 коп.(24 дні) (а.с.23).

Середньоденна заробітна плата складає (541 грн. 54 коп. + 624 грн. 65 коп. /(18 днів+24 дні) = 27 грн. 77 коп.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих годин розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих годин за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи позивача підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Згідно графіку роботи позивача число відпрацьованих днів за останні два календарні місяці складає 42 дні (а.с.23).

Середньомісячне число робочих днів складає - 42/2 = 21 день

Отже загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає: 27 грн. 77 коп. Х 21 день = 583 грн. 17 коп.

На день проведення розрахунку період затримки розрахунку складає - 16 місяців (з березня 2015 року до липня 2016 року).

Таким чином за період затримки розрахунку з відповідача на корись позивача підлягає стягненню: 583 грн. 17 коп. Х 16 місяців = 9330 грн. 72 коп.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку, проте в сумі, яка зазначена у розрахунку суду, оскільки розрахунок позивача не відповідає відомостям про заробітну плату та кількість відпрацьованих днів за два останні місяці перед звільненням (а.с.7).

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відсутність вини роботодавця у затримці проведення розрахунку при звільненні, оскільки відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, тому що відсутність коштів у підприємства не виключає його відповідальності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 липня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-64цс13.

Також суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогами, який визначений ст. 233 КЗпП України з огляду на таке. Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-409цс16.

Враховуючи те, що розрахунок з позивачем було проведено вже після звернення його до суду, а саме 18 липня 2016 року, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду без порушень строків.

Щодо вимог позивача про відшкодування відповідачем завданої моральної шкоди слід зазначити наступне.

Згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що мало місце порушення прав працівника, ОСОБА_1, у сфері трудових відносин, які полягають у затримці проведення розрахунку при звільненні та призвели до моральних страждань позивача. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року визначено, що невиплата належних працівнику грошових сум є порушенням прав працівника у сфері трудових відносин.

Постановою Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11 визначено, що передумовою відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 Кодексу законів про працю України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин. Суд установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосувати відповідальність, що передбачена ст.. 237-1 Кодексу законі про працю України.

Отже, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характеру та тривалості немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, за можливе визначити розмір завданої моральної шкоди в сумі 500 грн. А тому позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі ст.ст. 117, 237-1, 238 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 88, 212-215, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Верхівцевського житлово-комунального господарства про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Верхівцевського житлово-комунального господарства (ЄДРПОУ 30895871, 51600 м.Верхівцеве, вул..Нова, 52а) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 9 330 грн. 72 коп. а також 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Верхівцевського житлово-комунального господарства (ЄДРПОУ 30895871, 51600 м.Верхівцеве, вул..Нова, 52а) судовий збір в дохід держави в сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко