Ухвала

від 08.09.2016 по справі 635/3199/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/3199/16-ц Головуючий І інстанції:Бобко Т.В.

Провадження № 22-ц- /790/5715 /16 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Зазулинської Т.П.., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі - Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на е, що о їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю належать земельні ділянки площею 3,5480 га кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,8815 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Поряд із зазначеними земельними ділянками знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле площею 373,9408 га.

31 грудня 2014 року між нею та ФГ «Авелес» були укладені договори оренди строком на 15 років, форму та зміст яких були запропоновані останнім.

Уклавши аналогічні договори з іншими власниками земельних ділянок, а всього 89 договорів, ФГ «Авелес» отримав право оренди на приватній землі загальною площею 373,9408 га.

Однак відповідач використовує спірні земельні ділянки з початку 2012 року, засіває їх, збирає урожай та отримує прибуток.

Таким чином, у 2012-2014 роках відповідач користувався зазначеними земельними ділянками без оформлення договорів.

З цього приводу позивач разом з іншими власниками земельних ділянок проводили збори, куди запрошували і керівництво ФГ «Авелес», а також зверталися зі скаргами до Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Прокуратуру Харківської області, Харківську обласну раду тощо, після чого, наприкінці 2014 року, відповідач терміново розпочав укладати договори оренди землі, при цьому, керуючий ФГ «Авелес» ОСОБА_3 особисто приїжджав до власників земельних ділянок та, користуючись їх безграмотністю, а також шляхом шахрайства, а іноді й погрозами, примушував підписувати договори оренди, тобто волевиявлення позивача на підписання вищевказаних договорів не було вільним та не відповідало внутрішній волі останньої.

Після підписання договорів оренди, які були складені особисто відповідачем, власники земельних ділянок не були ознайомлені з їх змістом, копії такого договору не отримували, при цьому відповідач посилався на те, що договір підлягає реєстрації.

Після численних вимог орендодавців, відповідач наприкінці 2015 року розпочав видавати копії договорів оренди.

Таким чином, відповідач навмисно та обізнано затягував оформлення договорів, щоб не сплачувати в тому числі позивачу орендну плату.

Після того, як орендодавці отримали копію спірного договору оренди, вони не погодилися з його умовами, зокрема договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року, не вказані основні умови, які є в типовій формі, а саме: умови збереження стану об'єкта оренди, страхування об'єкта оренди, в розділі «Обов'язки орендаря» не визначений обов'язок, закріплений ст. 25 Закону України «Про оренду землі», відповідачем докорінно змінено розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду», порушено вимоги п. 4 ст. 22 Земельного Кодексу України, в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не визначено спосіб, умови та порядок розрахунків в готівковій формі орендної плати.

Орендодавці запрошували керівництво ФГ «Авелес» для обговорення вищевказаних умов договорів оренди, на що останні запропонували збільшити термін дії договору вдвічі або залишити умови договору такими, якими вони є.

Таким чином, відповідач порушує встановлений порядок використання вищевказаних орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Відповідачем розорано та засівається земля не тільки орендованих земельних ділянок, але й тих, на які договір оренди не укладався, польових магістралей, допоміжних шляхів між земельними ділянками. Крім того, псуються внутрішні дороги села, оскільки по ним постійно їздять багатотонні вантажівки ФГ «Авелес». Відповідач зацікавлений лише в отриманні прибутку від земельних ділянок, які знаходяться в приватній власності, в тому числі від земельних ділянок, власники яких вмерли, а їх правонаступники не прийняли спадщину. ФГ «Авелес» відмовляється ремонтувати дороги, сплачувати орендодавцям своєчасно та у повному обсязі орендну плату з видачею розрахункового документа та веденням документації, переглядати умови договорів оренди. Державні органи та органи місцевого самоврядування, куди орендодавці направляли скарги щодо неправомірних дій відповідача, в своїх відповідях рекомендували звернутися до суду. У зв'язку з відсутністю в договорах зазначених вище умов, порушуються права позивача як власника земельної ділянки, відповідач використовує земельну ділянку без розроблених проектів сівозміни, що призводить до неефективного ведення сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання та охорони земель, створюється несприятливе екологічне середовище, погіршуються природні якості землі.

Таким чином, ФГ «Авелес» не додержано в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, а тому позивач вважає, що існують підстави для визнання договорів оренди недійсними, а також для застосування правових наслідків недійсності правочину.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права оренди та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

-чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

-чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

-які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

-яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та невстановлення факту порушення прав позивача оскаржуваним договором оренди землі.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

В своїй постанові від 25 грудня 2013 року у справі, предметом якої був спір за позовом фізичних осіб про визнання недійсними договорів оренди землі, Верховний Суд України, рішення якого в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України, зазначив, що відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і виходячи з цього, суди повинні встановлювати, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначати істотність цих умов, а також з'ясовувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Розглядом справи достеменно встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки площею 3,5480 га кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,8815 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле, площею 373,9408 га.

31 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та Фермерським господарством «Авелес» укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_4. передала в оренду орендарю ФГ «Авелес» земельні ділянки площею 3,5480 га кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 3,8815 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Лук'янівської сільської ради Харківського району Харківської області при цьому орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що становить 2 701,26 грн. на рік.. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле, площею 373,9408 га.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване приватним нотаріусом Агеєнко О.С. Харківського міського нотаріального округу Харківської області 07 липня 2015 року індексний номер 40221598, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права реєстраційний № НОМЕР_3 від 20 травня 2015 року.

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди від 07 липня 2015 року, який також підписаний сторонами по справі, вищевказана земельна ділянка позивачем була передана у строкове платне користування орендарю ФГ «Авелес».

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ст. 27 зазначеного Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За правилами ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидні сторони договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як на недійсність договору оренди землі позивачка посилається на те, що договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, відповідач порушує встановлений порядок використання орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» ( у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно з'ясував та встановив дійсні обставини справи, правильно визначився з юридичною природою правовідносин, що виникли між сторонами, і законом, що ці правовідносини регулює, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вчинений правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі, є безпідставним та не підкріплене належними та допустимими, у розумінні вимог ст. ст. 57-59 ЦПК України доказами..

Відповідно ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для їх задоволення, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -