Постанова

від 06.09.2016 по справі 805/2397/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 р. Справа №805/2397/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "РММ" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій і пені у сумі 41 162, 67 грн., -

за участю:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився.

Приватне акціонерне товариство "РММ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з наступними вимогами:

- скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та за період з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року у загальній сумі 41 162,67 грн., у тому числі: штраф - 33869,72 грн., пеня - 7 292,95 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Приватне акціонерне товариство "РММ"(далі по тексту - Товариство) відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" самостійно сплачує єдиний внесок та фактично знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (м. Краматорськ Донецької області), яка триває на території Донецької та Луганської областей згідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, та від 02 грудня 2015 року №1275-р, якими затверджені переліки населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція. Згідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, платники єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що рішенням Краматорського міського суду від 07 квітня 2015 року у справі № 234/3009/15-а (а.с. 66-68) була скасована постанова Державної податкової інспекції в м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту -ДПІ) про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Товариства (ОСОБА_1), при цьому, в рішенні було зазначено, що в діях головного бухгалтера відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в зв'язку з цим постанова ДПІ від 16 лютого 2015 року № 26 серії АА № 173112 була скасована. Також, у обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до позивача не застосовується. Тому вважає, що рішення ДПІ від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено безпідставно, є протиправним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. У запереченнях, відповідач, послався зокрема на те, що у наданій на Е-mailзвітності за вересень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та січень 2016 року Товариством самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску, які сплачені несвоєчасно. Відповідач також зазначив, що норми ЗаконуУкраїни "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі за текстом Закон №1669) не скасовують обов'язків позивача, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а лише надає можливість платникам єдиного соціального внеску на період антитерористичної операції не виконувати обов'язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність. Відповідач вважає, що всі його дії узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та є наслідком виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство зареєстровано у якості юридичної особи та має код ЄДРПОУ: 20366111, знаходиться за адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, сел. Коксобуд, 6 та знаходиться на оліку в ДПІ, як платник податку за основним місцем обліку з 18 квітня 1994 року. Зазначені факти доводяться наявними у справі документами (а.с. 41-58) та не заперечуються сторонами.

Рішенням ДПІ (код ЄДРПОУ органу: 39900454) від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до Товариства застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та за період з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року в загальній сумі 41162, 67 грн., з яких штраф - 2372,26 грн., сума штрафу за період з 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року - 31497, 46 грн., та пеня за період з 21 січня 2015 року по 31 березня 2016 року в сумі - 7292, 95 грн. (а.с. 59).

Зазначене рішення від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114 було оскаржено позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Рішенням про результати розгляду скарги від 14червня 2016 року вих.№3232/10/05-99-10-01-12-1від 20 травня 2016 року вирішено залишити без змін оскаржуване рішення ДПІ залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с.63-64).

Крім того, до матеріалів справи позивачем надана постанова Краматорського міського суду Донецької області від 07 квітня 2015 року по справі № 234/3009/15-а (провадження № 2-а/234/83/15), якою скасована постанова ДПІ від 16 лютого 2015 року № 26 серії АА № 173112 про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Товариства (ОСОБА_1), при цьому, в рішенні було зазначено, що в діях головного бухгалтера відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В постанові Краматорського міського суду від 07 квітня 2015 року також було зазначено, що підставою складення протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи-головного бухгалтера Товариства стало саме несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску за період з липня 2014 року по грудень 2014 року (а.с. 66-68).

Під час вирішення справи щодо правомірності притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності головного бухгалтера Товариства, Краматорським міським судом було встановлено, що склад адміністративного правопорушення в діях головного бухгалтера відсутній. Оскільки в діях посадової особи Товариства, яка є відповідальної за повне та своєчасне перерахування позивачем податків і зборів, відсутній склад адміністративного правопорушення, підстави стверджувати, що Єдиний соціальний внесок перераховувався відповідачеві з порушенням вимог чинного законодавства -відсутні.

За умов ст. 73 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даній справі судом розглядається питання щодо правомірності винесення рішення відповідачем про стягнення з позивача штрафних санкцій та нарахована пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та за період з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року в загальній сумі 41162, 67 грн., з яких штраф - 2372,26 грн., сума штрафу за період з 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року - 31497, 46 грн., та пеня за період з 21 січня 2015 року по 31 березня 2016 року в сумі - 7292, 95 грн.

Оскільки Краматорським міським судом встановлено, що в діях головного бухгалтера Товариства відсутній склад адміністративного правопорушення, посадові обов'язки виконувались зазначеною особу повно та своєчасно, суд дійшов висновку, що в період з липня 2014 року по грудень 2014 року позивачем обов'язки по сплаті єдиного соціального внеску виконані у відповідності до вимог чинного законодавства. Порушень з боку Товариства в частині повноти та своєчасності перерахування ЄСВ до бюджету не було допущено.

Позивач не погодився зі стягненням з нього штрафних санкцій та пені, нарахованих відповідно до рішення від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114, винесеного відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Разом з позовом також надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 6746 від 31серпня 2016 року (вих. № 952/12.1-17/03) про настання обставин непереборної сили, виданий позивачу, та яким засвідчено Товариству настання обставин непереборної сили з 18 травня 2014 року по 05 липня 2014 року. На момент видачі сертифікату (висновку) обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Крім того, Товариство 02 вересня 2016 року вих. № 63/16 подало до ДПІ заяву про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким доповнено пунктом 9-4 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Зазначена заява отримана ДПІ 05 вересня 2016 року, про що свідчить відповідний штамп.

Розглядаючи питання правомірності нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114, суд виходить з наступного.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом - Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеним пунктом 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464 враховуючи наступне.

Спірна сума, яка підлягає стягненню з позивача на підставі Рішення від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114 про нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виникла в періоди з 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року.

Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року стаття 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості та нарахування штрафу та пені, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464 не мало бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 6746 від 31серпня 2016 року (вих. № 952/12.1-17/03) про настання обставин непереборної сили, який виданий позивачу, засвідчено Товариству настання обставин непереборної сили з 18 травня 2014 року по 05 липня 2014 року. На момент видачі сертифікату (висновку) обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. На теперішній час АТО триває.

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зазначена заява від 02 вересня 2016 року вих. № 63/16 про незастосування штрафних санкцій та пені за просрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надана Товариством до ДПІ 05 вересня 2016 року, про що свідчить відповідний штамп.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов'язання.

Висновок суду про те, що Товариство не потребує звільнити себе від сплати єдиного внеску та намагається сумлінно виконувати фінансові зобов'язання перед ДПІ підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 03 грудня 2014 року № 129 на суму 11500, 00 грн., від 21 березня 2016 року № 108 на суму 9820, 13 грн., від 16 грудня 2014 року № 141 на суму 8900, 00 грн., від 13 січня 2015 року № 176 на суму 4708, 62 грн., від 25 грудня 2014 року № 158 на суму 6300, 00 грн., від 24 лютого 2015 року № 223 на суму 466, 25 грн., від 20 лютого 2015 року № 214 на суму 15216, 28 грн., від 18 березня 2015 року № 255 на суму 13 880, 73 грн., від 06 березня 2015 року № 251 на суму 630, 00 грн., від 07 квітня 2015 року № 302 на суму 9319, 00 грн., від 06 квітня 2015 року № 285 на суму 1885, 00 грн., від 19 травня 2015 року № 316 на суму 12247, 01 грн., від 20 квітня 2015 року № 306 на суму 2763, 58 грн., від 26 травня 2015 року № 356 на суму 112, 00 грн., від 20 травня 2015 року № 342 на суму 2500, 00 грн., від 04 червня 2015 року № 376 на суму 4400, 00 грн., від 02 червня 2015 року № 367 на суму 746, 96 грн., від 22 червня 2015 року № 416 на суму 4757, 50 грн., від 05 червня 2015 року № 385 на суду 4875, 00 грн., від 17 липня 2015 року № 460 на суму 4125, 00 грн., від 03 липня 2015 року № 434 на суму 8260, 00 грн., від 18 серпня 2015 року № 530 на суму 4510, 00 грн., від 04 серпня 2015 року № 497 на суму 8100, 00 грн., від 28 серпня 2015 року № 558 на суму 9575, 00 грн., від 21 серпня 2015 року № 545 на суму 688, 56 грн., від 18 вересня 2015 року № 609 на суму 7100, 00 грн., від 08 вересня 2015 року № 584 на суму 497, 00 грн., від 06 жовтня 2015 року № 648 на суму 313, 27 грн., від 02 жовтня 2015 року № 628 на суму 7700, 00 грн., від 03 листопада 2015 року № 695 на суму 9000, 00 грн., від 16 жовтня 2015 року № 668 на суму 5500, 00 грн., від 04 грудня 2015 року № 751 на суму 7050, 00 грн., від 20 листопада 2015 року № 718 на суму 5280, 00 грн., від 11 лютого 2016 року № 40 на суму 4900, 00 грн., від 19 січня 2016 року № 7 на суму 7445, 00 грн. (а.с. 6-40).

Абзацем 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 16 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ, Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 31 серпня 2016 року № 6746. Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Також, в матеріалах справи наявна відповідна заява Товариства від 02 вересня 2016 року № 63/16 про звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, яка надана таотримана відповідачем 05 вересня 2016 року.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114, прийняте на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким до Товариства застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та за період з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року в загальній сумі 41162, 67 грн., у тому числі: штраф - 33869,72 грн., пеня - 7 292,95 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 1 378, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 20 липня 2016 року № 407, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Повний текст постанови складений 09 вересня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "РММ" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій і пені у сумі 41 162, 67 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішенняДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 27 квітня 2016 року № 0004381302/3114 про застосування штрафних санкцій та нарахуванн пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 жовтня 2014 року по 20 лютого 2015 року та за період з 21 січня 2015 року по 21 березня 2016 року у загальній сумі 41 162, 67 грн, у тому числі: штраф - 33869, 72 грн., пеня - 7 292, 95 грн., які застосовано до Приватного акціонерного товариства "РММ".

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39900454, юридична адреса: 84313, Донецька обл.,м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 22)на користь Приватного акціонерного товариства «РММ» (код ЄДРПОУ 20366111, юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, сел. Коксобуд, буд. 6) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисячатриста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 06 вересня 2016 року.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.