Постанова

від 05.09.2016 по справі 805/2370/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 р.                               Справа №805/2370/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” Філія “Єлєновська” до Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій і пені у сумі 16871, 68 грн., -

за участю:

представник позивача – не з'явився,

представник відповідача – не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” (далі по тексту – ТОВ “Агрофірма “Агротіс”, Товариство, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі по тексту - Мар'їнська ОДПІ, відповідач) з наступними вимогами:

- скасувати рішення Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11 квітня2016 року № 188 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року у загальній сумі 16871, 68 грн, у тому числі: штраф - 14299, 38 грн., пеня – 2572, 30 грн., які застосовані до Філії “Єлєновська” (ЄДРПОУ 26480865) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Філія “Єлєновська” Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” самостійно сплачує єдиний внесок та фактично знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (Мар'їнський район Донецької області), яка триває на території Донецької та Луганської областей згідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, та від 02 грудня 2015 року №1275-р, якими затверджені переліки населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція. Згідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платники єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що згідно наданого філією звітупро суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) від 07 листопада 2014 року (а.с. 13-23) нарахований єдиний внесок у сумі 142993, 74 грн., терміном сплати 21 листопада 2014року, який сплачений позивачем за платіжними дорученнями: № 55 від 20 жовтня 2014 року; № 62 від 28 жовтня 2014 року; № 403 від 22 жовтня 2014 року; № 405 від 22 жовтня 2014 року; № 57 від 22 жовтня 2014 року; № 141 від 08 грудня 2014 року; № 38 від 07 жовтня 2014 року; № 140 від 08 грудня 2014 року (а.с. 24-31). Також, у обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до позивача не застосовується. Тому вважає, що рішення від 11 квітня 2016 року № 188 Мар'їнської ОДПІ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено безпідставно, є протиправним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. У запереченнях, відповідач, послався зокрема на те, що у наданій звітності за жовтень 2014 року Філією “Єлєновська” ТОВ “Агрофірма “Агротіс” самостійно нараховано єдиний внесок в сумі 142993, 74грн., який підлягав сплаті у термін до 21 листопада 2014 року включно. Єдиний соціальний внесок було сплачено 08 грудня 2014 року з порушенням терміну, передбаченого Законом №2464. В зв'язку з чим, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% на загальну суму 16871, 68 грн. за період з 21 листопада 2014 року до 08 грудня 2014 року, з яких - 14299, 38грн. сума штрафу, та пеня у розмірі 2572, 30 грн. Крім іншого, відповідач зазначив, що норми Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі за текстом Закон №1669) не скасовують обов'язків позивача, визначених Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а лише надає можливість платникам єдиного соціального внеску на період антитерористичної операції не виконувати обов'язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що позивач, всупереч вимогам ст. 10 Закону № 1669 не звертався з сертифікатом Торгово-промислової палати до Мар'їнської ОДПІ. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 28 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність. Відповідач вважає, що всі його дії узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та є наслідком виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” зареєстрована у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 30228170, місцезнаходження: 85672, Донецька область, Мар'їнський район, село Павлівка, вулиця Центральна, будинок 84 (а.с. 8-14), до структури якого входить відокремлений підрозділ, зокрема, Філія “Єлєновська” Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” без права юридичної особи (код ЄДРПОУ 26480865), адреса місцезнаходження: 85665, Донецька область, Мар'їнський район, селищеБерезове та перебуває на обліку у відповідача з 02 січня 2004 року, що підтверджується Довідкою форми 4-ОПП від 04 лютого 2011 року № 9 (а.с.190). Відповідно до Повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску вих.№ 5904/02 від 11 червня 2013 року зазначено, що вказаний відокремлений підрозділ перебуває на обліку Пенсійного Фонду України в Мар'їнському районі Донецької області як платник єдиного внеску з 08 січня 2004 року (а.с.190).

Рішенням Мар'їнської ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код органу: 39887366) від 11 квітня 2016 року № 188, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, до Філії “Єлєновська” Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” (код 26480865) застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року у загальній сумі 16871, 68 грн., у тому числі: штраф - 14299, 38 грн., пеня – 2572, 30 грн.(а.с. 15, 43)

Зазначене рішення від 11 квітня 2016 року № 188 було оскаржене позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 19 квітня 2016 року вих. № 22 (а.с.16-17). Рішенням про результати розгляду скарги вих.№2773/10/05-99-10-01-12-1 від 19 квітня 2016 року вирішено залишити скаргу без розгляду (а.с. 180-181).

Тому, позивач 02червня 2016 року за вих. № 27 оскаржив рішення Мар'їнської ОДПІ від 11 квітня 2016 року № 188 до Державної фіскальної служби України (а.с.185-187). Рішенням ДФС від 04липня 2016 року № 14460/6/99-99-11-02-02-25 скарга позивача була залишена без розгляду (а.с. 183-184).

Позивач не погодився зі стягненням з нього штрафних санкцій та пені, нарахованих відповідно до рішення від 11 квітня 2016 року № 188, винесеного відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Разом з позовом також надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 991 від 14 жовтня 2014 року (вих. №3765/05-4/4) про настання обставин непереборної сили, виданий позивачу, та яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податківта обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. (а.с.18)

Крім того, ТОВ “Агрофірма “Агротіс” в особі Філії “Єлєновська” 16 березня 2016 року вих. № 7 подало до Мар'їнської ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області Заяву про незастосування штрафних санкцій та пені за просрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким доповнено пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. (а.с.191)

Розглядаючи питання правомірності нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 11 квітня 2016 року № 188, суд виходить з наступного.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеним пунктом 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 враховуючи наступне.

Спірна сума, яка підлягає стягненню з позивача на підставі Рішення від 11 квітня 2016 року № 188про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виникла в період з 21 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року.

Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року стаття 9-4 розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості та нарахування штрафу та пені, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 не мало бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 991 (вих. №3765/05-4/4) про настання обставин непереборної сили, засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податківта обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. На теперішній час АТО триває. (а.с. 18, 192-193)

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Зазначена Заява про незастосування штрафних санкцій та пені за просрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надана підприємством 16 березня 2016 року вих. № 7 до Мар'їнської ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області. (а.с.191)

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов'язання.

Абзацем 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 10 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження с. Березове, (Степненська сільська рада) Мар'їнського району Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території с. Березове, (Степненська сільська рада) Мар'їнського району Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 14 жовтня 2014 року № 991 (а.с. 18, 192-193). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Також, в матеріалах справи наявна відповідна Заява Філії “Єлєновська” Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” про незастосування штрафних санкцій та пені за просрочення сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надана підприємством 16 березня 2016 року вих. № 7 до Мар'їнської ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області, у відповідності до норм пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. (а.с.191)

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 11 квітня 2016 року № 188 до Філії “Єлєновська” Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року у загальній сумі 16871, 68 грн, у тому числі: штраф - 14299, 38 грн., пеня – 2572, 30 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 1 378, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 132 від 13 липня 2016 року, наявним в матеріалах справи (а.с. 7), тому він підлягає стягненню з відповідача.

Повний текст постанови складений 09 вересня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150– 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” Філія “Єлєновська” до Мар'їнської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій і пені у сумі 16871, 68 грн.,– задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11 квітня 2016 року №188 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 листопада 2014 року по 08 грудня 2014 року у загальній сумі 16871, 68 грн, у тому числі: штраф - 14299, 38 грн., пеня – 2572, 30 грн., які застосовані до Філії “Єлєновська” (ЄДРПОУ 26480865) Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс”.

Стягнути з Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39887366, юридична адреса: 85600, Донецька обл., м. Курахове, бул. Плєханова, буд. 2; фактична адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Агротіс” (код ЄДРПОУ: 30228170, місцезнаходження: 85672, Донецька область, Мар'їнський район, село Павлівка, вулиця Центральна, будинок 84) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 05 вересня 2016 року.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                   Голошивець І.О.