Постанова

від 31.08.2016 по справі 810/1676/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 року м.Київ          810/1676/16

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» про стягнення податкового боргу.

          Суть спору: Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» про стягнення податкового боргу у сумі 7016,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкової заборгованості в сумі 7 016,47 грн., у тому числі 6 937,39 грн. – заборгованість з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб та 79,08 грн. – пеня, яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

           26.08.206 на адресу суду від представника позивача надійшов лист б/н від 22.08.2016 (вх.№13094/16 від 26.08.2016), до якого були долучені документи по справі. Також у вказаному листі представник позивача просить суд здійснити розгляд справи без участі представника Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою «через не запит».

          Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

          Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

          Частиною 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

          Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

          Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/ 10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

          На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів і перебуває на податковому обліку (основне місце обліку) в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції ДФС у Київській області.

          Відповідно до довідки №4539/13-06-11/444 від 27.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» перебуває на податковому обслуговуванні у Личаківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (неосновне місце обліку).

          Як вбачається з матеріалів справи, станом на 28.04.2016 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 7 016,47 грн., який виник з наступних підстав.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 08.02.2015, в якій самостійно визначено загальну суму орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2015 рік у розмірі 26418,03 грн. та суму щомісячних платежів – 1824,12 грн.

Відповідно до облікової картки по рахунку ТОВ «Укрпарк» за період з 30.09.2015 по 30.01.2016 заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб становить 6 937,39 грн.

Крім того, згідно з положеннями ст. 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання відповідачеві нарахована пеня в сумі 79,08 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати орендної плати з юридичних осіб становить 7016,47 грн.

          Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 7016,47 грн. стала підставою для звернення Личаківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з юридичної особи.                                                                                          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

          Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

          Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

          Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Розділу XIII Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.                                                   Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

          Відповідно до п.п. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

          Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

          Згідно з п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

          Пунктом 287.3 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що самостійно визначена позивачем сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю у повному обсязі сплачена не була.

Згідно з п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

          Згідно з п.129.2 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, зокрема при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

          Пункутом 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України встанволено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

          Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (п.129.5 ст.129 Податкового кодексчу України).

          Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

          Згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

          Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекціє у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області було направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 29.10.2015 №3317-23, відповідно до якої сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» становить 1387,39 грн.

          Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

          У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

          Як встановлено вище, станом на 28.04.2016 податкова заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року включно становить 7 016,47 грн., у тому числі 6 937,39 грн. – заборгованість з орендної плати за земельні ділянки з юридичних осіб та 79,08 грн. – пеня.

          При цьому, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що з моменту винесення податкової вимоги №3317-23 від 29.10.2015 визначена в ній сума боргу відповідачем погашена не була.

          Таким чином, загальна сума податкового боргу, що підлягає сплаті відповідачем, становить 7016,47 грн., що підтверджується вищевказаними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

          Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

          Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

          Оскільки в порядку ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

          У той же час, щодо вимоги позивача про стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, суд зазначає, що відповідно до п.200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

          Згідно із п.200-1.7 ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

          Отже, кошти платника податків на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість мають цільове призначення та можуть використовуватися для сплати податкових зобов'язань лише з податку на додану вартість, у зв'язку з чим ці кошти не підлягають стягненню задля погашення податкового боргу з плати за землю.

          Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з рахунків в банках, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпарк» (07443, Київська область, Броварський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Лісова, будинок 60А, ідентифікаційний код 35774739) в дохід Державного бюджету України податковий борг з орендної плати за землю у сумі 7016 (сім тисяч шістнадцять) грн.47 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя                                                                                 Дудін С.О.