Рішення

від 13.09.2016 по справі 909/532/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 р. Справа № 909/532/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська великовантажна

техніка",

вул. Матросова, 19, м. Дніпродзержинськ (м. Кам"янське), Дніпропетровська

область, 51938;

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський

локомотиворемонтний завод",

вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення заборгованості за договорами № 58/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16 в сумі 830 000, 46 грн, з яких:

- по договору № 58/15 від 12.10.15: основний борг - 110 000, 00 грн, пеня - 103 519, 84 грн, штраф - 52 416, 00 грн, 9 080, 67 грн - 3% річних, 32 020, 00 грн - інфляційні втрати;

- по договору № 16/16 від 18.02.16: основний борг - 420 000, 00 грн, пеня - 43 300, 80 грн, штраф - 31 248, 00 грн, 3 550, 67 грн - 3% річних, 24 864, 48 грн - інфляційні втрати

за участю:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник юридичної служби, (довіреність № 01-16/ЮС від 30.12.15)

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська великовантажна техніка" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості за договорами № 58/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16 в сумі 830 000, 46 грн, з яких:

- по договору № 58/15 від 12.10.15: основний борг - 83 600, 00 грн, пеня - 103 519, 84 грн, штраф - 52 416, 00 грн, 9 080, 67 грн - 3% річних, 32 020, 00 грн - інфляційні втрати;

- по договору № 16/16 від 18.02.16: основний борг - 446 400, 00 грн, пеня - 43 300, 80 грн, штраф - 31 248, 00 грн, 3 550, 67 грн - 3% річних, 24 864, 48 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.06.16 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 12.07.16.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.16 розгляд справи відкладено на 25.07.16

Ухвалою суду від 25.07.16 продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.09.16.

В судовому засіданні 06.09.16 оголошувалась перерва до 13.09.16, що підтверджує повідомлення про оголошення перерви від 06.09.16.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак 12.09.16 направив до суду письмові пояснення вх. № 12695/16, просив спір розглянути за його відсутності.

Крім того, представник позивача подав суду:

- уточнену позовну заяву (супровідний лист вх. № 11062/16 від 03.08.16);

- письмові пояснення до позовної заяви вх. № 12512/16 від 06.09.16.

Уточнена позовна заява крім правового обгрунтування заявлених вимог містить виправлення арифметичної описки що стосується проплати в сумі 26 400, 00 грн.

Суд розцінює подані письмові пояснення, а також уточнену позовну заяву як заяву про виправлення арифметичної помилки, допущеної позивачем при підготовці позовної заяви. Позивачем помилково зазначено проплату в сумі 26 400, 00 грн по договору 15/85, в той час коли слід було вказати договір 16/16.

В попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Мотивуючи заявлені позовні вимоги вказував на неналежне виконання відповідачем вимог договорів поставки, в частині оплати за поставлений товар. Відповідно, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, на підставі ст. 231 Господарського кодексу України за прострочення виконання зобов'язання нараховано штраф та пеню.

Представник відповідача під час розгляду справи в суді подав:

- відзив на позов вх. № 10476/16 від 25.07.16;

- письмове пояснення вх. № 12475/16 від 06.09.16;

- клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунків 3% річних та інфляційних втрат (вх. № 12724/16 від 13.09.16).

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, зокрема що стосується суми основного боргу - по договору № 58/15 - 110 000, 00 грн, по договору 16/16 - 420 000, 00 грн, 3% річних - по договору № 58/15 - 6 855, 72 грн, по договору 16/16 - 3 548, 50 грн; інфляційних втрат - по договору № 58/15 - 30 156, 00 грн, по договору 16/16 - 20 088, 00 грн. В решті позову просить відмовити.

Стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені вказує на той факт, що застосування ст. 231 Господарського кодексу України можливе лише у випадках прострочення виконання негрошових зобов'язань і тільки в тому випадку коли одна із сторін договірного зобов'язання є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки. В даному випадку має місце грошове зобов'язання, а ні позивач, ні відповідач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська великовантажна техніка» (постачальник) укладено договори № 58/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16.

Згідно п. 1.1 зазначених вище договорів постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікацій до даного договору, які є невід'ємною його частиною.

Сума договору № 58/15 від 12.10.15 складає 803 520, 00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 133920, 00 грн; сума договору № 16/16 від 18.02.16 - 892 800, 00 грн, в т.ч 148 800, 00 грн (п.3.3 договорів).

Оплата за продукцію проводиться замовником на умовах: 50% попередня оплата, 50% - по факту відвантаження, у відповідності з рахунком-фактурою (п. 5.1 договорів).

На виконання умов договору № 58/15 від 12.10.15, з урахуванням специфікації № 1 від 12.10.15 до договору № 58/15 від 12.10.15 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 803 520, 00 грн.

Даний факт підтверджує:

- видаткова накладна № 56 від 15.10.15 на суму 148 800, 00 грн, довіреність № 457 від 15.10.15, товарно-транспортна накладна № 0622/10 від 15.10.15, рахунок на оплату № 56 від 15.10.15;

- видаткова накладна № 68 від 09.11.15 на суму 654 720, 00 грн, довіреність № 496 від 04.11.15, товарно-транспортна накладна № 045 від 09.11.15, рахунок на оплату № 68 від 09.11.15.

Частково за поставлений товар відповідачем сплачено, зокрема в сумі 693 520, 00 грн, про що свідчать виписки банку по особовому рахунку позивача. Несплаченим залишився борг в сумі 110 000, 00 грн.

На виконання умов договору № 16/16 від 18.02.16, з урахуванням специфікації № 1 від 18.02.16 до договору № 16/16 від 18.02.16, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 446 400, 00 грн.

Даний факт підтверджує видаткова накладна № 22 від 25.02.16 на суму 446 400, 00 грн, довіреність № 38 від 19.02.16, рахунок на оплату № 22 від 25.02.16.

Частково за поставлений товар відповідачем сплачено, зокрема в сумі 26 400, 00 грн, про що свідчить виписка банку по особовому рахунку позивача. Несплаченим залишився борг в сумі 420 000, 00 грн.

Слід зазначити, що підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних, які є первинними документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару позивачем відповідачу та є підставою для виникнення у останнього обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату за поставлений товар, що підтверджує претензія № 1 від 30.03.16. Про факт її отримання представником відповідача 12.04.16 свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 30.03.16).

Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків від 31.05.16, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становить 556 400, 00 грн. Акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Крім того, в процесі розгляду справи позивачем подано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.16-26.07.16, який свідчить про факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 530 000, 00 грн (з урахуванням часткової проплати 26 400, 00 грн). Однак, акт підписано тільки представником позивача. Факт направлення даного акту на адресу відповідача підтверджує опис вкладення в цінний лист з повідомленням про вручення від 28.07.16.

Таким чином, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе договірні зобов'язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 530 000, 00 грн.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу.

Станом на 13.09.16 в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу відповідачу нараховано 3% річних: по договору № 58/15 від 12.10.15 - 9 080, 67 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 3 550, 67 грн та інфляційні втрати по договору № 58/15 від 12.10.15 - 32 020, 00 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 24 864, 48 грн.

Враховуючи положення ст. 231 Господарського кодексу України відповідачу нараховано штраф в розмірі 7% по договору № 58/15 від 12.10.15 - 52 416, 00 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 31 248, 00 грн та пеню по договору № 58/15 від 12.10.15 - 103 519, 84 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 43 300, 80 грн.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договори № 58/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з Договору та закону, вимога позивача про стягнення з відповідача боргу, за поставлений товар, в розмірі 530 000,00 грн (по договорах № 28/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16) підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних по договору 58/15 від 12.10.15 на суму 9 080, 67 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 3 550, 67 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, суд зазначає, що позивачем у деяких випадках невірно визначено періоди прострочки виконання грошового зобов'язання, тому стягненню підлягають 3% річних в сумі 6 949, 00 грн (по договору № 58/15 від 12.10.15) та 3 547, 09 грн (по договору № 16/16 від 18.02.16). В частині стягнення 3% річних - 2 131, 67 грн (по договору № 58/15 від 12.10.15) та 3, 58 грн (по договору № 16/16 від 18.02.16) слід відмовити. Розрахунок, здійснений судом додано до матеріалів справи.

Позивачем нараховано інфляційні втрати по договору № 58/15 від 12.10.15 - за період листопад 2015 року по квітень 2016 року на суму 32 020, 00 грн. Судом перевірено правильність їх нарахування. Згідно розрахунку проведеного судом сума інфляційних втрат складає 32 020,40 грн. (розрахунок додано до матеріалів справи). Зважаючи на той факт, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі, заявленій позивачем у позовній заяві, тобто 32 020, 00 грн.

По договору № 16/16 від 18.02.16 інфляційні втрати нараховано за березень та квітень 2016 року в сумі 24 864, 48 грн. Судом перевірено правильність їх нарахування. Згідно розрахунку проведеного судом сума інфляційних втрат складає 20 088, 00 грн, оскільки позивачем при розрахунку невірно вказано індекс інфляції за березень 2016 року (розрахунок суду додається до матеріалів справи).

Отже, інфляційні втрати по двох зазначених вище договорах підлягають стягненню в сумі 52 108, 40 грн. В частині стягнення 4 776, 48 грн слід відмовити.

Стосовно нарахування позивачем штрафу та пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13 за № 14 визначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В даному випадку має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, тому нарахування штрафу та пені, з урахуванням наведеної норми закону є недопустимим.

Відповідно, в частині стягнення штрафу в розмірі 7% по договору № 58/15 від 12.10.15 - 52 416, 00 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 31 248, 00 грн та пені по договору № 58/15 від 12.10.15 - 103 519, 84 грн, по договору № 16/16 від 18.02.16 - 43 300, 80 грн слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що жодна зі сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки суд зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 01.07.16 (момент звернення до суду з даним позовом) засновником юридичної особи-відповідача є Міністерство інфраструктури України. Тобто товариство належить до державного сектору економіки. Однак, наявність тільки даного факту, враховуючи наведене вище, не дає підстав для стягнення штрафу та пені.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Беручи до уваги вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню. Стягненню підлягає сума основного боргу 530 000, 00 грн, 3% річних - 10 496, 09 грн, інфляційні втрати - 52 108, 40 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 2 135, 25 грн, інфляційних втрат - 4 776, 48 грн, пені - 146 820, 64 грн та штрафу - 83 664, 00 грн слід відмовити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 626-629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська великовантажна техніка" до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворе- монтний завод" про стягнення заборгованості за договорами № 58/15 від 12.10.15 та № 16/16 від 18.02.16 в сумі 830 000, 46 грн, з яких: - по договору № 58/15 від 12.10.15: основний борг - 110 000, 00 грн, пеня - 103 519, 84 грн, штраф - 52 416, 00 грн, 9 080, 67 грн - 3% річних, 32 020, 00 грн - інфляційні втрати; - по договору № 16/16 від 18.02.16: основний борг - 420 000, 00 грн, пеня - 43 300, 80 грн, штраф - 31 248, 00 грн, 3 550, 67 грн - 3% річних, 24 864, 48 грн - інфляційні втрати - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод", вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська великовантажна техніка", вул. Матросова, 19, м. Дніпродзержинськ (м. Кам"янське), Дніпропетровська область, 51938 (ідентифікаційний код 35577055):

- по договору № 58/15 від 12.10.15: основний борг - 110 000, 00 грн (сто десять тисяч грн 00 коп.), 6 949, 00 грн (шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн 00 коп.) - 3% річних, 32 020, 00 грн (тридцять дві тисячі двадцять грн 00 коп.) - інфляційних втрат;

- по договору № 16/16 від 18.02.16: основний борг - 420 000, 00 грн (чотириста двадцять тисяч грн 00 коп.), 3 547, 09 грн (три тисячі п'ятсот сорок сім грн 09 коп.) - 3% річних, 20 088, 00 грн (двадцять тисяч вісімдесят вісім грн 00 коп) - інфляційних втрат, 8 889, 06 грн (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 06 коп) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення:

- по договору № 58/15 від 12.10.15: 103 519, 84 грн - пені, 52 416, 00 грн - штрафу, 2 131, 67 грн - 3% річних;

- по договору № 16/16 від 18.02.16: 43 300, 80 грн - пені, 31 248, 00 грн - штрафу, 3, 58 грн - 3% річних, 4 776, 48 грн - інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.16

Суддя Т. В. Стефанів