Ухвала

від 14.09.2016 по справі 33/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

У Х В А Л А

14.09.2016р. №33/163

за заявою : б/н від 25.08.2016р. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі:

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6188,47 грн, пені у розмірі 381,33 грн, на загальну суму 6569,80 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2 - гол. спец.-юрисконс.

від відповідача (боржника, заявника): не з'явився

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. по справі №33/163 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 6569,80 грн задоволено повністю.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2013р. поновлено строк для пред'явлення наказу господарського суду Донецької області від 31.10.2008р. по справі №33/163 до органів Державної виконавчої служби, встановивши строк його пред'явлення до виконання впродовж трирічного терміну, починаючи з 29.08.2013р.

Згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 05.12.2013р. викладено наказ господарського суду Донецької області від 31.10.2008р. по справі №33/163 в наступній редакції: «Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (88024, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (Управління Державного казначейства у м.Маріуполь Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686694, р/р 31113093700051, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 6188грн.47коп. за період липня 2006р. по червень 2007р. та пеню в сумі 381грн.33коп. Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк (83001, м. Донецьк, вул.Артема, 97, ЄДРПОУ - 13511245). Рішення набрало чинності 28.10.2008р. Наказ може бути пред'явлений державному виконавцю до 15 жовтня 2011р.»; видано дублікат наказу по справі №33/163.

Відповідно до ухвали від 16.07.2015р. господарським судом Донецької області видано дублікат наказу господарського суду Донецької області по справі №33/163.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з заявою б/н від 25.08.2016р. про визнання наказу господарського суду Донецької області №33/163 від 16.07.2015р. про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6188,47 грн, пені у розмірі 381,33 грн, на загальну суму 6569,80 грн таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи вказану заяву, заявник посилався на повну оплату сум, призначених до стягнення за наказом господарського суду Донецької області №33/163 від 16.07.2015р.

У відзиві без номеру та дати, що надійшов на адресу суду 14.09.2016р., Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області проти задоволення заяви відповідача заперечило з посиланням на те, що станом на теперішній час рішення від 15.10.2008р. по справі №33/163 залишається невиконаним боржником. Крім того, за твердженням стягувача, надані заявником платіжні документи не стосуються виконання спірного наказу, про що свідчать відомості про призначення платежів та їх отримувачів у наданих заявником квитанціях.

Заслухавши пояснення позивача, з урахуванням того, що згідно із ст.117 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, обмежений десятиденним строком, а відсутність представника відповідача не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву б/н від 25.08.2016р. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 у судовому засіданні 14.09.2016р. та зазначає про наступне:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відтак, з урахуванням приписів вказаних норм закону, при звернені до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявником має бути доведено, в тому числі, припинення обов'язку боржника у зв'язку з добровільним виконанням.

На підтвердження наявності підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, до заяви б/н від 25.08.2016р. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 було додано, зокрема, копії квитанцій.

Виходячи з того, що вказані документи не були засвідчені належним чином, а також здебільшого представлені в копіях, що не придатні для читання, ухвалою суду від 05.09.2016р. боржника (відповідача) було зобов'язано надати належним чином засвідчені копії квитанцій, що підтверджують сплату заборгованості з орендної плати за період з липня 2006 року по червень 2007 року, стягнуту рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. по справі №33/163, які придатні для читання, а також оригінали доданих до заяви матеріалів (для огляду).

Відповідач вимоги суду не виконав, витребуваних судом документів не представив, у судове засідання 14.09.2016р. не з'явився. З наданих заявником копій квитанцій, в обґрунтування сплати заборгованості за спірним наказом, господарський суд не може встановити суми платежів та їх призначення у зв'язку з поганою якістю копій наданих квитанцій та непридатністю їх для читання.

Разом з цим, представник стягувача у судовому засіданні 14.09.2016р. факт відсутності заборгованості, яка була стягнута згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2008р. по справі №33/163 заперечив.

Відтак, за висновками суду, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України припинення обов'язку боржника у зв'язку з добровільним виконанням.

Водночас, суд звертає увагу заявника на наступне:

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.17 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, накази господарських судів.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст.27 наведеного вище Закону України, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Виходячи з сукупного аналізу норм ст.117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 17, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням змісту наявних у матеріалах справи документів, суд дійшов до наступних висновків:

- вчинення судом дій, які пов'язані з визнанням наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, може мати місце до відкриття виконавчого провадження з виконання наказу у зв'язку, зокрема, з наявністю обставин його добровільного виконання;

- після відкриття виконавчого провадження наказ може бути виконаний боржником самостійно і у такому разі, за умови надання державному виконавцю документального підтвердження повного виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, з боржника не стягуються;

- у випадку ненадання боржником документального підтвердження самостійного виконання рішення, державний виконавець розпочинає примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

При цьому, як свідчать матеріали справи, на теперішній час за наказом №33/163 від 16.07.2015р. державним виконавцем Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №48827764, що свідчить про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, заява б/н від 25.08.2016р. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання наказу господарського суду Донецької області №33/163 від 16.07.2015р. таким, що не підлягає виконанню, залишається судом без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви б/н від 25.08.2016р. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання наказу господарського суду Донецької області №33/163 від 16.07.2015р. таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Ю.О.Паляниця