Постанова

від 19.09.2016 по справі 826/19159/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2016 року № 826/19159/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Ізумруд-С" до треті особи Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 1) ОСОБА_1 2) Митний пост «Мукачеве» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ізумруд-С" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 № 0000082209, № 0000072209.

В судовому засіданні 03.11.2015 суд ухвалив задовольнити клопотання позивача про залучення у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 (митного брокера) та Митний пост «Мукачеве» Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс протиправні податкові повідомлення-рішення від 28.04.2015 № 0000082209, № 0000072209, оскільки, по-перше, не надав товариству для ознайомлення (інформування) акт перевірки від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592, по-друге, податковим органом не досліджувалась суть господарських операцій та не перевірялась первинна документація щодо визначення митної вартості товарів за митною декларацією №305090000/2014/007492 від 19.05.2014.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що в ході перевірки було встановлено, що приватним підприємством "Ізумруд-С" при митному оформленні товарів за митною декларацією №305090000/2014/007492 від 19.05.2014 було подано до органу Державної фіскальної служби недостовірну інформацію про вартість оцінюваних товарів, що призвело до заниження бази оподаткування митом та податком на додану вартість.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомили.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі інформації отриманої Чопською митницею Міндоходів від Національної податкової та митної адміністрації та відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, наказу від 17.02.2015 «Про проведення невиїзної документальної перевірки, була проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ПП "Ізумруд-С" законодавства України з питань державної митної справи.

За результатами перевірки складено акт від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592, яким встановлено наступні порушення:

- декларування недостовірних відомостей про митну вартість товарів за митною декларацією від 19.05.2014 №305090000/2014/007492 призвело до порушення ПП "Ізумруд-С" вимог пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, що в свою чергу спричинило заниження ПП "Ізумруд-С" податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 139 187,83 грн.;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, що в свою чергу спричинило заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість на суму 2 005 616,72 грн.

На підставі акта перевірки від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 28.04.2015:

- № 0000072209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на загальну суму 173 984,79 грн., у тому числі за основним платежем - 139 187,83,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 796,96 грн.;

- № 0000082209, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 2 507 020,90 грн., у тому числі за основним платежем - 2 005 616,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 501 404,18 грн.

Приватне підприємство "Ізумруд-С", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 28.04.2015 № 0000082209, № 0000072209, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 1 Митного кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до частин першої та другої статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

В пункті 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України зазначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (ч. 1).

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (п. 1 ч. 3 ст. 345 МКУ).

Статтею 351 Митного кодексу України встановлено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Відповідно до статті 352 Митного кодексу України, посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно із частиною шостою статті 345 Митного кодексу України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини другої статті 354 Митного кодексу України, акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу доходів і зборів, які проводили перевірку, та реєструється в органі доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в органі доходів і зборів протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

В пункті 58.3 статті 58 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до частини дванадцятої статті 354 Митного кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідач на підставі отриманих від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення має право проводити невиїзні документальні перевірки стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України та самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПП "Ізумруд-С" законодавства України з питань державної митної справи, результати якої оформлено актом від 28.04.2015 №1/15/26-15-22-09/34355592.

Позиція позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтується на тому, що відповідачем не було надано підприємству для ознайомлення (інформування) акт перевірки від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592, що позбавило позивача можливості ознайомитись або надати свої пояснення чи заперечення до акта перевірки.

Відповідач заперечував проти таких тверджень позивача та зазначив, що акт перевірки від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592 для ознайомлення та підписання 18.03.2015 було направлено цінним листом керівнику ПП "Ізумруд-С". Однак, поштова кореспонденція, а саме: не підписаний акт перевірки повернувся до Головного управлінням ДФС у м. Києві із зазначенням причини повернення: закінчення терміну зберігання.

Вищенаведені твердження відповідача підтверджуються актом від 27.04.2015 №1/15/26-15-22-09 про неможливість вручення та підписання акту невиїзної документальної перевірки дотримання ПП "Ізумруд-С" (код 34355592) законодавства України з питань державної митної справи від 16.03.2015 № н/1/15/26-15-22-09/34355592 у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки ПП "Ізумруд-С" була інформація, яка надійшла від митних органів Угорщини та свідчила про те, що митне оформлення товарів за митною декларацією від 19.05.2014 №305090000/2014/007492 здійснено за ціною нижчою від ціни виробника. Зокрема, відповідачем під час перевірки було встановлено, що один і той же товар спочатку реалізовувався з території країн Бельгії та Нідерланди виробниками («Pioneer Europe NV», «HEWLETT-PACKARD EUROPE BV») та направлявся на адресу складу тимчасового зберігання фірми TRANS-GATE KFT в Угорщину, а потім відправлявся зі складу іншою юридичною особою - продавцем за іншими товаросупровідними документами (в т.ч. комерційними). Ціна продажу від виробника більша ціни продажу в Україну, про що свідчать рахунки, отримані від митних органів Угорщини. Суттєва різниця у ціні одних і тих же товарів в комерційних документах суперечить вимогам статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що отримана від митних органів Угорщини інформація не підтверджує відомості, заявлені декларантом стосовно митної вартості товарів за митною декларацією від 19.05.2014 №305090000/2014/007492.

Позивач замечуючи проти таких тверджень відповідача, зазначає, що Головним управлінням ДФС у м. Києві не досліджувалась суть господарських операцій та не перевірялась первинна документація щодо визначення митної вартості товарів за митною декларацією №305090000/2014/007492 від 19.05.2014.

В той же час, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності визначення за основним методом (за ціною договору) митної вартості товарів за митною декларацією від 19.05.2014 №305090000/2014/007492, у зв'язку з чим не доведено правильність обчислення податків та зборів, хоча відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не спростовані твердження відповідача щодо заниження ПП "Ізумруд-С" митної вартості товарів за митною декларацією від 19.05.2014 №305090000/2014/007492, суд погоджується з висновками Головного управління ДФС у м. Києві стосовно заниження позивачем податкових зобов'язань зі сплати мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2015 № 0000082209, № 0000072209.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов