Рішення

від 12.09.2016 по справі 920/658/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2016 Справа № 920/658/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/658/16

за позовом - Приватного підприємства «ОСНА», м. Ромни Роменського району Сумської області,

до відповідача - Роменської міської ради Роменського району Сумської області, м. Ромни Роменського району Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Роменської міської ради, м. Ромни Роменського району Сумської області,

про визнання недійсним рішення та скасування рішення,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 16.04.2015,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним та скасувати рішення 69 сесії 6 скликання Роменської міської ради Сумської області від 25.03.2015 року в частині скасування пунктів 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів № 423 від 25.12.1996 року «Про розгляд земельних питань» (щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі її в постійне користування Приватному підприємству «ОСНА» по вул. Маяковського, 64 в місті Ромни Сумської області, площею 2,25 га.).

Представник відповідача у своїх письмових запереченнях № 03-24/2970 від 06.09.2016 проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що земельна ділянка по вул. Маяковського, 64 у м. Ромни була передана позивачеві з порушенням норм законодавства, що встановлено постановою Вищого господарського суду України.

Представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень міської ради на підставі пункту 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім наведеного представник відповідача просить суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи у своїх письмових запереченнях № 03-24/2969 від 06.09.2016 проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що земельна ділянка по вул. Маяковського, 64 у м. Ромни була передана позивачеві з порушенням норм законодавства, а також просить суд розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 69 сесії 6 скликання Роменської міської ради Сумської області від 25.03.2015 «Про скасування пунктів 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів Сумської області № 423 від 25.12.1996 року», керуючись пунктом 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», рішенням Конституційного суду України від 16.05.2009 (справа 1-9/2009, № 7-рп-2009), абзацом 5 частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян», рішенням Господарського суду Сумської області від 22.09.2014 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 920/1235/14, скасовано пункти 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області від 25.12.1996 року за № 423 «Про розгляд земельних питань» щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки по вул. Маяковського, 64 в м. Ромни площею 0,25 га та передачі її в постійне користування позивачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказане рішення відповідача прийняте ним з порушенням вимог статей 6, 19, 22, 58, частини другої статті 144 Конституції України, статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», статей 141, 155 Земельного Кодексу України, частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суперечить приписам Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та не узгоджується з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що оскаржуване рішення прийняте в межах його повноважень. Посилання позивача на лист начальника Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 144/1/96 від 16.02.1996 відповідач вважає недоцільним, оскільки незаконність передачі спірної земельної ділянки встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2015 року у справі № 920/1235/14.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що оспорюване рішення міської ради приймалося стосовно земельної ділянки (вирішувалося питання правомірності вилучення земельної ділянки), а не з приводу об'єктів нерухомого майна, які розташовані на ній. Таким чином, права власників гаражів не порушуються. Право постійного користуватися земельною ділянкою надає Державний акт на право користування земельною ділянкою. Оскаржуваним рішенням право землекористування позивача не припинялося, оскільки це рішення є лише підставою видачі акта на право користування земельною ділянкою.

Суд, розглянувши матеріали справи вважає таку позицію представника відповідача хибною, і такою, що спростовується нижченаведеним.

Згідно вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Земельного Кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, а суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Рішенням Виконавчого комітету Роменської міської роди за № 423 від 25.12.1996 було затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва гаражів та складу будівельних матеріалів та передано позивачеві в постійне користування земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: м. Ромни, вул. Маяковського, 64.

На момент прийняття вищезгаданого рішення діяв земельний кодекс Української РСР від 18.12.1990 року № 561-ХІІ (далі - ЗК УРСР) у відповідній редакції.

Відповідно до статті 10 ЗК УРСР передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, належало до відання міських Рад народних депутатів.

Згідно статті 102 ЗК УРСР, проекти відведення земельних ділянок у власність або у користування затверджуються Радами народних депутатів, які надають і вилучають земельні ділянки.

Згідно статті 19 Закону України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 08.12.1990 року № 534-ХІІ, виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

Відтак, рішення № 423 від 25.12.1996 року прийнято Виконавчим комітетом Роменської міської ради народних депутатів з перевищенням повноважень і всупереч вимогам ЗК УРСР.

Поряд з цим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є акти одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак це рішення не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

17.02.1997 року позивач отримав Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою Серії СМ 00014.

На земельній ділянці, отриманій позивачем на підставі вищезгаданого рішення № 423 від 25.12.1996 року та Державного акту на право постійного користування землею Серії СМ 00014 від 17.02.1997 року, було збудовано 37 гаражів, на які 28.09.2001 року Виконавчим комітетом Роменської міської ради було видано позивачеві свідоцтво на право власності на підставі рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради від 26.09.2001 року № 353.

Проте, Роменська міська рада (відповідач), не зважаючи на вищевикладені обставини, 25.03.2015 року прийняла рішення «Про скасування пунктів 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету ради народних депутатів № 423 від 25.12.1996», посилаючись на пункт 15 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абзац 5 частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян», пункт 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», рішення Конституційного Суду України від 16.05.2009 року (справа № 1-9/2009, № 7рп/2009), на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 22.09.2014 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 920/1235/14 (ці рішення і постанова скасовані постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2015 року ), у зв'язку зі зверненнями громадян та Міжрегіонального центру швидкого реагування Державної служби з надзвичайних ситуацій, а саме: міська рада вирішила скасувати пункти 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської Ради народних депутатів Сумської області від 25.12.1996 № 423 «Про розгляд земельних питань» (щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі її в постійне користування Приватному підприємству «ОСНА» по вул. Маяковського, 64, площею 0,25 га).

Вищезгадана правова позиція Конституційного Суду України стосовно того, що ненормативні акти місцевого самоврядування є актами окремого застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, підтверджена висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Так у постанові Верховного суду України від 30.09.2015 року у справі № 3-553гс15 (911/3396/14) 7 міститься висновок, що відповідно до пункту 15 частини першої статті 26 та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7рп/2009 ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Така правова позиція Верховного Суду України підтверджується також абзацом другим пункту 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (в редакції постанови пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2), в якому зазначено, що ненормативні акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

На підставі рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради № 423 від 25.12.1996 року позивачу 17.02.1997 року видано Державний акт серії СМ № 00014 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою: м. Ромни, вул. Маяковського, 64. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14.

На підставі пунктів 2.1, 2.2 рішення виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів від 25.12.1996 року №423 «Про розгляд земельних питань» у позивача виникли правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження вищезазначеною земельною ділянкою.

З огляду на все вищевикладене, рішення 69 сесії 6 скликання Роменської міської ради Сумської області від 25.03.2015 року «Про скасування пунктів 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів № 423 від 25.12.1996 року» суперечить Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенню та висновкам Конституційного Суду України та Верховного Суду України, порушує цивільні права та інтереси позивача, а тому оспорюване вищезгадане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, згідно статті 21 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача.

Зважаючи на все вищевикладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 69 сесії 6 скликання Роменської міської ради Сумської області від 25.03.2015 року в частині скасування пунктів 2.1, 2.2 рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради народних депутатів № 423 від 25.12.1996 року «Про розгляд земельних питань» (щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі її в постійне користування Приватному підприємству «ОСНА» по вул. Маяковського, 64 в місті Ромни Сумської області, площею 2,25 га.).

3. Стягнути з Роменської міської ради Роменського району Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, б-р Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 04057988) на користь Приватного підприємства «ОСНА» (42000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 22591540) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2016.

Суддя ОСОБА_2