Ухвала

від 15.09.2016 по справі 757/36485/16-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36485/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання власника майна ОСОБА_5 про скасування арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_5 , в якому останній просить скасувати арешт, заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок, розташованих на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,зкадастровими номерами: 3222486200:03:009:5129, 3222486200:03:009:5130, 3222486200:03:009:5134, 3222486200:03:009:5135, 3222486200:03:009:5137, 3222486200:03:009:5136, що належать заявникові на праві приватної власності. Посилається при цьому, що вказане майно стало об`єктом застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та заборони відчуження і зміни меж вказаної земельної ділянки, які були застосовані слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_6 , ухвала від 10.09.2015 року у справі №757/33206/15-к (стосовно земельних ділянок: 3222486200:03:009:5129, 3222486200:03:009:5130, 3222486200:03:009:5134, 3222486200:03:009:5135, 3222486200:03:009:5137), а також слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва - ОСОБА_7 , ухвала від 19.10.2015 року у справі №757/37828/15-к (стосовно 3222486200:03:009:5136).

Так, підставою застосування заходів забезпечення кримінального провадження слугувало клопотання та додані до нього письмові докази сторони кримінального провадження, в особі слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України - ОСОБА_8 , погоджене прокурором ОСОБА_9 , що заявлялося в межах кримінального провадження №12013110000001049.

Заявник вказує, що арешт накладено всупереч його законним правам та інтересам як власника земельної ділянки, розгляд клопотання слідчого відбувався без повідомлення зацікавлених осіб, що позбавило ОСОБА_5 надавати відповідні пояснення та залучити існуючі докази, серед доводів клопотання слідчого відсутні посилання на спірні земельні ділянки та відсутнє обґрунтування необхідності застосування таких засобів забезпечення кримінального провадження відносно належних йому земельних ділянок.

В той же час, ОСОБА_5 наголошує, що набув право власності на спірні земельні ділянки законним шляхом, користується даною земельною ділянкою у відповідності до вимог закону, є добросовісним набувачем, відносно нього не визначений процесуальний статус в даному кримінальному провадженні, підозра на його адресу не висувалася, відсутні докази причетності ОСОБА_5 до обставин стосовно яких триває досудове слідство, матеріальних та інших претензій щодо права володіння чи користування зазначеною земельною ділянкою до нього також не висувалося.

На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 посилається на додані до клопотання письмові докази у вигляді свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а також витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у кількості відповідно до кількості належних йому земельних ділянок).

Адвокат ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив.

Вивчивши письмові докази по справі в їх сукупності, заслухавши думку представника зацікавленої особи та заперечення прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що письмові докази, долучені до клопотання про скасування арешту є належними та допустимими, думка представника ОСОБА_5 та правова позиція останнього заслуговують на увагу, в той же час заперечення прокурора не знаходять підтвердження в судовому засіданні, та вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_5 з огляду на наступне.

Положеннями ст.170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вживати необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пп.1-4 ч.1 ст.96-2 КПК України. Разом з тим, слідчим не доведено, що ОСОБА_5 був обізнаний, чи повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки можуть підпадати під дію п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КПК України, слідчим також не надано для огляду цивільний позов, не повідомлено під час розгляду справи про наявність чи відсутність такого.

З огляду на п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених ККУкраїни, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Встановлено, що на час розгляду клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого.

Крім того, з огляду на п. 4 ч. 2 ст.170 КПК України передбачено накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, але, як зазначалося раніше, ОСОБА_5 не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого тощо.

В той же час статтею 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. З наявних доказів та пояснень представника ОСОБА_5 вбачається та не спростовується поясненнями прокурора, що особа ОСОБА_5 підпадає під поняття добросовісного набувача, останній набув право власності законним шляхом, не знав та не мав змоги знати про наявність спірних правовідносин. В той же час, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Слідчим не надано переконливих доказів, що незастосування арешту майна може привести до його пошкодження, псування тощо відповідного майна. Також слід враховувати, що земельна ділянка відноситься до нерухомого майна, з огляду на це приховати чи знищити її неможливо.

З огляду на п. 2.6 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року вбачається застереження щодо того, що стосовно осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст.291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Також Вищий спеціалізований суд України с розгляду цивільних та кримінальних справ наголошує, що метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні. Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа. Відповідно до ч.ч.4,5 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З матеріалів справи та перелічених слідчим-суддею доказів встановлено, що ОСОБА_5 належним чином набув право власності на відповідні спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5129, 3222486200:03:009:5130, 3222486200:03:009:5134, 3222486200:03:009:5135, 3222486200:03:009:5137, 3222486200:03:009:5136.

В той же час, в клопотанні слідчого відсутні посилання, що спірні земельні ділянки було отримано у власність злочинним шляхом. В доданих до клопотання слідчого, в якості доказів, документах відсутні посилання на відповідні спірні земельні ділянки, а також на обставини, при яких вказані земельні ділянки було передано у власність громадян, що в подальшому здійснили відчуження таких ділянок на користь ОСОБА_5 , як на осіб, причетних до злочинних діянь.

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

На підставі викладеного, керуючись ч.2 п.1 ст. 174 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання власника майна ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:03:009:5129, 3222486200:03:009:5130, 3222486200:03:009:5134, 3222486200:03:009:5135 та 3222486200:03:009:5137, які знаходяться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належать на праві власності ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 10.09.2015 року у справі №757/33206/15-к.

Скасувати арешт та заборону відчуження і зміну меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:03:009:5136, яка знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 19.10.2015 року у справі № 757/37828/15-к.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1