Постанова

від 04.08.2016 по справі 807/546/16

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2016 рокум. Ужгород № 807/546/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник не з'явився;

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТЕС-ТУР" - представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТЕС-ТУР" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТЕС-ТУР" , якою просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СІТЕС-ТУР" податковий борг в сумі 57143,74 грн. за рахунок коштів , що належать йому на праві власності.

Позов мотивовано тим, що за ТОВ «СІТЕС-ТУР» рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб, який виник на підставі поданих відповідачем декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 57143,74 грн., який станом на день звернення є несплаченим, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Позивач, в судове засідання не з'явився, проте в прохальній частині позову просив суд провести розгляд даної справи за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав суду заперечення проти позову якими просив суд відмовити в задоволені такого. В запереченнях відповідач посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року згідно якої договір оренди земельної ділянки №1 від 01.03.2005 року зареєстрованого у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2005 року за №0405070600006 визнано недійсним, відтак відповідач вважає, що він звільнений від сплати орендної плати за землю (а.с.67-77).

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи. Таким чином справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а відтак у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 березня 2005 року, ТЗОВ «Сітес - Тур» уклав типовий договір оренди землі з Репинською сільською радою, згідно якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва туристично-готельного комплексу та витягу гірськолижної траси, що знаходиться в ур. Чертіж, с.Репинне Міжгірського району Закарпатської області (далі договір оренди земельної ділянки).

19 лютого 2015 року Відповідачем подано до ДПІ у Міжгірському районі податкову декларацію з плати за землю у якій відповідач самостійно визначив собі суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2015 року у розмірі 114287,50грн. зі щомісячною розбивкою платежів по 9523,96грн., а за грудень 2015р. - 9523,94грн. (а.с.10-11).

Згідно довідки ДПІ у Міжгірському районі (а.с.7) станом на 11 квітня 2016 року за ТОВ "СІТНЕС-ТУР" заборгованість по даному податку становить 137164,76 грн.

ДПІ у Міжгірському районі просить стягнути із ТОВ "Сітес-Тур" податковий борг у сумі 57143,74 грн. (9523,96 грн.*5 + 9523,94 грн.), яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем суми платежу за липень-грудень 2015 року, так як з приводу стягнення решти суми податкового боргу - 80021,02 грн., вже ухвалені судові рішення (Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року у справі 807/357/15 (а.с.12-15)та постанова від 14.12.2015 року у справі №807/1656/15 (а.с.16-17)).

Пунктом 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст.16 Податкового кодексу України, якою передбачені обов'язки платника податків, одним із обов'язків є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим Кодексом України та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України, самостійно визначені платником у поданій податковій декларації суми грошового зобов'язання є узгодженими. Такі суми грошового зобов'язання, відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник зобов'язаний самостійно сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Згідно пп.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пп.14.1.175 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган згідно пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України має право звертатися до суду щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Наданими матеріалами, зокрема роздруківкою з інтегрованої картки платника податків, за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" підтверджується безперервність податкового боргу відповідача з моменту його виникнення (30.11.2014 р.) по час звернення до суду, (а.с. 57-60).

З приводу посилань відповідача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року згідно якої договір оренди земельної ділянки №1 від 01.03.2005 року зареєстрованого у Міжгірському районному відділі Закарпатської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 березня 2005 року за №0405070600006 визнано недійсним, та відтак на думку відповідача він звільнений від сплати орендної плати за землю, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.286.3 ст.286 Податкового кодексу України платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПКУ).

Згідно з п.286.4 ст.286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1015 (передбачає звітну, нову звітну, уточнюючу декларації).

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач як платник плати за землю для уточнення податкових зобов'язань з плати за землю (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за податковий звітний період повинен був подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю. Проте відповідач не скористався наданим правом та не вжив жодних заходів з метою уточнення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим виник податковий борг.

Щодо посилання відповідача на статтю 216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

1.Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2.Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

3.Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

4.Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5.Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

На думку суду питання застосування правових наслідків визнаного недійсним, Львівським апеляційним господарським судом, договору оренди земельної ділянки виходить за межі та предмет розгляду даної адміністративної справи, як з огляду на їх правову сутність так і з огляду на інший склад сторін у вказаного роду справах, та може бути реалізований Відповідачем, шляхом пред'явлення згідно з ч. 5 ст.216 ЦКУ відповідної вимоги у встановлений законодавством спосіб до суду відповідної юрисдикції.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку, що в даному випадку, оскільки відповідач орендував вищевказані земельні ділянки, у відповідності до договору від 01.03.2005 року, який на момент визначення податкових зобов'язань не був визнаний недійсним, податкові зобов'язання були самостійно визначені Відповідачем та в строк встановлений законодавством не сплачені і набули статусу податкового боргу то проявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем станом на день розгляду даної адміністративної справи не надано суду доказів про сплату вказаної заборгованості в добровільному порядку та не спростовано доводів позивача, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТЕС-ТУР" про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітес-Тур" (90032, Закарпатська область, Міжгірський район, с.Репинне, буд.139, ідентифікаційний код - 32703199) податковий борг в сумі 57143,74 грн (п'ятдесят сім тисяч сто сорок три гривні 74 копійки), за рахунок коштів, що належать йому на праві власності.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_1