Рішення

від 13.09.2016 по справі 904/5405/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.16р. Справа № 904/5405/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морітан логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум лайн"

про стягнення 54 651,74 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № б/н від 18.01.16р.

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 54 651,74грн. за договором №МЛЗ-150901-002 від 01.09.15р., мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Від Відповідача надійшла заява про зміну юридичної та фактичної адреси: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. 1-го Травня, б.41, на підтвердження чого надано виписку з ЄДР.

Відповідно до абзацу 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.15р. сторонами укладено Договір транспортного експедирування №МЛЗ-150901-002 (далі Договір), за п.1.1. якого Виконавець (Позивач), який діє за дорученням Замовника (Відповідача), зобов'язався виконати і організувати визначені за цим Договором послуги з доставки вантажу, пов'язані з перевезенням вантажу, а також, у випадку перевезень за межами України відповідно до Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП), автомобільним транспортом, а Замовник прийняти й оплатити виконані Виконавцем послуги з перевезення.

Конкретні умови перевезення оформлюються заявками Замовника на перевезення Вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов Договору (п.1.2. Договору).

Вартість послуг по перевезенню визначається у заявці, яка є невід'ємною частиною Договору по конкретному перевезенні (п.3.1. Договору).

Оплата наданих Виконавцем за цим Договором послуг здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 2 банківських днів після виконання послуг з перевезення, на підставі відповідного рахунку Виконавця. Датою виконання послуг є дата зазначена у відповідній товарно-транспортній накладній (CMR) (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Виконавцем та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ (CMR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

У випадку прострочення оплати наданих послуг Виконавця, Замовник виплачує Виконавцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.2. Договору).

Сторони визнають юридичну силу Договору, додаткових угод, додатків та заявок, підписаних та переданих шляхом факсимільного або електронного зв'язку до обміну оригіналами (п.7.2. Договору).

На виконання зобов'язання за Договором, 01.09.15р. та 15.10.15р. сторонами погоджено Заявки на перевезення вантажу №МЛЗ-150901-002-1 та №150901-002-2.

За даним Позивача, він здійснив перевезення за обома заявками Відповідача, а Замовник виконав свої зобов'язання за Договором частково, оплативши Виконавцю вартість наданих ним послуг лише за заявкою №150901-002-1 від 01.09.15р. у сумі 44 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №28 та №29 від 11.09.16р. Зобов'язання щодо оплати вартості послуг за заявкою №150901-002-2 від 15.10.15р., Відповідачем не виконані.

За заявкою №150901-002-2 від 15.10.15р., дата подачі авто: 19.10.15р., 9:00 год.; вартість послуг складає 1 650,00 Євро, по курсу НБУ на день завантаження, що, за розрахунком Позивача, в еквіваленті до національної валюти України - гривні, станом на 19.10.15р. становить 39 920,10 грн.; термін оплати: гривневий безготівковий розрахунок упродовж 1-2 банківських днів, після отримання оригіналів документів .

На підтвердження надання послуг за заявкою №150901-002-2 від 15.10.15р. Позивач надав СМR № 36937, у якій проставлено печатку Відповідача про одержання вантажу, однак у відповідній графі СМR не зазначено дату одержання вантажу Відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з претензією вих. №20/04 від 20.04.16р. щодо сплати вартості послуг наданих Позивачем на виконання заявки №150901-002-2 від 15.10.15р., пені, збитків від інфляції та 10 % річних за прострочення виконання зобов'язання, надавши до претензії копії документів, що підтверджують перевезення.

Позивач, посилаючись на п. 4.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, на борг Відповідача нарахував пеню в розмірі 8 839,47 грн. за період з 24.10.15р. по 24.04.16р., 10 % річних - 2 705,09 грн. за період прострочення з 24.10.15р. по 16.06.16р. та збитки від інфляції - 3 379,04 грн. за період з жовтня 2015р. по травень2016р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 316 ГК України, яка кореспондується зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, розрахунки Позивача в частині нарахування основного боргу - 39 920,10грн. (з урахуванням курсу гривні до євро станом на 19.10.15р.). Щодо нарахування річних, пені та збитків від інфляції, суд не має можливості перевірити їх обґрунтованість, оскільки Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження дати передачі Відповідачеві вантажу і оригіналів документів за спірним перевезенням (цю дату неможливо встановити з СМR, оскільки у ній це не зазначено, а із звернень Позивача до Замовника вбачається, що останньому поштою направлялися лише копії документів).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що матеріали справи містять докази надання Позивачем послуг Відповідачеві після погодження заявки від 15.10.15р.і не містять доказів щодо конкретної дати вручення оригіналів документів, що унеможливлює перевірку обґрунтованості нарахування пені, річних й індексу інфляції, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 39 920,10 грн. - основного боргу, решта позовних вимог не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіум лайн", 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. 1 Травня, б. 41 (код 39819689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морітан логістик", 81200, Львівська область, Перемишлянський район, м. Перемишляни, вул. Галицька, 40 (код 39884061) 39 920,10 грн. - основного боргу, 1 006,55 грн . - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено