Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/8985/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/8985/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ"

до Приватного акціонерного товариства "Київський

електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

про стягнення 45 999,45 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Слюсаренко Д.А. - за дов.;

від відповідача: Писанко О.І. - за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС ЕНЕРГІЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" про стягнення 45 999,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки КЕВР3/ВЗК-1535/Ю ВІД 31.03.15р.

Ухвалою від 18.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.06.2016 р.

01.06.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.06.2016 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

Ухвалою від 07.06.16р. розгляд справи відкладено на 30.06.16р.

13.06.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказав, що має заборгованість перед позивачем у сумі 43 120,98 грн.

В судовому засіданні 30.06.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року» (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС ЕНЕРГІЯ» (надалі - позивач, постачальник) був укладений договір поставки №КЕВРЗ/ВЗК-1536/Ю.

У відповідності до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) в обумовлені строки (строк) Замовнику Продукцію відповідно до Специфікації (ій), що оформляються додатками до Договору, а Замовник зобов'язується прийняти вказану Продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Асортимент, кількість та ціна Продукції зазначаються в Специфікації.

Згідно п. 4.4. договору датою передачі у власність (поставки) вважається дата отримання Замовником продукції з належними товаросупровідними документами.

Відповідно до п. 5.1. договору (зі змінами Додаткова угода №1) оплата за продукцію проводиться Замовником: відстрочка платежу 10 к. дн. з дати поставки продукції.

Згідно п. 5.2. договору датою оплати Продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених замовником за поставлену партію Продукції, на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 124 962,84 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 142 від 07.04.15р., №447 від 07.08.15р., №453 від 10.08.15р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконав частково, сплативши суму у розмірі 81 841,86 грн.

В матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків, яким підтверджується заборгованість відповідача по договору поставки КЕВРЗ/ВЗК- 1536/Ю від 31.03.2015 р. у сумі 43 120,98 грн.

Доказів оплати суми у розмірі 43 120,98 грн.(124 962,84 - 81 841,86 = 43 120,98), суду не надано.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 1 776,82 грн. за період з 11.09.15р. по 11.10.15р.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру.

Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 1 776,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 991,78 грн. інфляційних втрат, 109,87 грн. 3% річних, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та, що не заперечуються відповідачем, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім.. Січневого повстання 1918 року» (03049, Київ, вул. Ползунова, буд.2; код ЄДРПОУ 00480247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Енергія» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд.63; код ЄДРПОУ 38651822) 43 120 (сорок три тисячі сто двадцять) грн. 98 коп. заборгованості, 109 (сто дев'ять) грн.. 87 коп. 3% річних, 991 (дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 78 коп. інфляційних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.07.2016р.

Суддя І.О.Домнічева