Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/12076/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016Справа №910/12076/16

За позовомМалого приватного підприємства "ФІАЛКА" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" проповернення суми попередньої оплати

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: Ільїнова І. В. за довіреністю; від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "ФІАЛКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" про повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 29.08.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 було продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 12.09.2016.

В судове засідання 12.09.2016 представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 0001855/24 від 07.04.2016, в частині поставки обумовленого договором товару.

Відповідач у своєму відзиві (вих. № б/н від б/н; вх. № 06-37/64831/16) визнав позов частково у сумі 205 000, 00 грн. Щодо штрафних санкцій заперечив в повному обсязі з підстав їх неправильного розрахунку позивачем. За розрахунком відповідача штрафні санкції становлять 114 760, 00 грн.

У судовому засіданні 12.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 07 квітня 2016 року між позивачем, як покупцем та відповідачем, як постачальником було укладено договір поставки № 0001855/24 (надалі по тексту - договір). Умовами договору передбачено наступне.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію, номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до договору. Згідно пункту 1.2. договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Порядок визначення ціни за договором поставки передбачено у пункті 4.1., а саме: ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій. Пунктом 4.3. договору також передбачено: оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 10 (десять) процентів передплати. Решту коштів покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок постачальника протягом двох календарних днів з моменту отримання продукції.

Крім того, 07 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено специфікацію № 1 до договору, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки товару: карбаміду 46,2 % (мішки 50кг) виробництва України у кількості 150 тон та селітри аміачної марки 34,4 % (біг-бег) виробництва України у кількості 150 тон, всього на суму 1 949 999,40 гривень. Сторони встановили, що оплата товару здійснюється на умовах 10 % передплати. Решту коштів позивач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок постачальника протягом двох календарних днів з моменту отримання продукції. Доставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника, протягом трьох робочих днів після перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за адресою: Донецька область, Красноармійський район, с. Успенівка, вул. 50 років Жовтня.

Відповідно до п. 8.3. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0, 1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором та специфікації до нього, 07 квітня 2016 року позивачем здійснено передплату за товар у розмірі 205 000, 00 гривень на підставі наданого відповідачем рахунку-фактури № ВМ-0001855 від 07 квітня 2016 року. Зазначені обставини підтверджуються платіжним дорученням № 7 від 07 квітня 2016 року на суму 105 000, 00 гривень та платіжним дорученням № 9 від 07 квітня 2016 року на суму 100 000, 00 гривень.

Однак, в порушення умов договору поставки та специфікації до нього, станом на 24 червня 2016 року зобов'язання відповідача з поставки товару не виконано.

Позивач, за його твердженням, звертався до відповідача із претензією на суму 205 000, 00 грн від 20.04.2016, якою вимагав негайно повернути грошові кошти в розмірі 205 000, 00 грн. Ігнорування відповідачем претензії позивача, і стало причиною звернення позивачем до суду з даним позовом.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 205 000, 00 грн передплати за договором та 140 400, 00 грн пені за порушення строків поставки за період з 13.04.2016 по 24.06.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в обумовлені строки не виконав - не поставив товар, і доказів, які б відповідали вимогам ст. 34 ГПК України, і підтверджували інше матеріали справи не містять. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалася дата отримання відповідачем претензії позивача на суму 205 000, 00 грн від 20.04.2016 та дата її направлення позивачем відповідачу. Проте, враховуючи, що відповідачем визнано позов на суму 205 000, 00 грн, суд дійшов висновку про тримання останнім претензії позивача та про настання у відповідача зобов'язань на момент винесення рішення у справі, по поверненню позивачу 205 000, 00 грн передплати за договором, які виконані не були.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, підлягають поверненню.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення передплати за договором в розмірі 205 000, 00 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.3. договору, як встановлено судом, сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0, 1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені в розмірі 140 400, 00 грн за період прострочення поставки з 13.04.2016 по 24.06.2016 та визнано арифметично вірним, відповідно вказані вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що розрахунок пені необхідно здійснювати виходячи із суми передплати, оскільки умовами договору встановлено нарахування пені від вартості несвоєчасно поставленого товару, а не від вартості передплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велкорм" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, офіс 2; ідентифікаційний код 38937976) на користь Малого приватного підприємства "ФІАЛКА" (85371, Донецька область, Красноармійський район, с. Успенівка, вул. 50 років Жовтня; ідентифікаційний код 21981982) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму передплати в розмірі 205 000 (двісті п'ять тисяч) грн, суму пені в розмірі 140 400 (сто сорок тисяч чотириста) грн та суму судових витрат у розмірі 5 181 (п'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016.

Суддя О. М. Дупляк