Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/14093/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016Справа №910/14093/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОН-ФАРМ"

про стягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОН-ФАРМ" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 розгляд справи відкладений на 12.09.2016.

В судове засідання 12.09.2016 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача та позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників відповідача та позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем його зобов'язань за договором № 203 від 14.04.2015 в частині оплати поставленого за договором товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

У судовому засіданні 12.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 14.04.2015 між позивачем, як постачальником, а відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 203 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною договору, покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є лікарські засоби, супутні товари, які мають право придбавати та продавати т заклади та їх структурні підрозділи.

Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору. Кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку. Ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору (п. 1.4., 2.1., 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.5. договору розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата тримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що покупець при проведенні оплати за поставлений йому постачальником товар при кожному платежі зобов'язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Згідно з п. 7.2. договору за прострочення платежу обумовленого в пункті 3.5. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострочення та 18 % річних від просроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4. і діє до 31.12.2020, а щодо зобов'язань за договором - до повного їх виконання.

Додатковою угодою до договору від 14.04.2016 сторони домовилися завіряти видаткові накладні, реєстри видаткових накладних, ТТН, акти звірок печатками та штампами підприємства, відтиски яких містяться в такій додатковій угоді.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 9 344, 85 грн, на підставі видаткових накладних:

№ 1000400251 від на 28.01.2016 суму 5 496, 90 грн;

№ 100040025/2 від 28.01.2016 на суму 124, 62 грн;

№ 100051655/1 від 05.02.2016 на суму 3 439, 53 грн;

№ 100051655/2 від 05.02.2016 на суму 283, 80 грн.

Товар, отриманий відповідачем, що підтверджено підписом відповідальної особи на накладних затверджений погодженим, в додатковій угоді до договору, штампом відповідача.

Поставлений позивачем відповідачу товар був оплачений частково на суму 2 344, 85 грн. Так, відповідачем 31.03.2016 був здійснений платіж на рахунок позивача в розмірі 5 000, 00 грн із призначенням платежу «оплата товару згідно договору № 203 від 14.04.2015», 2 655, 15 грн з якого у відповідності до п. 3.7. договору були зараховані позивачем в погашення заборгованості за попередніми накладними. Оскільки відповідачем не спростовано відповідні твердження позивача, суд при вирішенні спору виходить із здійсненої відповідачем часткової оплати товару поставленого за видатковими накладними № 1000400251 від на 28.01.2016 суму 5 496, 90 грн, № 100040025/2 від 28.01.2016 на суму 124, 62 грн, № 100051655/1 від 05.02.2016 на суму 3 439, 53 грн, № 100051655/2 від 05.02.2016 на суму 283, 80 грн в розмірі 2 344, 85 грн (визначеній позивачем).

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 7 000, 00 грн основної заборгованості за поставлений товар та 1 400, 00 грн 20 % штрафу згідно п. 7.2. договору.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено договір поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачу був поставлений товар обумовлений договором, проте відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару в повному обсязі, у строк встановлений договором, не виконав, при цьому доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже з боку відповідача було допущено порушення умов договору, відтак постачальник набув право вимагати оплати товару.

Судом ураховано, що поставлений позивачем відповідачу товар на загальну суму 9 344, 85 грн був прийнятий відповідачем без претензій щодо його якості, об'ємів, комплектності і вартості, що свідчить про виникнення обов'язку у відповідача щодо його оплати в повному обсязі.

На підставі викладеного вище, та враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату поставленого товару в розмірі 2 344, 85 грн, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 7 000, 00 грн обґрунтовані, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7. 2 договору за прострочення платежу обумовленого в пункті 3.5. договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення 20 % штрафу в розмірі 1 400, 00 грн та визнано останній арифметично вірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМОН-ФАРМ" (03142, м. Київ, вул. Доброхотова, буд. 3, кв. 78; ідентифікаційний код 39424890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 48, кв. 47; ідентифікаційний код 21194014) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн, суму 20 % штрафу в розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн та суму судових витрат у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016.

Суддя О. М. Дупляк