Рішення

від 14.09.2016 по справі 914/1865/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2016р. Справа№ 914/1865/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Малого приватного підприємства «Ярослав», м. Дрогобич

про: стягнення 43 189, 63 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. №502-4571/2 від 25.12.2015 р.,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Малого приватного підприємства «Ярослав» про стягнення 43 189, 63 грн. Ухвалою від 18.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснював несвоєчасно оплати за поставлену йому електричну енергію, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 11 440,68 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 2 997,98 грн. боргу за перетікання реактивної енергії, 1754,69 грн. - пені, 119,64 грн. - 3 % річних, 632,72 грн. - інфляційних втрат та 26 243,92 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії згідно розрахунків, що містяться в матеріалах справи.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 27.07.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 18.07.2016 р. виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 31389/16 від 26.07.2016 року представником позивача подано лист на виконання ухвали про порушення провадження у справі від 18.07.2016 р., в якому повідомляє, що у проваджені господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає і раніше не було справи зі спору між ПАТ «Львівобленерго» та МПП «Ярослав» про той же предмет і з тих же підстав, а також повідомляє, що відповідачем не оплачена сума заборгованості.

В судове засідання 27.07.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, (докази належного повідомлення містяться в матеріалах справи), причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду від 18.07.2016 р. не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області розгляд справи відкладено на 15.08.2016 р.

В судове засідання 15.08.2016 року представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково. Через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 33399/16 від 15.08.2016 р. представником позивача подано лист на виконання ухвали про порушення провадження у справі від 18.07.2016 р., в якому надано копію акту звірки взаєморозрахунків з доказами скерування відповідачу.

В судове засідання 15.08.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву не подав.

Ухвалою господарського суду Львівської області розгляд справи відкладено на 14.09.2016 р.

В судове засідання 14.09.2016 р. представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвал суду виконав. Просить позов задоволити.

В судове засідання 14.09.2016 року представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (докази містяться в матеріалах справи) причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги ухвал суду від 18.07.2016 р. та від 27.07.2016 р., від 15.08.2016 р. не виконав, відзиву не подав.

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньВ» та у звВ»язку із розглядом справи №914/1865/16, за електронним запитом №22146371 судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про відповідача. Так, за даними Спеціального витягу Малого приватного підприємства « Ярослав» в статусі юридичної особи включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код - 25237453, місцезнаходженням юридичної особи є адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, яка відповідає адресі, зазначеній позивачем у позовній заяві та на яку відповідачу скеровано копії позовної заяви з додатками, а судом - ухвали по справі. Крім того, за даними у Спецвитягу відповідач у стані припинення не перебуває; даних про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації Спецвитяг не містить.

Як зазначено у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (надалі - Постанова пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У відповідності до п. 3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зВ»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства В«ЛьвівобленергоВ» , затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства В«ЛьвівобленергоВ» , Протокол №9 від 20 квітня 2012 року (Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 27.04.2012р., номер запису 14151050019000338), Публічне акціонерне товариство В«ЛьвівобленергоВ» (далі-Товариство) перейменоване з Відкритого акціонерного товариства В«ЛьвівобленергоВ» відповідно до вимог Закону України В«Про акціонерні товаристваВ» , є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії В«ЛьвівобленергоВ» , заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного обВ»єднання В«ЛьвівенергоВ» у Державну акціонерну енергопостачальну компанію В«ЛьвівобленергоВ» , згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 В«Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі УкраїниВ» .

30.08.2006 року між ВАТ В«ЛьвівобленергоВ» (Постачальник, позивач) та відповідачем у справі - Малим приватним підприємством «Ярослав» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90515 (надалі - Договір). Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною у додатку №9 В«Графік зняття показників засобів обліку електричної енергіїВ» , а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1 Договору).

Відповідно до п.2.2.2. Договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Відповідно до п.2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 В«Порядок розрахунківВ» та №9 В« Графік зняття показів засобів обліку електричної енергіїВ» .

Згідно до п.2.3.4. Договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) В«Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергіїВ» .

За умовами п.п. 4-7 додатку №2 до Договору, В«Порядок розрахунківВ» остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі. Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Як вбачається із матеріалів справи , в порушення умов Договору, відповідачем не здійснено оплати за поставлену йому активну електричну енергію, внаслідок чого його заборгованість станом на час подачі позову становить 11 440,68 грн. за січень - травень 2016 року.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору, Закону України «Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» а також ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, відповідачу проведено нарахування пені в сумі 1433,92 грн. згідно розрахунку, що є у матеріалах справи.

Статтями 610, 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому позивачем проведено додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції 497,71 грн. та 3 % річних з простроченої суми 97,77 грн.

Відповідно до п.6.33. ПКЕЕ, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, погодженої НКРЕ. затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002р. №19, було укладено лслаток №7а до договору 90515 від 30.08.2006 р. «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії». Згідно з п. 2.3.4. договору споживач зобов'язується здійснювати

оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №7а (76).

Відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати реактивної електричної енергії в розмірі 2 997,98 грн. за період з січня 2016 р. по лютий 2016 р., згідно приведеного позивачем розрахунку.

Вищевказану заборгованість за перетікання реактивної електроенергії відповідач станом на сьогоднішній день не оплатив.

Відтак, згідно з пунктом 4.2.1 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, відповідачу проведено нарахування пені в сумі 320,77 грн., а також проведено нарахування із застосуванням індексу інфляції 135,01 грн. та 3 % річних з простроченої суми 21,87 грн.

Крім того, постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами (п.4.1. ПКЕЕ). Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформлюються додатком до договору як договірні величини (п.4.2. ПКЕЕ).

Згідно із п.5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, споживач не пізніше 15 листопада поточного року налає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії і додаток №1 «Обсяги споживання електричної енергії»).

Відповідно до п. 5.5. Договору, звернення Споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури, а саме: при умові проведення оплати за додатково заявлений обсяг електричної енергії, оплати платежів зазначених в додатку та наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. У разі коригування для споживачів договірної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування договірної (граничної) величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. Повідомлення про рівні відкорегованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

Відтак, обсяг споживання електричної енергії для МПП «Ярослав» встановлено на

вересень-листопад 2015 р. по 3000 кВт/год. та з грудня 2015 р. по лютий 2016 р. по 2000 кВт год. Споживачем фактично спожито за розрахунковий період вересня 2015 р. - 6484 кВт.год., за розрахунковий період жовтня 2015 р. - 7654 кВт.год., за розрахунковий період листопада 2015 р. - 4622 кВт.год., за розрахунковий період грудня 2015 р. - 4588 кВт.год., за розрахунковий період січня 2016 р. - 5240 кВт.год. та за розрахунковий період лютого 2016 р. - 3498 кВт.год.

В пункті 4.2.2. Договору зазначено, що за перевищення договірних величин

споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Також відповідачем порушено вимоги ч.5 ст.26 Закону України «Про

електроенергетику», відповідно до якої споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.(докази містяться в матеріалах справи)

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань в частині своєчасної оплати, зумовило звернення ПАТ В«ЛьвівобленергоВ» до суду із позовною заявою про стягнення 11 440,68 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 2 997,98 грн. боргу за перетікання реактивної енергії, 1754,69 грн. - пені, 119,64 грн. - 3 % річних, 632,72 грн. - інфляційних втрат та 26 243,92 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідач відзиву не подав, у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, протилежного суду не довів. Доказів сплати боргу сторони суду не подали.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Постачання електричної енергії, як визначено у ст.1 Закону України В«Про електроенергетикуВ» - це господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, згідно п.п. 2.5. щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції; 2.7. Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією; 2.8. Пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій грошовій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов'язані із стягненням пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені; 2.9. За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами; 2.10. До вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України ).

Пунктом 4.2.1. Договору, сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Так, згідно п.4.2.1 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1754,69 грн. згідно проведеного розрахунку в межах 6-місячного строку з часу порушення оплати виставлених рахунків. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся в суд про стягнення з вимогою пені в межах строку позовної давності і нараховував її за 6 місяців з часу несвоєчасної оплати та виставлення рахунків згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи обставини справи, суд приймає до уваги обставини що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, наявність інфляційних процесів у економіці держави, фінансовий стан відповідача, несвоєчасну сплату населенням за надані відповідачем послуги. Суд, виходячи із інтересів обох сторін, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення стягнення пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 632,72 грн., а також 3% річних в розмірі 119,64 грн., згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року п. 3.1. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. вище вказаної Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 11 440,68 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 2 997,98 грн. боргу за перетікання реактивної енергії, 1754,69 грн. - пені, 119,64 грн. - 3 % річних, 632,72 грн. - інфляційних втрат та 26 243,92 за перевищення договірної величини споживання електричної енергії є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України і стягнути з останнього на користь позивача в сумі 1378,00 грн., так як спір виник з вини відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, , 43, 44, 49,75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Ярослав» (82100, Львівська область,м. Дрогобич, вул. Тураша, 28, ідентифікаційний код 25237453) на користь Публічного акціонерного товариства В«ЛьвівобленергоВ» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, код ЄДРПОУ 00131587) 11 440,68 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 2 997,98 грн. боргу за перетікання реактивної енергії, 1754,69 грн. - пені, 119,64 грн. - 3 % річних, 632,72 грн. - інфляційних втрат 26 243,92 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та 1378,00 грн. - понесених виплат на сплату судового збору.

3 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя Долінська О.З.