Рішення

від 15.09.2016 по справі 913/850/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 вересня 2016 року Справа № 913/850/16

Провадження № 29/913/850/16

позовом Державного публічного акціонерного товариства «УКРАГРОЛІЗИНГ», м. Київ

до відповідача Державного навчального закладу «Комісарівське професійне училище - агрофірма», Луганська область, Перевальський район, смт. Комісарівка

про стягнення 266 420 грн 17 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.,

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №14/20-51-16 від 25.04.2016;

від відповідача - повноважний представник в судове засідання не прибув.

Суть спору: Державне публічне акціонерне товариство «УКРАГРОЛІЗИНГ» (далі - ДПАТ «УКРАГРОЛІЗИНГ», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 19.07.2016 №14/1138 до Державного навчального закладу «Комісарівське професійне училище - агрофірма» (далі - ДНЗ «Комісарівське ПУ - агрофірма», відповідача у справі) про стягнення з останнього 266 420 грн 17 коп., з яких:

- 136 370 грн 44 коп. - заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 № 12-10-604 ств-фл/1002;

- 79 974 грн 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 5 402 грн 21 коп. - 3 % річних;

- 44 672 грн 87 коп. - інфляційні втрати.

Позивач, посилаючись на норми статей 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610 - 612, 614, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 216, 217, 230, 232, 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 1, 2, 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (далі - Закон про фінансовий лізинг), обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів та комісії за користування ним майном у строки, встановлені договором фінансового лізингу від 07.12.2010 № 12-10-604 ств-фл/1002, що укладений сторонами за позовом.

Державний навчальний заклад «Комісарівське професійне училище - агрофірма» (далі - ДНЗ «Комісарівське ПУ - агрофірма» ) відповідач у справі, відзив на позов та витребувані докази суду не надав, не скористався правом участі в судовому засіданні, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлялося належним чином.

Повідомлення про порушення провадження у справі № 913/850/16 та її розгляд було передано директору відповідача ОСОБА_2 телефонограмою від 29.07.2016 № 913/850/16 (а.с.97).

Відправка ухвал суду в даній справі за адресою місцезнаходження відповідача не здійснюється враховуючи підпункт 3 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 (зі змінами) про Закон України В«Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операціїВ» та лист Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» від 16.03.2015 № 511-30-100. Інформація про дату та час судового засідання розміщена на сторінці господарського суду Луганської області офіційного веб-порталу В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет ( http://lg.arbitr.gov.ua/ ).

Крім того, ухвали суду в даній справі надсилалися судом на електронну пошту відповідача.

Справа розглядалася судом неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати відзив на позов.

До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням наданих позивачем у справі доказів, заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача у справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом 07.12.2010 укладено договір фінансового лізингу № 12-10-604 ств-фл/1002 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Лізингодавець, позивач у справі, передав ОСОБА_3, відповідачу у справі, у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який був набутий ним у власність у постачальника, самостійно обраного ОСОБА_3, та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», що є специфікацією Предмета лізингу, а останній зобов'язаний сплачувати йому за це лізингові платежі на умовах Договору (а.с.14-21).

Даний договір підписаний позивачем та відповідачем і скріплений їх печатками.

22.12.2010 відповідно до ОСОБА_3 № 3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки позивач передав у користування відповідачу трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221-19, заводський № 3333, вартістю 428 400,00 гривень, строком на 7 (сім) років, згідно додатку № 1 до вказаного договору (а.с.22, 27).

Згідно із пунктом 4.1 договору за користування Предметом лізингу ОСОБА_3 сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки Предмета лізингу;

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

- одноразову комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

ОСОБА_3 після укладення договору, на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки Лізингодавця:

- попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;

- одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору з моменту підписання ОСОБА_3 за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу;

- комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплата комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання ОСОБА_3. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання ОСОБА_3, подальші платежі через кожні три місця.

У пункті 4.4 договору сторони визначили, що розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».

Відповідно до підпункту 3.4.3 договору ОСОБА_3 зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Згідно із пунктом 3.5 договору ОСОБА_3 не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.

У пункті 7.1 договору сторони встановили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізінгоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізінгоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з пунктом 7.6 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк позовної давності за цим договором у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Лізингодавець, позивач у справі, виконав свої зобов'язання за Договором належним чином та передав ОСОБА_3, а ОСОБА_3, відповідач у справі, прийняв Предмет лізингу, що підтверджується ОСОБА_3 приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 3 від 22.12.2010.

З наданих в матеріали справи документів вбачається, що акт приймання-передачі був підписаний 22 грудня 2010 року, Відповідач, відповідно до Додатку №2 до Договору, повинен був сплатити черговий лізинговий платіж № 14 в сумі 20 437,36 грн. - не пізніше 22.06.2014 року, № 15 в сумі 20 118,72 грн. - не пізніше 22.09.2014 року, № 16 в сумі 19 800,11 грн. - не пізніше 22.12.2014 року, № 17 в сумі 19 481,49 грн. - не пізніше 22.03.2015 року, № 18 в сумі 19 162,87 грн. - не пізніше 22.06.2015 року, № 19 в сумі 18 844,25 грн. - не пізніше 22.09.2015 року та № 20 в сумі 18 525,62 грн. - не пізніше 22.12.2015 року.

ОСОБА_3, відповідач у справі, не виконав свої зобов'язання за Договором перед Лізингодавцем у повному обсязі, не сплатив чергові лізингові платежі згідно з додатком № 2 до договору за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року, заборгованість складає 136 370,44 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів, позивач, на підставі пункті 7.1, 9.3 договору, нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в сумі 79 974,65 грн. за період прострочення з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року, а також нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача, на підставі статті 625 ЦК України, 3 % річних в сумі 5 402,21 грн. за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року та інфляційні втрати в сумі 44 672,87 грн. за період з липня 2014 року по червень 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав письмові пояснення від 13.09.2016 № 156, в яких повідомив порядок укладення договору фінансового лізингу від 15.10.2008 № 12-08-573 бфл/408 та зазначив, що договір фінансового лізингу був укладений з дотриманням чинного законодавства і є таким, що підлягає виконанню відповідачем в повному обсязі.

На обґрунтування своїх доводів позивач надав копії документів, які долучені до матеріалів справи, а саме:

- постанови Кабінету Міністрів від 10.12.2003 № 1904 та Порядок використання коштів державного бюджету;

- договору (поставка) № 10-70СтВ/939 від 30.07.2010;

- додатку № 1 Специфікація товару, що поставляється згідно договору № 10-70СтВ/939 від 30.07.2010;

- листа ДНЗ «Комісарівське ПУ - агрофірма» від 12.10.2010 № 34;

- наказу № 227 від 26.07.2010 «Про внесення змін та доповнень до Положення про надання лізингових послуг НАК «Украгролізинг»»;

- положення про надання лізингових послуг НАК «Украгролізинг».

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист. Під час судового розгляду справи вимог позивача не спростував, докази часткової або повної сплати суми позову не надав.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши подані позивачем у справі докази, вислухавши в судовому засіданні присутнього представника позивача, суд дійшов висновку про повне задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору від 07.12.2010 № 12-10-604 ств-фл/1002, який за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 13 України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються ним .

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонам.

Матеріалами справи доведено, що відповідач порушив зобов'язання з внесення лізингових платежів згідно з Графіком - додаток № 2 до договору фінансового лізингу від 07.12.2010 № 12-10-604 ств-фл/1002, сума яких складає 136 370,44 гривень за період з 22.06.2014 по 22.12.2015, а тому вимоги позивача в цій частині позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина шоста статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору, на підставі якого заявлено позов, за порушення строків сплати лізингових платежів лізінгоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізінгоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з пунктом 7.6 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк позовної давності за цим договором у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив строки оплати лізингових платежів.

Позивач на підставі вищезазначених умов договору нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в сумі 79 974,65 грн. за весь період прострочення внесення лізингових платежів з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства та враховуючи наведені законодавчі приписи, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 79 974,65 грн. за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 5 402,21 грн. за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року та інфляційних нарахувань в сумі 44 672,87 грн. за період з липня 2014 року по червень 2016 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 402,21 грн. за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року та інфляційних нарахувань в сумі 44 672,87 грн. за період з липня 2014 року по червень 2016 року обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини другої статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач, відповідно до приписів статей 32-34, 36, 38 Господарського процесуального кодексу України, надав належні докази /у матеріалах справи/ обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та які дають право суду задовольнити позовні вимоги повністю в загальній сумі 266 420 грн 17 коп., з яких:

- 136 370 грн 44 коп. - заборгованість за договором фінансового лізингу від 07.12.2010 № 12-10-604ств-фл/1002;

- 79 974 грн 65 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 23.06.2014 року по 11.07.2016 року;

- 5 402 грн 21 коп. - 3 % річних за період з 23.06.2014 по 11.07.2016;

- 44 672 грн 87 коп. - інфляційні втрати за період з липня 2014 року по червень 2016 року.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 3 996 грн 30 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства «УКРАГРОЛІЗИНГ» , м. Київ до відповідача Державного навчального закладу «Комісарівське професійне училище - агрофірма», Луганська область, Перевальський район, смт. Комісарівка про стягнення 266 420 грн 17 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Державного навчального закладу «Комісарівське професійне училище - агрофірма» , 94325, Луганська область, Перевальський район, смт. Комісарівка, вул. Пушкіна, буд.3, ідентифікаційний код 02541042, на користь Державного публічного акціонерного товариства «УКРАГРОЛІЗИНГ» , 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456, заборгованість в сумі 136 370 грн 44 коп., пеню в сумі 79 974 грн 65 коп., 3 % річних в сумі 5 402 грн 21 коп. грн., інфляційні втрати в сумі 44 672 грн 87 коп. грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 996 грн 30 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 20.09.2016.

Суддя Р.Є. Якушенко