Рішення

від 13.09.2016 по справі 918/499/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2016 р. Справа № 918/499/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо"

про стягнення боргу в сумі 91 845,48 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №95 від 30.12.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" про стягнення боргу в сумі 91 845,48 грн., з яких: 90 045 грн. 48 коп. основний борг, 1 000 грн. 00 коп. пеня, 500 грн. 00 коп. інфляційні втрати, 300 грн. 00 коп. 3% річних, нараховані у зв'язку з перевищенням відповідачем обсягів споживання поставленої останньому протягом листопада 2015 року по березень 2016 року електроенергії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2016р. порушено провадження у справі №918/499/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016р.

Ухвалою суду від 12.07.2016р. розгляд справи відкладено на 02.08.2016р.

За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 02.08.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.09.2016р.

15.08.2016р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові пояснення, в яких останній уточнив застосування показника обсягу споживання електричної енергії.

Ухвалою суду від 06.09.2016р. розгляд справи відкладено на 13.09.2016р.

Представник відповідача в судові засідання 12.07.2016р., 02.08.2016р., 06.09.2016р. та 13.09.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4А, було направлено ухвали від 30.06.2016р., 12.07.2016р., 02.08.2016р. та 06.09.2016р. з довідкою відділення підприємства зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо": 35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4А.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" було укладено договір про постачання електричної енергії № 2201, за умовами якого, з урахуванням додатків №№ 1-9 до цієї угоди, позивач зобов'язався продавати споживачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач, у свою чергу, - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 9-20).

У відповідності до пункту 2.2.2 договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_3 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до пунктів 2.3.1 і 2.3.3 вказаного правочину споживач зобов'язався виконувати умови цього договору та оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Згідно з пунктом 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год. і більше.

Пунктом 5.1 наведеної угоди встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" та додаток № 2 "Обсяги постачання електричної потужності споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 10.4 вищезазначеної угоди).

За змістом пункту 2 додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків" до даного договору розрахунок за електричну енергію проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до пункту 5 вказаного додатку обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до звіту про використану електроенергію.

У пункті 1 додатку № 4 до наведеної угоди сторони домовились, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 23 числа кожного місяця о 9-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником.

Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку), визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Відповідно до пункту 3 додатку № 4 до договору якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, споживач повинен зробити доплату протягом п'яти операційних днів з дати отримання рахунку. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим, ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються в погашення заборгованості із найдавнішим терміном виникнення, а при її відсутності - зараховуються в рахунок оплати електричної енергії у наступному розрахунковому періоді.

Договір та додатки до нього підписано уповноваженими представниками та скріплений відбитками печаток сторін.

23.07.2015р. Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" складено акт, у відповідності до якого встановлено, що протягом двох останніх розрахункових періодів зафіксовано зниження обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду).

Вказаним актом вручено вимогу привести розрахункові засоби обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів та/або встановити розрахункові електролічильники прямого включення.

Крім того, повідомлено, що у разі невиконання зазначеної вимоги у термін до 22.08.2015р., обсяг спожитої електричної енергії буде розрахований виходячи з навантаження електроустановок на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів (положення п. 6.21. ПКЕЕ).

Акт, в якому міститься вимога про приведення обліку у відповідність отримана директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо", про що свідчить підпис на вказаному документі (а.с. 67).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що згідно показників лічильника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" в листопаді 2015 року спожито 120 кВт/год., в грудні 2015 року спожито 120 кВт/год., в січні 2016 року спожито 780 кВт/год., в лютому 2016 року спожито 540 кВт/год., в березні 2016 року спожито 1840 кВт/год. Водночас у відповідача встановлений трансформатор номіналом 300/5, для належної роботи обліку якого мінімальний обсяг споживання за один місяць повинен становити 5687 кВт/год. Оскільки відповідачем не було виконано вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про приведення обліку у відповідність, позивач згідно з пунктом 6 додатку № 4 до укладеного між сторонами договору проводив розрахунок на рівні мінімально допустимого рівня схеми завантаження.

Таким чином, протягом листопада 2015 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5700 кВт/год. електроенергії, тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 2500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість різниці вказаних показників (5700 кВт/год. -2500 кВт/год. =3200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 51 грн. 99 коп., заборгувавши таким чином останньому 16 190 грн. 15 коп.

Протягом грудня 2015 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5700 кВт/год. електроенергії, тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 2500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість різниці вказаних показників (5700 кВт/год. -2500 кВт/год. =3200 кВт/год.) у подвійному обсязі.

Протягом січня 2016 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5700 кВт/год. електроенергії, тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість різниці вказаних показників (5700 кВт/год. -500 кВт/год. =5200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 250 грн. 00 коп., заборгувавши таким чином останньому 20 539 грн. 35 коп.

Протягом лютого 2016 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5320 кВт/год. електроенергії, тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість різниці вказаних показників (5700 кВт/год. -500 кВт/год. =4820 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 1 500 грн. 00 коп., заборгувавши таким чином останньому 17 839 грн. 01 коп.

Протягом березня 2016 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5700 кВт/год. електроенергії, тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість різниці вказаних показників (5700 кВт/год. -500 кВт/год. =5200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 1 000 грн. 00 коп., заборгувавши таким чином останньому 19 789 грн. 35 коп.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 4.2.2 укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії від 1 липня 2015 року № 1572 за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт/год. і більше.

За змістом пункту 2 додатку № 4 до наведеної угоди покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію.

Зі змісту вищенаведених положень вказаного правочину вбачається, що фактичний обсяг спожитої відповідачем електроенергії зазначається у складених останнім звітах про використану електроенергію.

Пунктом 3.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (надалі - ПКЕЕ) , передбачено, що якщо протягом 2 послідовних розрахункових періодів спостерігається зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму до рівня, меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ та/або технічними характеристиками заводу-виробника щодо завантаження трансформаторів струму, то протягом наступного розрахункового періоду постачальник електричної енергії, електропередавальна організація або споживач має право звернутися до власника засобів обліку щодо приведення обліку у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку, за винятком випадків обліку електричної енергії, використаної споживачами з нерівномірним споживанням електричної енергії протягом року (зменшення відповідно до технологічного циклу роботи споживаної потужності у 5 та більше разів протягом строку, який є не меншим одного розрахункового періоду).

У разі звернення до власника засобів обліку споживача або електропередавальної організації, або постачальника електричної енергії щодо невідповідності обліку вимогам ПУЕ або технічним характеристикам заводу-виробника засобів обліку сторонами складається акт про невідповідність метрологічних характеристик, у якому, в тому числі, зазначається термін приведення засобів обліку їх власником за його рахунок у відповідність до вимог ПУЕ або технічних характеристик заводу-виробника засобів обліку. У такому разі сторонами переглядається величина дозволеної потужності.

Пунктом 6.21. ПКЕЕ встановлено, що у разі зниження споживачем протягом двох розрахункових періодів середньої фактичної величини споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії до рівня, який нижче мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку (а саме, значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами засобів обліку менше значення обсягу електричної енергії, визначеного як добуток навантаження електроустановок на мінімально допустимому рівні завантаження схеми обліку на тривалість визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів протягом розрахункового періоду), електропередавальна організація (постачальник електричної енергії) має висунути вимогу до власника цих засобів обліку щодо приведення розрахункового обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (якщо таке зниження споживання електричної потужності та/або обсягу споживання електричної енергії не передбачено проектними рішеннями).

До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

Оскільки спостерігалось зменшення середнього завантаження вимірювальних трансформаторів струму, що встановлені на об'єктах відповідача, до рівня меншого ніж передбачений проектною документацією, вимогами ПУЕ або технічними характеристиками щодо завантаження трансформаторів струму, позивачем був складений акт про невідповідність характеристикам засобів обліку від 23.07.2015р. ОСОБА_3 зобов'язано відповідача провести його систему обліку електричної енергії у відповідність вимогам ПКЕЕ п.6.21. Термін виконання вимоги встановлено до 22.08.2015р.

Оскільки, відповідачем у визначений строк не було виконано вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про приведення обліку у відповідність, позивач згідно з пунктом 6 додатку № 4 до укладеного між сторонами договору проводив розрахунок на рівні мінімально допустимого рівня схеми завантаження.

Згідно показників споживання в листопаді 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" спожито 120 кВт/год. Водночас у відповідача встановлений трансформатор номіналом 300/5, для належної роботи обліку якого мінімальний обсяг споживання за один місяць повинен становити 5687 кВт/год. Оскільки відповідачем не було виконано вимоги Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про приведення обліку у відповідність, позивач згідно з пунктом 6 додатку № 4 до укладеного між сторонами договору проводив розрахунок на рівні мінімально допустимого рівня схеми завантаження. Таким чином, протягом листопада 2015 року відповідач, за обрахунками позивача, спожив 5700 кВт/год., тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 2500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість 2500 кВт/год. за тарифом 1,8249 грн., а вартість різниці вказаних показників в розмірі 3200 (5700 кВт/год. -2500 кВт/год. = 3200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 51 грн. 99 коп., заборгувавши таким чином останньому 16 189 грн. 62 коп. (при заявленому 16 190 грн. 15 коп.).

Згідно показників споживання в грудні 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" спожито 120 кВт/год. За обрахунками позивача, відповідач протягом грудня 2015 року спожив 5700 кВт/год., тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 2500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість 2500 кВт/год. за тарифом 1,8249 грн., а вартість різниці вказаних показників в розмірі 3200 (5700 кВт/год. - 2500 кВт/год. = 3200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" за вказаний період не здійснював проплат, таким чином заборгованість становить 16 241 грн. 61 коп.

Згідно показників споживання в січні 2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" спожито 780 кВт/год. За обрахунками позивача, відповідач протягом січня 2016 року спожив 5700 кВт/год., тоді як умовами укладеного між сторонами договору був передбачений граничний обсяг споживання у розмірі 500 кВт/год. У зв'язку з наведеним відповідач, повинен сплатити вартість 500 кВт/год. за тарифом 1,9072 грн., а вартість різниці вказаних показників в розмірі 5200 (5700 кВт/год. - 500 кВт/год. = 5200 кВт/год.) у подвійному обсязі. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" сплатило позивачу лише частину вказаної суми в розмірі 250 грн. 00 коп., заборгувавши таким чином останньому 20 538 грн. 48 коп. (при заявленому 20 539 грн. 35 коп.).

При цьому, судом встановлено, що 27.01.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" з письмовою заявою, в якій просило направити уповноважених представників для зняття пломб, в зв'язку з заміною трансформаторів струму, з подальшим його опломбуванням.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заміна трансформаторів струму фактично відбулась 10.05.2016р., що підтверджується копією наряду на заміну трансформаторів струму. При цьому, тривалий період від надходження заяви про направлення представника для заміни трансформатора струму до фактичної їх заміни представник позивача пояснює ухиленням відповідача від заміни трансформаторів струму.

Таким чином, судом встановлено, що листом від 27.01.2016р. відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" з проханням направити уповноважених представників для зняття пломб, в зв'язку з заміною трансформаторів струму, з подальшим його опломбуванням. Зазначене прохання було задоволено позивачем та замінено трансформатор струму лише 10.05.2016р., що підтверджується копією наряду на заміну трансформаторів струму.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість нарахування Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" спожитої електричної енергії на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного часу роботи струмоприймачів в лютому та березні 2016 року. При цьому, твердження позивача на ухилення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" від заміни трансформаторів струму не приймають судом до уваги, оскільки вказані посилання жодним чином не підтверджуються.

Таким чином, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Стягненню підлягає 52 969 грн. 71 коп., в частині стягнення 37 075 грн. 77 коп. заборгованості за спожиту електроенергію суд відмовляє.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором здійснено нарахування пені в розмірі 1 000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 300 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 500 грн. 00 коп. за період з 28.03.2016р. по 26.06.2016р.

Пунктом 4.2.1. договору сторони визначили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від загальної суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок пені, 3% річних, інфляційних з урахуванням умов договору та норм ст. 625 ЦК України та виходячи із суми боргу в розмірі 52 969 грн. 71 коп., встановив, що їх розмір є більшим ніж заявлено позивачем, однак за відсутності клопотання позивача суд не може вийти за межі позовних вимог і задовольняє вказані вимоги у заявленому розмірі: 1 000 грн. 00 коп. пеня, 300 грн. 00 коп. - 3% річних, 500 грн. 00 коп. - інфляційні втрати.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 821 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Да Капо" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4А,, код ЄДРПОУ 30351945) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71, код ЄДРПОУ 05424874) - 52 969 грн. 71 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1 000 грн. 00 коп. пені, 300 грн. 00 коп. 3% річних, 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 821 грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею В« 19В» вересня 2016р.

Суддя Горплюк А.М.