ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2016 р.Справа № 916/1871/16
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Кравченко С.В.
за участю представників сторін :
Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 3978-К-Н-О від 24.09.2015р.;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1871/16:
За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд"
про зобов'язання вчинити певні дії , -
в с т а н о в и в :
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд" (далі - Відповідач) із позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
07.11.2003р. між сторонами у справі був укладений кредитний договір № 644 (далі - Договір), за п.1.1 якого, Позивач надав Відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом 350000 грн.
Пунктом 1.3 Договору термін повернення кредиту було встановлено до 05.11.2004р.
Відповідно до п. 4.1. Договору за користування кредитом з дати списання коштів з рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1 позичальник відсотки в розмірі 25% річних.
Згідно п. 4.2. Договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по кредиту, передбаченого п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3 даного договору, позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 50% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються ькі санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язанняня.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно :го грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 5.1. Договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1., 4.2, 4.3 даного Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п 1.3., 2.2.3, 2.3.3 даного договору, комісійної винагороди, передбаченої п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Додатковою угодою № 3 до Договору від 05.11.2004р. розмір кредитної лінії було зменшено до 300000 грн., а термін повернення кредиту продовжено до 04.02.2005р.
Також зазначеною додатковою угодою було збільшено розміри відсоткової ставки: до 27% річних - за користування кредитом та до 54% річних - у разі порушення зобов'язань з погашення кредиту.
У зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язанння за даним кредитним Договором № 644 від 07.11.2003р., станом на 25.04.2016р. заборгованість становить 37 120,27 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом - 23 666,83 грн.
- пеня - 13 453,44 грн.
При цьому Позивач зазначає, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "М.В. ТРЕЙДВ» перебуває в стані припинення.
Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною 8 ст. 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, щоліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
04.05.2016р. Позивач направив голові ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд" заяву з кредиторськими вимогами №б/н від 15.04.2016р.
Проте, 13.06.2016р. вищезазначена заява була повернута неврученою на адресу Позивача, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» .
На думку Позивача, вказана обставина свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд" від виконання обов'язку щодо визнання реально існуючої заборгованості перед ПАТ КБ В«ПРИВАТБАНКВ» та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.
Згідно ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до йної комісії.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Керуючись, ст.ст.1, 12, 15, 22, 49, 54-57 ГПК України, ст. 193 ГК України ст.ст. 105, 111, 112 ЦК України, Позивач просить -
Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "М.В. ТРЕИД" в особі ліквідаційної комісії визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк за кредитним договором № 644 від 07.11.2003р., яка утворилася станом на 25.04.2016р. у розмірі в сумі 37 120,27 грн., в .т.ч. заборгованість за кредитом - 23 666,83 грн., пеня - 13 453,44 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.
Відповідач в засідання суду не з'явився був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ( поштові повідомлення, у т. ч. з поміткою, що „адресат за даною адресою не значитьсяВ» , у справі).
Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач відзив на позов не надав, тому справа розглянута згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України .
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст.625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як випливає з матеріалів справи, приведені вище обставини справи повністю підтверджуються наданими позивачем доказами: кредитним договором № 644 від 07.11.2003р., додатковою угодою до нього №3 від 05.11.2004р., заявою з кредиторськими вимогами до Відповідача, розрахунком заборгованості.
Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.
Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „ПозикаВ» , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу положень ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок виконання рішення про припинення юридичної особи встановлений статтею 105 ЦК України, якою передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Частиною 8 статті 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Господарський суд зазначає, що встановлений ч. 3 ст. 112 ЦК України місячний строк для звернення кредитора до суду із позовом про оскарження дій ліквідаційної комісії з приводу відмови або ухилення від визнання заявлених грошових вимог розпочинає свій перебіг саме з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про таку відмову юридичної особи, яка ліквідується. При цьому, відмова ліквідаційної комісії обов'язково має бути оформлена відповідним документом, доведеним до відома кредитора.
При цьому, у випадку ухилення ліквідаційної комісії від розгляду своєчасно заявлених вимог кредитора, передбаченим законом способом захисту порушених прав кредитора є звернення до суду із вимогами про зобов'язання боржника, що ліквідується, в особі відповідної ліквідаційної комісії включити документально підтверджені грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.
Звернення до господарського суду із подібним позовом відповідає способу захисту прав встановленого ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549,550, 610,625,629 ЦК України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд" (65039, м. Одеса, вул. Сєрова, буд. 49, код ЄДРПОУ 31193846) в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) за кредитним договором № 644 від 07.11.2003р., які утворилися станом на 25.04.2016р. у розмірі в сумі 37120 (тридцять сім тисяч сто двадцять) грн. 27 коп., з яких. заборгованість за кредитом у розмірі 23666 (двадцять три тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 83 коп.., пеня у сумі 13453 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 44 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. Трейд" (65039, м. Одеса, вул. Сєрова, буд. 49, код ЄДРПОУ 31193846) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанкВ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2016 р.
Суддя М.І. Никифорчук
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2016 |
Оприлюднено | 23.09.2016 |
Номер документу | 61415056 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Никифорчук М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні