Рішення

від 15.09.2016 по справі 925/726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа № 925/726/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1- адвокат,

ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_3 - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» ,

с. Телепине, Кам'янського району, Черкаської області

до Телепинської сільської ради, с. Телепине, Кам'янського району,

Черкаської області

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» до Телепинської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 23 березня 2016 року за №6-31/VІІ В«Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в користування земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 липня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14 липня 2016 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Так, у своєму відзиві Телепинська сільська рада зазначала, що оскаржуваним рішенням не порушено право позивача на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Сільська рада передала йому в користування земельну ділянку в порядку передбаченому чинним законодавством на умовах оренди. Збільшення розміру орендної плати до 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за користування позивачу це не вихід за межі компетенції органу місцевого самоврядування. У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Проте, як вказував відповідач, сторони не укладали договору оренди земельної ділянки, і відповідно, плата за користування землею не вносилась. Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення позивач не розпочав реалізовувати своє право, оскільки договір про оренду земельної ділянки з власником землі не укладав.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача 7 200 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 вересня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/726/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що він правомірно набув право власності на об'єкт нерухомого майна (комплекс будівель та споруд) та має право на оформлення землекористування в тому ж обсязі і на тих же умовах, що були у попереднього землекористувача (на умовах договору оренди земельної ділянки з відповідачем). Прийняте відповідачем оспорюване рішення порушує право позивача, як користувача спірної земельної ділянки. Крім того позивач зазначав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 05 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«А-ТрейдВ» та товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» і громадянкою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщення, за умовами якого позивач придбав у власність комплекс будівель та споруд, що знаходиться в с. Телепине Кам'янського району, водночас ОСОБА_2 придбала у власність адмінприміщення з ганками за вказаною адресою.

Як зазначено в п.2 договору купівлі-продажу приміщення, комплекс будівель та споруд розташований на земельній ділянці розміром 12,0623 га, яка надана продавцю в користування Телепинською сільською радою, що підтверджується довідкою, виданою відповідачем 04 березня 2009 року за №121.

17 березня 2009 року Кам'янський виробничий відділок комунального підприємства В«Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризаціїВ» зареєстрував право власності на комплекс будівель та споруд по вул. Леніна, 2 в с. Телепине Кам'янського району за товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 березня 2009 року №22184447.

У 2009 році позивач звернувся до Телепинської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку із земель промисловості.

12 березня 2009 року Телепинська сільська рада прийняла рішення №22-2/V В«Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку з земель промисловості товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» , яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку з земель промисловості загальною площею 7,2040 га, розташовану в межах с. Телепине, вул. Леніна, 2, передбачену для передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» для виробничої діяльності строком на 49 років з правом викупу.

30 квітня 2015 року Телепинська сільська рада прийняла рішення №24-2/VІ В«Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення існуючого комплексу будівель і споруд для виробничої діяльностіВ» , яким вирішено затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передати товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» земельну ділянку на умовах оренди терміном на 49 років, доручити сільському голові ОСОБА_4 укласти договір оренди земельної ділянки з товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» згідно з чинним законодавством (а. с. 20).

Однак 02 жовтня 2015 року Телепинська сільська рада прийняла рішення №27-17/VІ В«Про скасування рішення Телепинської сільської ради №24-2/VI від 30 квітня 2015 рокуВ» , яким вирішила скасувати рішення Телепинської сільської ради від 30 квітня 2015 року №24-2/VІ В«Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення існуючого комплексу будівель і споруд для виробничої діяльностіВ» та рекомендувати товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» скорегувати проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із зазначенням всіх наявних містобудівних обмежень (обтяжень) землекористування.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року зі справи №925/9/16 визнано недійсним та скасовано рішення Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 02 жовтня 2015 року №27-17/VI В«Про скасування рішення Телепинської сільської ради №24-2/VI від 30 квітня 2015 рокуВ» .

Водночас в подальшому відповідачем 23 березня 2016 року було прийнято спірне рішення за №6-31/VIІ В«Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в користування земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» , яким

1. скасовано рішення Телепинської сільської ради №24-2/VI від 30 квітня 2015 року у зв'язку з отриманням та затвердженням нової нормативної грошової оцінки земель;

2. затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою відведення товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» в користування на умовах оренди терміном на 49 років, земельної ділянки площею 7,2041 га по вул. Леніна, 2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, іншого наземного транспорту;

3. передано товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» за рахунок земель Телепинської сільської ради в користування на умовах оренди терміном на 49 років, земельну ділянку площею 7,2041 га по вул. Леніна,2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, іншого наземного транспорту. Кадастровий номер 7121886500:01:001:0045;

4. земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

5. на протязі двох місяців з дати прийняття рішення вирішено укласти договір оренди землі та провести державну реєстрацію права користування;

6. встановлено річну орендну плату за використання земельної ділянки по вул. Леніна,2, площею 7,2041 га 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

7. контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища.

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 10 ст. 59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У застосуванні положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташованій на ній житловий будинок, будівлю, споруду, судом враховано, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула право власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України при переході права власності будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набуття цього майна переходять права на відповідну земельну ділянку на умовах, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Пунктом В«еВ» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на інший будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У випадку, коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності, право користування на земельні ділянки, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи з наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

В матеріалах справи знаходиться довідка за №121 від 04 березня 2009 року видана виконкомом Телепинської сільської ради про те, що у фактичному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю В«А-ТрейдВ» (попереднього власника комплексу будівель та споруд) знаходиться земельна ділянка площею 12,0623 га.

Проте, відсутня відповідна цивільно-правової угода щодо вказаної земельної ділянки, чи інші докази в обґрунтування підстав права користування землею попереднім власником будівель.

Крім того, ні позивач ні відповідач в судовому засіданні також не змогли пояснити суду на яких умовах попередній власник користувався землею.

В свою чергу, як пояснили представники сторін товариство з обмеженою відповідальністю В«А-ТрейдВ» раніше придбало комплекс будівель у закритого акціонерного товариства В«Телепинське РТПВ» .

Згідно довідки №77 від 06 червня 2008 року у ЗАТ закритого акціонерного товариства В«Телепинське РТПВ» в користуванні знаходилась земельна ділянка площею 13,75 га.

Закрите акціонерне товариство В«Телепинське РТПВ» було ліквідовано 12 листопада 2012 року у зв'язку з банкрутством, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2012 року зі справи №14/5026/2816/2011.

Відповідно з ч. 1 та 2 ст. 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельної ділянки у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 50 Закону України В«Про землеустрійВ» визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ст.79 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Належних доказів поділу саме сформованої земельної ділянки площею 12,0623 га матеріали справи також не містять.

Рішенням Телепинської сільської ради від 30 квітня 2015 року, зокрема, було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 7,2040 га передбаченої для передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» під розміщення існуючого комплексу будівель і споруд, оскільки було сформовано нову земельну ділянку площею 7,2040 га.

Тобто проект відведення земельної ділянки в даному випадку розроблявся згідно із законом.

Крім того, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державна реєстрація ділянки за кадастровим номером 7121886500:01:001:0045 відбулася 18 березня 2016 року в 12 год. 36 хв.

Проте, самостійно Телепинська сільська рада проект із землеустрою на земельну ділянку площею 7.2041 га не розробляла.

Проект був розроблений на замовлення саме позивача, який в подальшому був затверджений рішенням від 30 квітня 2015 року.

Дане рішення від 30 квітня 2015 року, яке за своєю правовою природою є ненормативним правовим актом одноразового застосування, в цій частині, а також в частині вилучення із землекористування закритого акціонерного товариства В«Телепинське РТПВ» є виконаним в день його прийняття.

Тобто відповідач безпідставно скасував раніше прийняте своє рішення про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбаченої для передачі в оренду товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» під розміщення існуючого комплексу будівель і споруд, а технічну документацію в подальшому затверджувати не було необхідності в зв'язку з тим, що земля в оренду в даному випадку надавалась позивачу за проектом відведення, який в свою чергу включає матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

Водночас у своїх поясненнях позивач вказував, що вся технічна документація (проект відведення) виготовлялася позивачем за власний кошт і зберігається з березня 2014 року в архіві Держкомзему. При прийнятті оскаржуваного рішення технічна документація на затвердження не витребовувалася і фактично у відповідача в день прийняття спірного рішення не перебувала, а з відповідною заявою про затвердження саме технічної документації позивач до відповідача не звертався.

Вказані доводи позивача відповідач належними доказами не спростував.

Оскільки проект відведення було правомірно затверджено, то відсутні були підстави і для скасування рішення Телепинської сільської ради в решті прийнятих рішень 30 квітня 2015 року.

Отже, враховуючи все вищенаведене та оскільки рішення органу місцевого самоврядування від 30 квітня 2015 року є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, він не може бути в подальшому скасований самим органом місцевого самоврядування.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 23 березня 2016 року за №6-31/VІІ в частині скасування рішення сільської ради №24-2/VI від 30 квітня 2015 року та затвердження технічної документації із землеустрою.

Рішення Телепинської сільської ради від 23 березня 2016 року в частині передачі товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» за рахунок земель Телепинської сільської ради в користування на умовах оренди терміном на 49 років, земельну ділянку площею 7,2041 га по вул. Леніна,2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, іншого наземного транспорту. Кадастровий номер 7121886500:01:001:0045; віднесення земельної ділянки до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; укладення на протязі двох місяців з дати прийняття рішення договору оренди землі та проведення державної реєстрації права користування жодним чином не порушує права позивача, а тому і підстав для його скасування в цій частині немає.

Даний спір на думку суду взагалі фактично виник між сторонами лише з приводу того, що спірним рішенням було встановлено розмір плати за оренду землі за адресою вул. Леніна, 2 площею 7,2041 га. на рівні 4,5% від її нормативної грошової оцінки.

З даного питання судом враховано наступне:

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами саме у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони вільні під час укладання договору.

Отже, сторони не позбавлені можливості саме під час укладення договору оренди земельної ділянки узгодити розмір орендної плати самостійно, а в разі недосягнення згоди з цього питання, передати спір на вирішення суду.

Також позивач має право відмовитись від укладання договору, якщо ціна є не прийнятною, і взяти в оренду земельну ділянку меншої площі, а саме тієї, яка знаходиться безпосередньо під будівлями та необхідна для їх обслуговування.

Стаття 26 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Пункт 288.5 ст. 285 Податкового кодексу України визначає, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

288.5.3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Спірним рішенням в частині встановлення розміру орендної плати відповідачем було забезпечено застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи, оскільки рішенням встановлено розмір орендної плати за користування конкретної земельної ділянки, тобто для всіх суб'єктів даних правовідносин - потенційних орендарів, а не лише для позивача.

Тобто встановлення орендної плати на рівні 4,5 % не суперечить чинному законодавству, а тому і підстав для скасування спірного рішення в цій частині також немає.

Слід також зазначити, що 12 серпня 2016 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній повідомив, що було здійснено доплату адвокату гонорар у розмірі 4 200 грн. 00 коп. та просив суд стягнути з відповідача 11 400 грн. 00 коп. оплати за послуги адвоката.

Водночас слід зазначити, що оплата послуг адвоката не входить до складу ціни позову (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

В зв'язку з чим заява про збільшення розміру позовних вимог суперечить ст. 55 ГПК України і не приймається судом до розгляду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 11 400 грн. 00 коп. Водночас відповідачем заявлено до стягнення 7 200 грн. витрат на послуги адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом ОСОБА_1 було отримано від позивача гонорар в розмірі 11 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №96 від 30 червня 2016 року та №1087 від 10 серпня 2016 року.

Відповідачем сплачено адвокату ОСОБА_3 7 200 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 11 липня 2016 року №138.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 17 листопада 2012 року, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до ст. ст. 27, 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом;

В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг;

Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Крім того в абз. 3 п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

Отже, враховуючи складність справи, кваліфікації і досвід адвокатів, та інші істотні обставини, зокрема, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути зі сторін по 3 000 грн. 00 коп. понесених витрат за надані послуги адвокатів.

Відповідно до підпункту 2 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно платіжного доручення №97 від 30 червня 2016 року позивачем було сплачено 1 486 грн. 00 коп. судового збору.

В подальшому було сплачено ще 63 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №107 від 10 серпня 2016 року.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону).

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складав 1 378 грн. 00 коп., то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 171 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Водночас як зазначалося вище, Законом України В«Про судовий збірВ» передбачено, що надмірно сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, а тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення Телепинської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 23 березня 2016 року за №6-31/VІІ В«Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу в користування земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» в частині скасування рішення Телепинської сільської ради №24-2/VI від 30 квітня 2015 року та затвердження технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою відведення товариству з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» в користування на умовах оренди терміном на 49 років, земельної ділянки площею 7,2041 га по вул. Леніна, 2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд, іншого наземного транспорту.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Стягнути з Телепинської сільської ради, вул. Леніна, 52, с. Телепине, Кам'янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34176472 на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» , вул. Леніна, 2, с. Телепине, Кам'янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36173170, п/р 26002010054825 у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , МФО 300023 - 689 грн. 00 коп. судового збору та 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛБ-ТрейдВ» , вул. Леніна, 2, с. Телепине, Кам'янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36173170, п/р 26002010054825 у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» , МФО 300023 на користь Телепинської сільської ради, вул. Леніна, 52, с. Телепине, Кам'янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34176472 - 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 20 вересня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович