Рішення

від 06.09.2016 по справі 910/11675/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/11675/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстрой Гідравліка"

про стягнення 133 806,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № б/н від 02.06.2016 р.;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Укрстрой Гідравліка", про стягнення 133 806,10 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.05.2011 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстрой Гідравліка" укладено договір № 05/11, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги механізмів на об'єктах, вказаних в специфікаціях до даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Між відповідачем та ТОВ "Укрстрой Гідравліка" 31.05.2013 року був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед ТОВ "Укрстрой Гідравліка" становить 75 503,12 грн.

Між ТОВ "Укрстрой Гідравліка" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги № 05/11-1 від 07.09.2011 року, відповідно до п. 1 якого договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві права вимоги, належної цедентові, в межах яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором № 05/11 від 19.05.2011 року між цементом та боржником на суму 75 503,12 грн.

Таким чином, позивач набув право вимоги у відповідача коштів на суму 75 503,12 грн.

18.12.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 7 з вимогою оплатити заборгованість. Вказане підтверджується чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 18.12.2015 року та рекомендованим повідомленням про вручення 21.12.2015 року вказаного листа відповідачеві.

Відповідачем заборгованість у сумі 75 503,12 грн. не сплачена. Також, за невиконання зобов'язань по договору відповідачеві нараховано інфляційне збільшення боргу у сумі 58 303,10 грн.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача оплатити заборгованість у сумі 75 503,12 грн. та інфляційного збільшення боргу у сумі 58 303,10 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2016 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 18.07.2016 року.

11.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заперечення на позовну заяву.

14.07.2016 р., 15.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

Представник третьої особи в судове засідання 18.07.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.06.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2016року розгляд справи відкладено на 06.09.2016 року.

Представники позивача, третьої особи в судове засідання 06.09.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 29.06.2016 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача, у судове засідання з'явився, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом строку давності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.05.2011 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрстрой Гідравліка" укладено договір № 05/11, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому даним договором порядку послуги механізмів на об'єктах, вказаних в специфікаціях до даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає позивач, між ним та ТОВ "Укрстрой Гідравліка" укладений договір № 17-5/11 від 17.05.2011 року про надання послуг технікою, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника, а саме: повно обертові екскаватори виробництва Німеччини, Камаз 8-16 тон, бульдозер ДТ-75. з метою врегулювання фінансових взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Укрстрой Гідравліка" останній відступив позивачеві право вимоги договором № 05/11 від 14.06.2011 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між ТОВ "Укрстрой Гідравліка" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги № 05/11-1 від 07.09.2011 року, відповідно до п. 1 якого договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених договором та чинним в Україні законодавством, цедентом цесіонарієві права вимоги, належної цементові, в межах яких цесіонарій стає кредитором боржника за договором № 05/11 від 19.05.2011 року між цементом та боржником на суму 75 503,12 грн.

Таким чином, позивач набув право вимоги у відповідача коштів на суму 75 503,12 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

18.12.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 7 з вимогою оплатити заборгованість. Вказане підтверджується чеком КМД УДППЗ «Укрпошта» від 18.12.2015 року та рекомендованим повідомленням про вручення 21.12.2015 року вказаного листа відповідачеві.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована та не заперечується. В матеріалах справи наявний Акт 10-30/1007 від 19.06.2015 року про ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.03.2013 року по 01.04.2015 року, відповідно до якого станом на 01.04.2015 року обліковується кредиторська заборгованість ТОВ "Укрстрой Гідравліка" за договором № 05/11 від 14.06.2011 року у загальній сумі 75 503,12 грн. та зазначено про сплив строку позовної давності щодо вказаної суми.

В судовому засіданні 06.09.2016 року представник відповідача підтримав заяву про застосування строків позовної давності, зазначену в запереченнях від 07.07.2016 року та 11.07.2016 р. поданих до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання .

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане .

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків . Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Між відповідачем та ТОВ "Укрстрой Гідравліка" був складений акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2013 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед ТОВ "Укрстрой Гідравліка" становить 75 503,12 грн.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, в тому числі, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Суд зазначає, що договір № 05/11 укладений 14.06.2011 року та діяв до 31.12.2011 року. договір про відступлення права вимоги № 05/11-1 укладений 07.09.2011 року. Судом встановлено, що вищезазначений акт звірки взаєморозрахунків складено станом на 31.05.2013 року. Позовна заява одержана судом 23.06.2016 року, відповідно до дати реєстрації цієї заяви в загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва.

Відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягало захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, як вбачається з позовної заяви та заявлено відповідачем, позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог на суму 75 503,12 грн.

Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності не подано, тож суд саме з зазначеної вище підстави відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 75 503,12 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу у сумі 58 303,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про стягнення основної суми заборгованості, та те, що вимоги про стягнення інфляційного збільшення боргу є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення боргу у сумі 58 303,10 грн. не підлягаю задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст.ст. 34, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.09.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий