Рішення

від 14.09.2016 по справі 922/2339/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р.Справа № 922/2339/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "АЛЬФА", с. Одноробівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль", смт. Золочів про стягнення 1450000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 1307 від 13.07.2016 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 1450000,00 грн. боргу за договором № 23/07-2016 від 23 липня 2015 року.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 04 серпня 2016 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/2339/16 з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль": 62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Матросова, буд. 34 та саме за цією адресою відповідачу направлялись ухвали суду у справі № 922/2339/16.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль" належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

23 липня 2015 року між Фермерським господарством "АЛЬФА" (позивачем, покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль" (відповідачем, постачальником) було укладено договір поставки № 23/07-2016.

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки № 23/07-2016 постачальник зобов*язується поставити лінію для гранулювання (обладнання) продуктивністю 1 (одна) тонна/годину і здійснити монтаж обладнання та введення його в експлуатацію, а покупець зобов*язується прийняти обладнання для гранулювання та оплатити його вартість на умовах даного договору. Найменування, комплектність обладнання для гранулювання передбачені пунктом 1.2. договору поставки від 23 липня 2015 року.

Згідно пункту 3.1. договору поставки № 23/07-2016 оплата за товар здійснюється за наступним графіком: перший платіж у розмірі 800000,00 грн., у тому числі ПДВ 160000,00 грн, перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника у строк до 01 серпня 2015 року; другий платіж у розмірі 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 40000,00 грн, перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника у строк до 20 вересня 2015 року; третій платіж у розмірі 450000,00 грн., у тому числі ПДВ 90000,00 грн, перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника у строк до 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2.. 4.3. договору поставки від 23 липня 2015 року поставка обладнання для гранулювання здійснюється до 31 жовтня 2015 року включно. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній (акті здачі-приймання продукції). Поставка обладнання для гранулювання покупцеві здійснюється на складі покупця за адресою село Одноробівка, Золочівський район, Харківська область. Постачальник зобов*язаний здійснити монтаж обладанння та введення його в експлуатацію (пусконалагоджувальні роботи) до 30 листопада 2015 року.

Розділом 8 договору поставки № 23/07-2016 встановлені санкції та рекламації як наслідок порушення стронами своїх зобов*язань.

Згідно пункту 8.2. договору поставки від 23 липня 2015 року, постачальник за порушення строку поставки обладнання для гранулювання, зазначеного в пункті 4.1. цього договору, сплачує покупцю пеню у розмірі 1% від загальної вартості цього договору, зазначеної в пункті 2.1. договору, за кожен день прострочення, якщо таке прострочення триває не більше одного місяця.

Відповідно до пункту 8.2.1. договору поставки № 23/07-2016, якщо прострочення триває більше одного місяця, договір вважається розірваним і постачальник зобов*язаний повернути покупцеві усі отримані від нього грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При цьому постачальник додатково сплачує покупцеві 50% річних за весь час користування грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої зобов*язання згідно з умовами розділу 3 договору поставки від 23 липня 2015 року, а саме перерахував постачальнику грошові кошти у наступному розмірі: 27 липня 2015 року суму у розмірі 700000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1352; 27 липня 2015 року суму у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1353; 27 серпня 2015 року суму у розмірі 45000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1678; 15 вересня 2015 року суму у розмірі 155000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 353; 21 жовтня 2015 року суму у розмірі 450000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1985.

Згідно пункту 4.1. договору поставки № 23/07-2016, відповідач повинен був здійснити передачу обладнання Фермерському господарству "АЛЬФА" у строк до 31 жовтня 2015 року. Монтаж обладнання та введення його в експлуатацію Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль" повинно було здійснити до 30 листопада 2015 року.

Станом на час подання позову відповідач не здійснив поставку обладнання Фермерському господарству "АЛЬФА".

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2016 року між Фермерським господарством "АЛЬФА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль" була проведена звірка взаєморозрахунків за договором поставки від 23 липня 2015 року та складано відповідний акт, згідно якого заборгованість відповідача перед Фермерським господарством "АЛЬФА" складає суму у розмірі 1450000,00 грн.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 23/07-2016 від 23 липня 2015 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобов’язання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергостиль" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Матросова, буд. 34, код ЄДРПОУ 36797076) на користь Фермерського господарства "АЛЬФА" (62210, Харківська область, Золочівський район, село Одноробівка, вул. Тіткова, 60, поточний рахунок 26007121366 в "ОСОБА_2 Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 21235629) 1450000,00 грн. боргу за договором № 23/07-2016 від 23 липня 2015 року та 21750,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3