Рішення

від 13.06.2016 по справі 704/646/16-ц

ТАЛЬНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер: 704/646/16-ц

13.06.2016 Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Дьяченка Д.О.

при секретарі Табачківській М.М.

за участі: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Лащова" про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,92 га, яка розташована в межах Лащівської сільської ради Тальнівського району, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія 1-ЧР №051146, 10.09.2014 уклав з ТОВ «Лащова» договір оренди вищезазначеної земельної ділянки. Позивач зазначає, що сторонами було досягнуто домовленості, щодо всіх істотних умов договору та підписано відповідний договір. Після підписання відповідного договору, відповідачем у відведений законом термін не було здійснено реєстрацію договору. Позивач зазначає, що жодних доручень та дозволу на право реєстрації цього договору, позивачем надано не було. В грудні 2015 року позивачу стало відомо, що договір оренди землі, між позивачем та ТОВ «Лащова», без відома позивача було зареєстровано 09.11.2015 приватним нотаріусом. Реєстрація відповідного договору відбулася за заявою уповноваженої особи ОСОБА_4, яка представляла інтереси ТОВ «Лащова». Позивач зазначає, що не надавала доручення на право здійснення реєстрації договору жодній особі. На підставі вищевикладеного та посилаючись на те, що реєстрація договору відбулася без відома та згоди позивача, позивач просить визнати договір оренди землі недійсним та таким, що суперечить нормам закону.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на підстави, викладені в позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача, до початку судового розгляду подав заяву про те, що заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що 10 вересня 2014 року між ТОВ «Лащова» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить останньому на праві власності, виготовлено технічну документацію та 09.11.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація проведена приватним нотаріусом Ватутінського нотаріального округу ОСОБА_5 Реєстрація договору відбулась за заявою засновника ТОВ «Лащова» ОСОБА_4 Відповідач посилається на те, що договір є укладеним, адже сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Відповідач посилається на те, що реєстрація договору була проведена у відповідності до вимог ст. 4-2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції від 05.03.2015, що була чинною на момент реєстрації). Вказана норма у відповідній редакції не містила вимоги про подання довіреності і від власника, і від набувача похідного права. Реєстрація була проведена на підставі заяви, яка була подана представником ТОВ «Лащова». Нотаріусом було перевірено повноваження керівника ТОВ «Лащова» згідно даних Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за допомогою сайту Міністерства юстиції України, на момент здійснення реєстраційних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є власником земельної ділянки площею 2,92 га, кадастровим номером: 7124085000:01:001:0433, розташованої на території Лащівської сільської ради Тальнівського району, яка передана йому у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія І-ЧР №051146.

10 вересня 2014 року між орендодавцем - ОСОБА_1 та орендарем - ТОВ «Лащова» в особі ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1, 2, вищевказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,92 га, що знаходиться в адмінмежах Лащівської сільської ради, кадастровий номер 7124085000:01:001:0433.

Відповідно до п. 7 та Прикінцевих положень даного договору, строк дії договору - 7 років. Договір набуває чинності після його підписання сторонами та передачі-приймання земельної ділянки. Право оренди підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному законодавчими актами.

Відповідно до Акта про передачу та прийом земельної ділянки від 10.09.2014, ОСОБА_1 передав земельну ділянку орендарю, в особі ОСОБА_2, розміром 2,92 га в адмінмежах Лащівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.11.2015 №47251484, право оренди земельної ділянки загальною площею 2,9203 га орендарем ТОВ «Лащова» на підставі договору оренди землі від 10.09.2014 укладеного між ТОВ «Лащова» та ОСОБА_1, зареєстровано 09.11.2015 за № 11966667 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_5 Ватутінського нотаріального округу Черкаської області. Реєстрацію проведено за заявою уповноваженої особи - ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 214 ЦК України відмова від двостороннього правочину може відбуватися лише за взаємною згодою сторін.

Відповідно до сталої судової практики встановленої Верховним судом України та викладеної у правових позиціях Верховного суду України, зокрема в Постанові ВСУ від 25.12.2013 у справі №6-118цс13, при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторін волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 4-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону, яка діяла на момент реєстрації спірного договору), державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, в порядку, встановленому пунктом 8-1 частини другої статті 9 цього Закону, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Таким чином, вищевказана норма у відповідній редакції не містила вимоги про подання довіреності, як від власника, так і від набувача похідного права.

Доводи позивача про те, що позивач уклав спірний договір з ОСОБА_2 не можуть бути прийняті судом, оскільки з договору оренди землі від 10 вересня 2014 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 уклав договір з орендарем - ТОВ «Лащова», як з юридичною особою.

З огляду на вищевикладене, аналізуючи досліджені докази, суд дійшов висновку, що спірний договір від 10.09.2014 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лащова», яким передано в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 7124085000:01:001:0433 загальною площею 2,92 га, укладений з додержанням сторонами вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України та відповідно до вимог чинного законодавства України , а саме за наявності волі обох сторін договору на його укладення, досягнення, на момент укладення договору сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а тому підстави встановлені законом для визнання даного договору оренди землі недійсним відсутні.

Суд зазначає, що одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторони, під час укладення спірного договору досягли всіх істотних умов договору в розумінні ст. 203 ЦК України. Чинним на момент укладення договору законодавством України не було передбачено безпосереднього звернення саме орендодавця до реєстратора з відповідною вимогою про реєстрацію, як необхідної умови для проведення такої реєстрації, а факт проведення такої реєстрації за вимогою сторони за договором - орендаря (ТОВ «Лащова) не суперечило вимогам чинного на момент цієї реєстрації законодавства.

На підставі ст. ст. 202, 203, 215, 638 ЦК України, керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 15, 16, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Лащова" про визнання договору оренди землі недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Д.О. Дьяченко