Рішення

від 13.09.2016 по справі 904/6433/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.16р. Справа № 904/6433/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Харківтранс", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення коштів

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Харківтранс", м. Харків звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору№КЗГО/224-15П від 04.08.2015 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що позивач не в повному обсязі виконав зобов'язання за договором в частині надання документів, передбачених п. 6.4. договору, у зв'язку з чим відповідач зупинив своє зобов'язання за договором.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.09.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Харківтранс" (далі- позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - відповідач, покупець) укладено договір №КЗГО/15-15П (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально - технічних ресурсів) від 04.08.2015 року (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріал (далі-ресурси), на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура, ресурсів вказуються в специфікаціях, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, постачання ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою ресурсів.

Оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договору Оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів (п.п. 5.1 - 5.2. договору).

Згідно з п. 10.5. Договору, договір діє до 31 грудня 2016 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у т.ч. гарантійних).

На виконання умов договору, позивач поставив товар на загальну суму 5104,32грн., що підтверджується видатковою накладною, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5 специфікації № 1 оплата здійснюється протягом 20 календарних днів від дати поставки.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений товар в строк передбачений специфікацією.

Доказів повної оплати боргу сторонами не подано, заборгованість відповідача перед позивачем складає 5104,32 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 5104,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.7.2. у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідному періоді.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 622,73грн., перевіривши розрахунок якої судом встановлено, що остання складає 371,59грн. за період з 01.09.2016 року (зважаючи на те, що останній день оплати є 30.09.2015року, який є вихідним днем, а відтак переноситься на перший робочий, тобто 31.09.2015 року) по 29.02.2016 року (розраховано з урахуванням положень ст. 232 ГК України та застосовано 0,04 %, оскільки пеня розрахована за подвійною обліковою ставкою НБУ складає 1152,90 грн.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 127,96 грн. за період з 31.08.2015 року по 30.06.2016 року.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 462,49 грн. за період з 31.08.2015 року по 30.06.2016 року.

За змістом абзацу пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказана правова позиція також відображена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997.

Вищезазначені рекомендації постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року позивачем не враховані, а відтак господарським судом здійснено розрахунок інфляційних та встановлено, що стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 451,36грн. за період прострочення вересень 2015 року - червень 2016 року.

Також судом здійснено перерахунок 3 % річних та встановлено, що останні складають 127,54 грн. за період з 01.09.2015 року по 30.06.2016 року (оскільки при здійсненні розрахунок позивачем не взято до уваги те, що останній день оплати є вихідним днем, який переноситься на перший робочий, тобто 31.08.2015року, а відтак прострочення платежу почалось з 01.09.2015 року).

Посилання відповідача на те, що строк оплати за спірну партію товару не настав, оскільки позивач не надав відповідачу весь пакет документів, передбачених п.6.4. договору, не приймається судом до уваги, оскільки терміни та умови оплати чітко визначені специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною до договору, умови якої прийняті сторонами, оскільки вони підписані та скріплені печатками сторін без заперечень.

Спеціальний спосіб оформлення передачі документів передбачених п. 6.4. договору сторонам не встановлено. Зважаючи на те, що згідно з вищевказаним пунктом договору постачальник зобов'язаний надати оригінали відповідних документів до початку приймання ресурсів, а покупець прийняв спірні партії товару, і не надав докази звернення до позивача із претензії щодо неподання повного пакету документів, господарський суд вважає, що документи було передано разом із товаром.

Враховуючи викладене, заборгованість в розмірі 5104,32 грн., 3% річних в розмірі 127,54грн., пеня в розмірі 371,59 грн. та інфляційні в розмірі 451,36грн. підтверджені матеріалами справи і підлягають стягненню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Харківтранс" (50057, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33816436) заборгованість в розмірі 5104,32 грн., 3% річних в розмірі127,54грн., пеню в розмірі 371,59 грн., інфляційні в розмірі 451,36 грн. та судовий збір в розмірі 1320,70грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.09.2016р.

Суддя ОСОБА_1