Постанова

від 15.09.2016 по справі 826/14788/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2016 р. м. Київ К/800/68516/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі представників: Державної фінансової інспекції в м. Києві Малько Т.В., Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ходорича О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в м. Києві до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Центр державних замовлень регіональний" про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ДФІ в м. Києві в Окружному адміністративному суді

м. Києва пред'явила позов до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, третя особа - ТОВ "Центр державних замовлень регіональний" про зобов'язання вчинити певні дії.

Просила зобов'язати відповідача виконати у повному обсязі пункт 3 її вимоги від 22 травня 2013 року № 26-04-13-15/6670, зокрема відшкодувати завдану матеріальну шкоду в сумі 18 000 грн. у порядку, визначеному частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України. Забезпечити повернення цих коштів до бюджету м. Києва шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем не виконано вимогу від 22 травня 2013 року № 26-04-13-15/6670 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 18 000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Департамент міського благоустрою та збереження природнього середовища виконати в повному обсязі пункт 3 вимоги позивача від 22 травня 2013 року № 26-04-13-15/6670, зокрема: відшкодувати завдану матеріальну шкоду в сумі 18 000 грн. в порядку визначеному частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України. Забезпечити повернення цих коштів до бюджету м. Києва шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФІ в м. Києві відповідно до пункту 1.1.1.1. Плану контрольно-ревізійної роботи на I квартал 2013 року, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища в частині Головного управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 11 квітня 2013 року № 04-30/825.

Враховуючи те, що вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, ДФІ в м. Києві листом від 22 травня 2013 року

№ 26-04-13-15/6670 направила відповідачеві письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень.

Проте, як зазначає позивач, в установлені строки відповідачем вимога в частині пункту 3 не виконана.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявність правових підстав щодо зобов'язання Департаменту міського благоустрою та збереження природнього середовища виконати в повному обсязі пункт 3 вимоги позивача від 22 травня 2013 року

№ 26-04-13-15/6670.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в м. Києві пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр державних замовлень регіональний" про зобов'язання вчинити певні дії, скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в м. Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.