Рішення

від 19.09.2016 по справі 136/1049/16-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1049/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"19" вересня 2016 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на ? частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, в якому просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частку земельної ділянки, що розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №802597, яка належала її покійному чоловікові ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2011 року.

В позові позивач вказує, що 04 травня 2012 року помер її чоловік ОСОБА_2. Після його смерті відкрилась спадщина на законом. До кола спадкоємців першої черги за законом увійшла вона, як дружина спадкодавця, та їх спільна дочка ОСОБА_3 Свій намір на прийняття спадщини вона реалізувала шляхом подачі заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини у межах шестимісячного строку, а дочка ОСОБА_3 від своєї частки у спадщині відмовилась на її користь. До складу спадкової маси увійшла ? частка земельної ділянки, що розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала її покійному чоловікові ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2011 року. Проте постановою державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори у видачі на її, ОСОБА_4, ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку було відмовлено, оскільки заявником не було надано нотаріусу правовстановлюючого документа в підтвердження права власності спадкодавця. Ураховуючи те, що спадщина належить спадкоємцям з моменту відкриття спадщини, а таке її право невизнається, позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права з даним позовом.

В судове засідання позивач та її представник - адвокат ОСОБА_5 не з'явились, однак в поданій до суду заяві зазначили, що позовні вимоги підтримують, не заперечують проти їх задоволення, просили суд розгляд справи проводити у їх відсутності.

Представник відповідача - сільський голова Зозівської сільської ради в судове засідання також не з'явився, в адресованій суду заяві вказав, що не заперечує проти задоволення позову, розгляд справи просив проводити за їх відсутності.

Правилами ст.158 ч.2 ЦПК України, визначено право осіб заявляти клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Ураховуючи наведене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому здійснює його в даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав належну оцінку, дійшов висновку про таке.

04 травня 2012 року в місті ОСОБА_6 - Святошинського району Київської області, помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ОК №242353. Після його смерті відкрилась спадщина за законом, оскільки особистого розпорядження на випадок своєї смерті він не зробив.

Як убачається із матеріалів Спадкової справ до майна померлого ОСОБА_2, що була витребувана судом з Першої Київської обласної державної нотаріальної контори, своїм правом на спадкування в межах шестимісячного строку скористалась дружина спадкодавця ОСОБА_4, про що свідчить заява відповідного змісту, а перебування у шлюбі із спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 57). ОСОБА_3, будучи дочкою спадкодавця, відмовилась від своєї частки у спадщині після смерті батька, висловивши свою волі в заяві, яку також адресувала нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Наведене свідчить, що єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина, тобто позивач у справі ОСОБА_1, прізвище якої змінено, у зв'язку із реєстрацією нового шлюбу, про що вказує свідоцтво про шлюб серія І-БК №245158, яка спадщину прийняла.

02.09.2014 року державним нотаріусом Київської обласної державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії та видачі на ім'я ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,7089 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Зозівської сільської ради, що належала померлому ОСОБА_2. Вказаний нотаріальний акт мотивований тим, що заявником не було пред'явлено державного акту на право власності спадкодавця на нерухоме майно.

У той же час, належність майна у виді ? частки у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_7, який помер 06.11.2010 року його синові ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом серія БРМ №335848, яке було видане 02.08.2011 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за №1225. До складу спадщини, яка була успадкована ОСОБА_2 увійшла земельна ділянка площею 3,4577 га, кадастровий номер - 0522281400:06:000:0073, в межах згідно з планом, розташована на території Зозівської сільської ради.

Належність майна ОСОБА_7 підтверджується Державним актом серія ЯА №802597, а також листом Відділу Держгеокадастру у Липовецькому районі від 16.06.2016 року (а.с.14), відповідно до якого констатовано, що Державний акт серія ЯА №802597 видано ОСОБА_7, вартість земельної частки 127 273, 92 грн.

Відповідно до ст.1299 ЦК України, в редакції, яка діяла на момент видачі свідоцтва на ім'я ОСОБА_2, право на спадщину на нерухоме майно підлягало державній реєстрації у відділі Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області, строків вчинення таких дій законодавець не визначив.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач скористався наданим йому правом на звернення до суду за захистом порушеного права, яке оспорюється, шляхом звернення до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст.1221 ЦК України).

Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини , а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (1261 ЦК України).

За правилами ст.1268 ч.5 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог статті 1225 ЦК України право власності і земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що Набок (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) М.Г. є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, спадщину прийняла, право власності спадкодавця підтверджено свідоцтвом про право на спадщину.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження зібраними та перевіреними судом доказами, а відтак підлягають до повного задоволення шляхом визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом.

На підставі ст.ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1223, 1225, 1261, 1268 -1270 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, ч.2 158, ч.4 174, 208-209, 212 - 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, що розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №802597, яка належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.08.2011 року ОСОБА_2, який помер 04 травня 2012 року в місті ОСОБА_6, ОСОБА_6 - Святошенського району, Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя: ОСОБА_8