Рішення

від 15.09.2016 по справі 148/993/16-ц

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/993/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2016 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, за участю третьої особи - Відділу Держгеокадастру у Тульчинському районі Вінницької області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Михайлівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.02.2006 померла його мати - ОСОБА_2, після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 2,6003 га, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району, спадкоємицею якої вона була після смерті його батька ОСОБА_3, а також земельних ділянок площею 2,9387 га і 2,4824 га, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, та належали матері, як спадкоємиці після смерті ОСОБА_4

Позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2, однак оформити свої спадкові права на земельну ділянку він не може, оскільки не збереглися оригінали державних актів

про право приватної власності на спадкові земельні ділянки та у зв'язку з чим, 09.03.2016 державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, ОСОБА_1 не може реалізувати свої спадкові права, а тому звернувся до суду з даним позовом, просить визнати за ним право власності на земельні ділянки площею 2,6003 га, 2,9387 га і 2,4824 га, які розташовані на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району, та спадкоємицею яких була його мати після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Також, ОСОБА_1 подав заяву про зміну позовних вимог в частині спадкового майна ОСОБА_2 на яке вона мала право після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3, а саме вказав, що просить визнати за ним право на земельні частки (паї) розміром 2,54 га кожен, в умовних кадастрових гектарах.

Вказана заява мотивована тим, що державні акти, які посвідчують право власності на спадкові земельні ділянки є недійсними, оскільки видані Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області, уже після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Позивач в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що Михайлівська сільська рада визнає позов і не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи не заперечував щодо задоволення позову та пояснив, що сертифікати на земельну частку (пай) видавалися у одному екземплярі, про що свідчать записи у реєстраційній книзі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 18.02.2006 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-АМ № 029602 від 20.02.2006, виданого Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про народження серії VI-УР № 087653 від 23.08.1965, виданого Михайлівським сіль-ЗАГС Тульчинського району, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, його батьком записаний ОСОБА_3 (а.с. 8).

Відповідно до довідки № 79 від 22.02.2016, виданої Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_2 була спадкоємицею ОСОБА_4, а єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 (а.с. 9).

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входить земельна ділянка площею 2,94 га, розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, право на яку посвідчується державним актом про право приватної власності на землю серії ВН № 004697 від 31.08.2001, виданим Михайлівською сільською радою Тульчинського району Вінницької області (а.с. 15).

Крім того, до складу спадкового майна входить право на земельні частки (паї) в умовних кадастрових гектарах площею по 2,54 га кожен, що належали померлим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі сертифікатів на земельну частку (пай) серії ВН № 0365504, серії ВН № 0365549 від 22.07.1997, виданих Тульчинською РДА і на які на підставі свідоцтв про право на спадщину від 02.03.2000 мала право ОСОБА_2 (а.с. 64, 67, 72, 75).

У відповідності до сертифіката серії ВН № 0365549 від 22.07.1997, виданого Тульчинською районною адміністрацією, право на земельну частку (пай) площею 2,54 га в умовних кадастрових гектарах, що належало ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а.с. 88).

Позивач прийняв спадщину, що підтверджується копією його заяви № 222 від 25.02.2014 (а.с. 47) та звернувся до Тульчинської державної нотаріальної контори, з метою реалізації своїх спадкових прав, однак постановою нотаріуса № 85/02-32 від 12.03.2016, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 6).

Згідно з ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права. Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що відображено в ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, ст. 392 ЦК України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Таким чином, із аналізу вищевказаних правових норм, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх визначених законодавцем обставин для набуття права власності на спадщину. Однак, своє право він не взмозі реалізувати, в зв'язку з чим дане право підлягає захисту в судовому порядку, а відтак в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Факт прийняття спадщини підтверджується поданою позивачем заявою до нотаріальної контори.

Статтею 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також

достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідач по справі позов визнав і згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем, підлягає зарахуванню в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41, 45 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст. 3, 11, 15, 18, 57-60, 64, 88, 209-213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає, за адресою: вул. Леніна, 10, с. Крикливець, Крижопільський район Вінницька область, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, померлої 18.02.2006, яка складається з земельної ділянки загальною площею 2,94 га, кадастровий номер 0524384800:01:002:0401, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, земельної частки (паю) площею 2,54 га в умовних кадастрових гектарах, що належав ОСОБА_4 і право на який перейшло до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.03.2000 і сертифіката серії ВН № 0365549 від 22.07.1997, виданого Тульчинською районною адміністрацією, земельної частки (паю) площею 2,54 га в умовних кадастрових гектарах, що належав ОСОБА_3 і право на який перейшло до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.03.2000.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: