Рішення

від 20.09.2016 по справі 235/3872/16-ц

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/235/1795/16

Справа № 235/3872/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20 вересня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Романенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва міста Красноармійськ про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу капітального будівництва міста Красноармійськ про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що з 22 червня 2011 року по 23 грудня 2011 року працювала у Відділі капітального будівництва міста Красноармійськ в якості бухгалтера, звільнена на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

За період роботи відповідач нараховував, але не виплатив їй заробітну плату, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з червня 2011 року по грудень 2011 року в сумі 6.611,08 грн., яку в порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідач не виплатив їй в день її звільнення. На підставі наведеного, позивачка просить на підставі ст.117 КЗпП України також стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в сумі 111.133,40 грн.

Крім того, невиплатою заробітної плати їй заподіяна також моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідач грубо порушив уклад її життя, оскільки вона планувала витрачати свою заробітну плату на харчування та забезпечення нормального життєвого рівня, мала хворого чоловіка, на лікування якого потрібні були гроші, але, маючи заборгованість по заробітній платі, вимушена була взяти кредит на його лікування. Її чоловік помер, в теперішній час вона сама себе забезпечує, всі гроші, які винен їй відповідач, вона не отримала, постійно потребувала матеріальної допомоги. У зв'язку з вищенаведеним вона дуже хвилювалася, нервувала, від чого не могла спати ночами. Її уклад життя змінився в гіршу сторону, вона доклала немало зусиль для відновлення його попереднього стану, однак це в неї не виходило, і це зовсім похитнуло її і моральний, і фізичний стан. Вона сумлінно працювала і не мала від керівництва ніяких доган, тоді як відповідачем не здійснювалися відрахування в державні та місцеві фонди та бюджети, у зв'язку з чим до її страхового стажу не буде включений період роботи у відповідача. На підставі наведеного просила відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 25.000 грн. за рахунок відповідача.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила справу розглянути за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з'явився, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ст.224 ЦПК України по справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 працювала у Відділі капітального будівництва міста Красноармійськ в якості бухгалтера з 22 червня 2011 року (наказ № 14л від 21 червня 2011 року) по 23 грудня 2011 року (наказ № 16л від 23 грудня 2011 року), звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР з наступними змінами та доповненнями та ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідачем заробітна плата позивачці в строки, встановлені законом, не виплачувалась, у зв’язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі за період з 22 червня 2011 року по 23 грудня 2011 року включно в сумі 6611,08 грн., що підтверджується довідками голови комісії з припинення діяльності ВКБ м. Красноармійська ОСОБА_2 № 329лК від 08.06.2016р. та № 380лК від 12.07.2016р., яка підлягає стягненню з нього в судовому порядку на користь позивачки.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не спотворювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України з вини відповідача позивачці не були виплачені належні їй суми.

Таким чином, підлягає відшкодуванню відповідачем середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 92.325,85 грн. (77,65 грн. х 1189 днів), де 77,65 грн. - середньоденний заробіток позивачці, розрахований на підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100, 1189 - кількість робочих годин затримки розрахунку по день ухвалення рішення судом ((2634,30 грн. - заробітна плата позивачки за жовтень 2011 року + 4043,89 грн. - заробітна плата позивачки за листопад 2011 року) : 43 робочі дні в жовтні та листопаді 2011 року).

Відповідно до положень ст.273-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно абз.10 п.2.3 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012) звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Суд приходить до висновку про те, що порушенням трудових прав, що виразилось в невиплаті своєчасно заробітної плати та затримці розрахунку при звільненні, позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях та переживаннях, викликаних втратою нормальних життєвих зв'язків і необхідністю додавання додаткових зусиль для організації свого життя, пов'язаних із неможливістю забезпеченням себе та членів своєї сім'ї матеріально.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін в її життєвих стосунках.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивачка, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 200 грн.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України у зв'язку з тим, що позивачку, на користь якої ухвалено рішення, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в розмірах, передбачених абз. 3 п.п.1 п.1, абз.3 п.п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.115-117, 273-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.15, 60, 88, 213-215, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу капітального будівництва міста Красноармійськ (ідентифікаційний код 04011845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 22 червня 2011 року по 23 грудня 2011 року включно в сумі 6611 (шести тисяч шістсот одинадцяти) гривень 08 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 92.325 (дев'яноста двох тисяч трьохсот двадцяти п'яти) гривень 85 копійок, на відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Відділу капітального будівництва міста Красноармійськ (ідентифікаційний код 04011845) в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 (однієї тисячі ста двох) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.В. Назаренко