Рішення

від 17.09.2016 по справі 904/6920/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.16р. Справа № 904/6920/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ 10-ІНВЕСТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "ДНІПРО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 22.08.16р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТ 10-ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "ДНІПРО" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 26 660,00грн., 3% річних у розмірі 1 339,80грн., інфляційних у розмірі 14 723,77грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.28), з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МТ 10-ІНВЕСТ" (позивач) передало Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "ДНІПРО" (відповідач) у власність товар, а саме: блок дверний протипожежний ЕІ 60, у кількості 1 шт.; блок дверний металевий протиударний вхідний в квартиру ЕІ 30, у кількості 7 шт., загальною вартістю 26 660,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-240 від 15.12.2014р., підписаною сторонами без будь-яких зауважень (а.с.10).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату за цей товар.

22.07.2016р. позивач направив відповідачу претензію за №19/07-16 від 19.07.2016р. про сплату заборгованості (а.с.11-12). Дану претензію відповідач отримав 26.07.2016р., але відповіді не надав, вимогу не задовольнив.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки строк оплати у накладній сторонами не був встановлений, відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару - 15.12.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 26 660,00грн., у зв"язку з чим дана сума підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.12.2014р. по 16.08.2016р. у розмірі 1 339,80грн., а також інфляційні за період з грудня 2014р. по травень 2016р. у розмірі 14 723,77грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за вказаний період, встановив, що вони складають 1 336,65грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарський суд, перерахувавши інфляційні за період з січня 2015р. по травень 2016р., встановив, що вони складають 13 518,34грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз. 4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр футбольного клубу "ДНІПРО" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 166 Д, ЄДРПОУ 21921276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ 10-ІНВЕСТ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, 23, ЄДРПОУ 35543267) заборгованість за поставлений товар у розмірі 26 660,00грн. (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят), 3% річних у розмірі 1 336,65грн. (одна тисяча триста тридцять шість грн. 65коп.), інфляційні у розмірі 13 518,34грн. (тринадцять тисяч п"ятсот вісімнадцять грн. 34коп.) та 1 339,02грн. (одна тисяча триста тридцять дев"ять грн. 02коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2016р.

Суддя ОСОБА_2