Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/14135/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа № 910/14135/16 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УПК ГРУП" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тавт Стар" простягнення 171 845 грн 48 коп. Представники: від позивача: Косова Н.Г. - представник за довіреністю від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК ГРУП" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавт Стар" про стягнення 141 234 грн 61 коп. заборгованості за договором поставки № 8 від 04.01.2016, в тому числі: 86 972 грн 27 коп. основного боргу, 816 грн 08 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 10 956 грн 12 коп. пені, 29 792 грн 20 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки № 8 від 04.01.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 9 122 грн 15 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 62 грн 89 коп. 3 % річних та 728 грн 26 коп. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14135/16, розгляд справи призначений на 22.08.2016.

22.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 86 972 грн 27 коп. основного боргу, 1 252 грн 25 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 15 640 грн 80 коп. пені, 45 708 грн 12 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2016 розгляд справи відкладено на 19.09.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

15.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, 86 972 грн 27 коп. основного боргу, 1 252 грн 25 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 15 640 грн 80 коп. пені, 45 708 грн 12 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40186550.

У судове засідання 19.09.2016 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 86 972 грн 27 коп. основного боргу, 1 452 грн 41 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 17 709 грн 07 коп. пені, 53 013 грн 79 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає збільшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 86 972 грн 27 коп. основного боргу, 1 452 грн 41 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 17 709 грн 07 коп. пені, 53 013 грн 79 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 19.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УПК ГРУП" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тавт Стар" (покупець за договором) укладено договір поставки № 8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у відповідності з заявкою покупця, поставити та передати у власність покупця поліамідну сосисочну, сарделечну, ковбасну оболонки "Біга-3" або іншу продукцію, що надалі іменується товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в порядку і строки обумовленні цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року (пункт 9.1 договору).

Згідно з пунктом 1.2. договору продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи на товар: рахунок на оплату товару, видаткову накладну, документи, що підтверджують якість товару, товарно-транспортну накладну (при необхідності).

Відповідно до пунктів 5.6 та 5.7 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у банк, вказаний в розділі 11 "Юридичні адреси та банківські реквізити сторін" договору. Покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття товару. Приймання товару підтверджується оформленням видаткової накладної.

У відповідності до пункту 5.8 договору покупець зобов'язаний у призначенні платежу вказувати номер і дату накладної або рахунку, по якій здійснюється оплата, але постачальник залишає за собою право здійснювати зарахування коштів як оплату за накладними, строк оплати за якими-настав раніше незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 8 від 04.01.2016 позивач поставив, а відповідачем прийняв товар на загальну суму 106 972 грн 27 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками сторін та скріпленими відтисками печаток сторін видатковими накладними № 29 від 29.01.2016 на суму 4 905 грн 97 коп., № 30 від 29.01.2016 на суму 1 689 грн 20 коп., № 32 від 29.01.2016 на суму 2 856 грн 00 коп., № 28 від 01.02.2016 на суму 10 926 грн 18 коп., № 41 від 12.02.2016 на суму 23 265 грн 00 коп., № 57 від 26.02.2016 на суму 22 106 грн 70 коп. та № 65 від 04.03.2016 на суму 39 590 грн 10 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 86 972 грн 27 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 86 972 грн 27 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 8 від 04.01.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 86 972 грн 27 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 986 972 грн 27 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 452 грн 41 коп. 3 % річних, 17 709 грн 07 коп. пені, 53 013 грн 79 коп. товарного кредиту, нарахованих за період прострочення з 09.02.2016 по 19.09.2016, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з березня 2016 року по травень 2016 року, та 8 697 грн 22 коп. неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 6.6 договору за порушення термінів оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення протягом всього часу прострочення виконання зобов'язання. Нарахування пені не припиняється навіть через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним, таким чином, заборона нарахування пені понад шість місяців передбачена статтею 232 Господарського кодексу України не розповсюджується на взаємовідносини між сторонами даного договору.

У відповідності до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує покупець від продавця як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 Цивільного кодексу України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Положеннями пункту 6.7. договору сторонами визначено, що у разі прострочення оплати, передбаченої пунктом 5.7. договору, покупцеві нараховується плата за користування товарним кредитом в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування, товарного кредиту починається, з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано покупцем і закінчується днем зарахування грошових коштів у повному обсязі за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника.

Крім того, у відповідності до пункту 6.9 договору невиконання покупцем зобов'язань за отриманий товар понад 60 (шістдесят) календарних днів дає постачальнику право вимагати від покупця сплати неустойки у розмірі 10% від суми заборгованості додатково до пені, 3% річних, інфляційних витрат та товарного кредиту.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення неустойки (штраф та пеня)) відповідно до умов пунктів 6.6, 6.7 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статей 536 та 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 8 від 04.01.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 452 грн 41 коп. 3 % річних, 4 000 грн 72 коп. інфляційних втрат, 17 709 грн 07 коп. пені, 53 013 грн 79 коп. товарного кредиту та 8 697 грн 22 коп. неустойки (штраф) підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Стар" (03047, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 50, офіс 459, ідентифікаційний код 39671090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК ГРУП" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 55/57, літ. А, ідентифікаційний код 38952863) 86 972 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 27 коп. основного боргу, 1 452 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві) грн 41 коп. 3 % річних, 4 000 (чотири тисячі) грн 72 коп. інфляційних втрат, 17 709 (сімнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн 07 коп. пені, 53 013 (п'ятдесят три тисячі тринадцять) грн 79 коп. товарного кредиту, 8 697 (вісім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн 22 коп. неустойки та 2 577 (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн 68 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька