Рішення

від 20.09.2016 по справі 912/2996/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2016 рокуСправа № 912/2996/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 912/2996/16

за позовом приватного підприємства "Новатор Агро", Полтавська область, м. Гадяч

до приватного виробничо-комерційної фірми "Ольгард", м. Кіровоград

про стягнення 264 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Новатор Агро" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 24.06.2016 р. № 24/06-16 про стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми "Ольгард" помилково перерахованих коштів в сумі 264 000,00 грн.

Позовна вимога мотивована тим, що 30.06.2015 р. позивач згідно платіжного доручення № 1072 від 30.06.2015 р. помилково перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 314 000,00 грн., яку відповідач добровільно не повернув в повному обсязі.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті останнім грошові кошти в сумі 264 000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.08.2016 у складі судді Змеула О.А. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2996/16.

05.09.2016 р. позивачем на виконання вимог ухвали суду надано витребувані докази та подано заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 "Про звільнення суддів" звільнено суддю господарського суду Кіровоградської області Змеула О.А., у зв’язку з поданням ним заяви про відставку.

Враховуючи те, що у судді Змеула О.А. відсутні повноваження здійснювати судочинство, виникла необхідність здійснити повторний розподіл справи.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу призначено судді господарського суду Колодій С.Б.

Ухвалою суду від 15.09.2016 р. справу № 912/2996/16 суддею Колодій С.Б. прийнято до свого провадження.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання участь в судовому засіданні не приймав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, 30.06.2015 року приватним підприємством "Новатор Агро" отримано по електронній пошті від приватної виробничо-комерційної фірми "Ольгард" договір купівлі - продажу № 13 від 30.06.2015 р. з додатком № 1 від 30 червня (додаток 3) та рахунок - фактуру № СФ-0000013 від 30.06.2015 р. предметом якого є мінеральні добрива (Амофос Росія біг-бег), такий договір ПП "Новатор Агро" не підписував (а.с. 10-13).

Приватне підприємство "Новатор Агро" платіжним дорученням від 30.06.2015 № 1072 перерахувало на користь приватної виробничо - комерційної фірми "Ольгард" грошові кошти в сумі 314 000,00 грн. У призначені платежу зазначено: оплата за амофос зг. рах. №СФ-0000013 від 30.06.2015 р. у сумі 261666,67 грн., ПДВ-20% 52333,33 грн." (а.с. 18).

Позивач вказує, що зазначені кошти були перераховані помилково, про що свідчить той факт, що ніяких договірних чи зобов"язальних відносин між приватним підприємством "Новатор Агро" та приватною виробничо-комерційною фірмою "Ольгард", які б могли передбачити обов"язок сплати приватним підприємством "Новатор Агро" на користь приватній виробничо-комерційній фірмі "Ольгард" грошових коштів в розмірі 314 000,00 грн. не існувало.

Як свідчать матеріали справи, 29.09.2015 р. було повернуто частину коштів загальної суми 10 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка за 29.09.2015 р. (а.с. 48) та 40 000,00 грн. 17.02.2016 р. про що свідчить банківська виписка від 17.02.2016 р. (а.с. 49).

Отже, залишок неповернутої суми складає 264 000,00 грн.

05.09.2016 р. представником позивача подано до суду довідку про стан заборгованості відповідача (а.с. 62).

20.01.2016 р. позивач направив на юридичну адресу відповідача вимогу про повернення помилково перерахованих коштів, але вимогу було повернуто органом поштового зв"язку з відміткою "за зазначеною адресою не існує" (а.с. 17).

В подальшому, 20.04.2016 року було направлено вимогу за адресою засновника ОСОБА_1 про повернення помилково перерахованих коштів (а.с. 15), яка була отримана особисто відповідачем та задоволена не була (відповіді не отримали), у зв"язку з чим 11.05.2016 р. приватне підприємство "Новатор Агро" повторно надіслало на адресу приватної виробничо-комерційної фірми "Ольгард" вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів. Але, відповідач відповіді на вимогу на надав, грошові кошти не повернув (а.с. 16, 47).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що 30.06.2015 приватне підприємство "Новатор Агро" здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 314 000,00 грн. зі свого рахунку на рахунок приватної виробничо-комерційної фірми "Ольгард", що підтверджується платіжним дорученням №1072 від 30.06.2015 з призначенням платежу "оплата за амофос зг. рах. №СФ-0000013 від 30.06.2015 р. у сумі 261666,67 грн., ПДВ-20% 52333,33 грн.".

Однак, відповідач частково повернув позивачу помилково перераховані кошти в сумі 50 000,00 грн.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Як стверджує позивач, що вказані грошові кошти у розмірі 314 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов'язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 314 000,00 грн. Також, позивачем надано довідку від 20.09.2016, в якій позивачем зазначено, що станом на 20.09.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 264 000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов'язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем, у відповідності до вищезазначених приписів процесуального закону, не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 264 000,00 грн. та факту помилкового перерахування позивачем вказаних грошових коштів. Жодних документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем, також, не надано.

Вищевстановлені обставини свідчать про відсутність між сторонами договірних зобов'язань, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 264 000,00 грн., з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті приватною виробничо-комерційною фірмою "Ольгард".

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог позивача, а також беручи до уваги наявність вимоги позивача про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 264 000,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 264 000,00 грн. помилково сплачених коштів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов приватного підприємства "Новатор Агро" до приватної виробничо-комерційної фірми "Ольгард" про стягнення 264 000,00 грн. помилково сплачених коштів.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного виробничо-комерційної фірми "Ольгард" (25015, м. Кіровоград, вул.Єгорова, буд. 40, код ЄДРПОУ 24144028) на користь приватного підприємства "Новатор Агро" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30080829) помилково одержані кошти в сумі 264 000,00 грн., а також 3 960,00 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Б. Колодій