Рішення

від 16.09.2016 по справі 911/2293/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2016 р. Справа № 911/2293/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР»

про стягнення 2 472,97 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.09.2016);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (далі - відповідач) про стягнення 2 472,97 грн заборгованості, з яких: 1 531,76 грн боргу за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар, 372,90 грн пені, 386,35 грн штрафу, 133,68 грн інфляційних втрат та 48,28 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2016 порушено провадження у справі № 911/2293/16, розгляд справи призначено на 05.08.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2016 розгляд справи відкладено на 16.09.2016.

30.08.2016 та 13.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області повернулися копії ухвал господарського суду Київської області від 20.07.2016 та 03.08.2016, які були направлені судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57А). Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» № 01-8/1228 від 02.06.2006 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, судом виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 16.09.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 16.09.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (Покупець) укладено договір поставки продукції № 3209, згідно якого постачальник зобов'язався продати та поставити, а покупець зобов'язався купити та оплатити на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 3.2 договору загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 8.1 договору термін оплати за поставлену продукцію - 14 днів з дати поставки товару даного виду.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 26.06.2015, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заявить про наміри його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік (п. 9.5. договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 1 931,76 грн, що підтверджується ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 на суму 945,36 грн та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 на суму 986,40 грн (а.с. 23-24).

Відповідач сплатив позивачу 400 грн за отриманий товар, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 005-3/1067 від 03.08.2016 (а.с. 41), решту боргу у розмірі 1 531,76 грн в порушення п. 8.1 договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар склав 1 531,76 грн (1 931,76 грн - 400 грн), що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 005-3/1067 від 03.08.2016 (а.с. 41).

Предметом позову є вимоги про стягнення 1 531,76 грн боргу за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар, 372,90 грн пені, 386,35 грн штрафу, 133,68 грн інфляційних втрат та 48,28 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 1 931,76 грн, що підтверджується ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 на суму 945,36 грн та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 на суму 986,40 грн (а.с. 23-24); відповідач сплатив позивачу 400 грн за отриманий товар, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 005-3/1067 від 03.08.2016 (а.с. 41), решту боргу у розмірі 1 531,76 грн в порушення п. 8.1 договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар склав 1 531,76 грн (1 931,76 грн - 400 грн), що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» № 005-3/1067 від 03.08.2016 (а.с. 41).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 1 531,76 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 531,76 грн боргу за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, позивачем за період з 02.08.2015 по 16.02.2016 нараховано 372,90 грн пені, з яких: 19,46 грн за період з 02.08.2015 по 13.08.2015 на суму боргу 986,40 грн, 130,39 грн за період з 14.08.2015 по 02.02.2016 на суму боргу 586,40 грн та 223,05 грн за період з 16.08.2015 по 16.02.2016 на суму боргу 945,36 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару (п. 5.3. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 10-12), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 12.02.2015 по 22.05.2015 складає загалом 372,83 грн, з яких: 19,46 грн за період з 02.08.2015 по 13.08.2015 на суму боргу 986,40 грн, 130,38 грн за період з 14.08.2015 по 02.02.2016 на суму боргу 586,40 грн та 222,99 грн за період з 16.08.2015 по 16.02.2016 на суму боргу 945,36 грн. Відтак, вимога про стягнення 372,90 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 372,83 грн пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 386,35 грн штрафу на підставі п. 5.3. договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014.

Суд встановив, що зазначений в п. 5.3. договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014 20 % від вартості неоплаченого товару за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив партію товару у погоджені сторонами у договорі строки, штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 5.3. договору) у загальному розмірі 386,35 грн (197,28 грн (20 % від 197,28грн (сума простроченого платежу за ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015)) + 189,07 грн (20 % від 945,36 грн (сума простроченого платежу ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 386,35 грн штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, позивачем за період з серпня 2015 року по травень 2016 року нараховано 133,68 грн. інфляційних втрат та 48,28 грн 3 % річних за період з 02.08.2015 по 24.06.2016.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 10-12), арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2015 року по травень 2016 року та 3 % річних, нарахованих за період з 02.08.2015 по 24.06.2016 становить 133,68 грн інфляційних втрат та 40,60 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 133,68 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 48,28 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 40,60 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 531,76 грн боргу за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар, 372,83 грн пені, 386,35 грн штрафу, 133,68 грн інфляційних втрат та 40,60 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А; ідентифікаційний код 38097541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНД-ГРУП» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний код 34795962) 1 531 (одну тисячу п'ятсот тридцять одну гривню) 76 коп. боргу за поставлений, на підставі ТТН № ЕЛМ-055222 від 01.08.2015 та ТТН № ЕЛМ-053183 від 18.07.2015 згідно договору поставки продукції № 3209 від 26.06.2014, товар, 372 (триста сімдесят дві гривні) 83 коп. пені, 386 (триста вісімдесят шість гривень) 35 коп. штрафу, 133 (сто тридцять три гривні) 68 коп. інфляційних втрат, 40 (сорок гривень) 60 коп. 3 % річних та 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три гривні) 68 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 20.09.2016

Суддя П.В.Горбасенко