Рішення

від 19.09.2016 по справі 922/2769/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р.Справа № 922/2769/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Презент", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саваж-Торг", м.Харків про стягнення коштів в сумі 44984,43 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 07.09.2016 р.;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Арт-ПрезентВ» - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Саваж-ТоргВ» - про стягнення заборгованості в сумі 44984,43 грн., з яких 40651,60 грн. сума основної заборгованості, 4056,27 грн. пені, 276,56 грн. 3% річних.

Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №СТ-98 від 01.08.2015 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

15.09.2016 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№30498 від 15.09.2016 р.).

В судовому засіданні 19.09.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№30498 від 15.09.2016 р.).

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 19.09.2016 р. не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи судом був повідомлений належним чином. Так, направлена на адресу відповідача ухвала суду від 22.08.2016 р. повернулась до суду з довідкою пошти про закінчення терміну зберігання, що, відповідно до роз'яснень п.3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вважається належним повідомленням учасника судового процесу про розгляд справи судом.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх.№30498 від 15.09.2016 р.), суд зазначає, що за змістом раніше заявлених позовних вимог, вказана заява стосується збільшення позовних вимог в частині стягнення пені (з 4056,27 грн. до 8905,19 грн.) та 3% річних (з 276,56 грн. до 1126,98 грн.), а також заявлення нових вимог - щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе прийняти заяву в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних.

Суд відмовляє в прийнятті заяви в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки такі вимоги не було заявлено до стягнення при зверненні з позовом до суду, а отже фактично в цій частині заява стосується зміни (доповнення) предмету спору, що з огляду на положення ч. 4 ст. 22 ГПК України є недопустимим після початку розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

01.08.2015 р. між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки №СТ-98 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, за цим договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору поставки, кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється вказується в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

В п. 1.3 договору поставки сторони домовились, що загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, зроблених згідно оформлених накладних.

Відповідно до п. 2.8 договору поставки, зобов'язання по поставці товару постачальником вважаються виконаними з моменту фактичної передачі товару й підписання відповідних супровідних документів.

Сторони дійшли згоди, що перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі й підписання відповідних супровідних документів (п. 4.3 договору поставки).

Зі змісту п. 3.1 договору поставки вбачається, що ціна на товар, що постачається за даним договором є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару.

Загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, зробленими протягом усього терміну дії цього договору (п. 3.4 договору поставки).

Згідно з п. 3.5 договору поставки, покупець проводить оплату на умовах: на підставі видаткової накладної протягом 30 банківських днів після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок або внесення в касу постачальника.

В пункті 6.2 договору поставки сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строку оплати він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

В період з 31.08.2015 р. по 09.03.2016 р. на виконання умов договору поставки, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 44406,78грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними на загальну суму 44406,78 грн. (арк.с. 20-32).

13.01.2016 р. та 22.02.2016 р. відповідач повернув, а позивач прийняв повернення поставленого на підставі договору товару на загальну суму 2655,18 грн. (видаткові накладні постачальнику (повернення) №№ СТ-0001123 від 13.01.2016 р. на суму 1419,36 грн. та СТ-0001392 від 22.02.2016 р. на суму 1235,82 грн., арк.с. 33, 34).

Отже, в межах договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 41751,60 грн. Відповідні обставини відповідачем не спростовано.

Позивач стверджує, що строк оплати поставленого згідно договору поставки товару настав. Втім, відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання. 04.04.2016 р. сплатив за отриманий на підставі договору поставки товар 1100,00 грн., решту отриманого товару не оплатив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 40651,60 грн., стало підставою для нарахування за період з 13.10.2015 р. по 12.04.2016 р. пені на суму 8905,19 грн., за період з 13.10.2015 р. по 15.09.2016 р. 3% річних на суму 1126,98 грн., а також зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором поставки, поставив, а відповідач прийняв у період з 31.08.2015 р. по 09.03.2016 р. товар в на загальну суму 41751,60 грн. (видаткові накладні на загальну суму 44406,78 грн., арк.с. 20-32; видаткові накладні постачальнику (повернення) №№ СТ-0001123 від 13.01.2016 р. на суму 1419,36 грн. та СТ-0001392 від 22.02.2016 р. на суму 1235,82 грн., арк.с. 33, 34).

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

В п. 3.5 договору поставки сторони домовились, що оплата відповідачем поставленого позивачем товару здійснюється протягом 30 банківських днів після отримання товару.

З огляду на положення ст.ст. 253, 254, 692 ЦК України, п. 3.5 договору поставки, враховуючи, що предмет спору у даній справі становить заборгованість з оплати товару, поставленого в період з 31.08.2015 р. по 09.03.2016 р., станом на момент розгляду даної справи строк оплати відповідного товару - настав.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно банківської виписки, 04.04.2016 р. відповідач сплатив за отриманий на підставі договору поставки товар - 1100,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про оплату вартості отриманого за договором поставки товару в більшій частині або в повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати отриманого на підставі договору поставки товару становить - 40651,60 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за договором поставки на суму 40651,60грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В пункті 6.2 договору поставки сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строку оплати він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позивні вимоги в цій частині позивачем завищено у зв'язку із здійсненням їх розрахунку на загальну суму заборгованості, а не за кожною видатковою накладною окремо.

Таким чином, вимоги в частині стягнення пені за період з 13.10.2015 р. по 12.04.2016 р. підлягають задоволенню в сумі 7405,25 грн., а в частині стягнення 3% річних за період з 13.10.2015 р. по 15.09.2016 р. - в сумі 1025,58 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.49 ГПК України, відповідної до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 736,24 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 253-255, 526, 549, 610-612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саваж-Торг» (61052, м. Харків, вул.Чоботарська, буд.80А, код ЄДРПОУ39760447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Презент» (61125, м. Харків, вул. Греківська, 25, код ЄДРПОУ 33609158) 40651,60 грн. сума основної заборгованості, 7405,25 грн. пені, 1025,58 грн. 3% річних, 736,24 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2