Рішення

від 06.09.2016 по справі 917/1153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

06.09.2016р. Справа № 917/1153/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул.Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область,39609

до Приватного підприємства "Єврогранд", 7-й Хорольський Тупик, буд. 3/24-,м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 153569,25 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.№ 14/03-08 від 27.12.2015

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 153569,25 грн., за договором поставки № Е-15 від 25.02.2015 року

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, ухвала суду яка була направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві, 28.07.2016 року повернулася на адресу суду з відміткою пошти "за даною адресою фірма не значиться".

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

між Публічним акціонерним товариством В«Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія В«УкртатнафтаВ» (далі - Позивач, ПАТ В«Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія В«УкртатнафтаВ» ) та Приватним підприємством „ЕврограндВ» (далі - Відповідач, ПП „ЕврограндВ» ) 25 травня 2015 року було укладено Договір поставки Товару №Е-15 (далі - Договір)

За умовами Договору, Постачальник (ПП „ЕврограндВ» ) зобов'язався поставити Покупцю (ПАТ В«Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія В«УкртатнафтаВ» ) „Автошини Advance Tire GL904 (385/95R25 170E), (далі - Товар) у кількості 6 шт. на умовах склад позивача: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, а Покупець зобов'язався перерахувати 100% передоплати у розмірі 100 368, 00 грн. на умовах, визначених в Договорі та Додатку № 1- специфікація № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару.

На підставі Договору, специфікація № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару та виставленому рахунку № ЕГ-0000138 від 25.05.2015 року ПАТ „УкртатнафтаВ» 11.06.2015 року перерахувало 100 % передоплати на рахунок Відповідача, а саме 100 368,00 грн.

Постачальник не виконав умов Договору п. 2.4. , та п. 4. Додатку №1 до Договору, Товар протягом 5-ти календарних днів з дня здійснення оплати не поставив, грошові кошти не повернув.

Станом на 14.07.2016 року за ПП „ЕврограндВ» рахується заборгованість 100 368,00 грн.

15.07.2015 року на адресу ПП „ЕврограндВ» було направлено лист № 11-04/2335 про повернення суми передоплати в розмірі 100 368,00 грн. в зв'язку з невиконанням умов Договору та Додатку № 1- специфікації № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару. Грошові кошти не повернуті.

03.12.2015 року на адресу ПП „ЕврограндВ» було направлено лист № 11-04/4532 про повернення суми передоплати в розмірі 100 368,00 грн. в зв'язку з невиконанням умов Договору та Додатку № 1- специфікації № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару. Грошові кошти не повернуті.

ПАТ В«Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія В«УкртатнафтаВ» 27 січня 2016 року на адресу ПП „ЕврограндВ» було направлено лист № 11-08/210 про повернення суми передоплати в розмірі 100 368,00 грн., в зв'язку з невиконанням умов Договору та Додатку № 1- специфікації № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару. Відповіді не отримано.

07.06.2016 року ПАТ В«Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія В«УкртатнафтаВ» на адресу ПП „ЕврограндВ» направило Претензію №14/05-371 про повернення суми передоплати в розмірі 100 368,00 грн., в зв'язку з невиконанням умов Договору та Додатку № 1- специфікації № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару. Вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.

11.07.2016 року на адресу ПП „ЕврограндВ» Позивач направив Претензію № 14/05-464 про повернення суми передоплати в розмірі 100 368,00 грн., в зв'язку з невиконанням умов Договору та Додатку № 1- специфікації № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару. Відповідь Позивач не отримав.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором товар у встановлені у Договорі строки не поставив, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 100 368,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100 368,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку порушення Відповідачем узгодженого у відповідності з Додатком №1- специфікація № 1 до договору від 25.05.2015 року на поставку товару, строку поставки Товару, Відповідач виплачує Позивачу, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару, строк постачання якого порушений, за кожен календарний день порушення строку поставки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 49 926,23 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній є правомірним, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 275,02 грн. трьох процентів річних, суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2303,54 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Єврогранд" (7-й Хорольський Тупик, буд. 3/24-,м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39647885) на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул.Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39609, код ЄДРПОУ 00152307) заборгованість за Договором поставки № Е-15 від 25.02.2015 року в розмірі 153569,25 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 100 368,00 грн., пені - 49 926,23 грн., 3% річних - 3 275,02 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 2303,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 07.09.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.