Постанова

від 15.09.2016 по справі 904/4915/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 року Справа № 904/4915/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів Чимбар Л.О., Антонік С.Г.

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2016 р., представник,

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року у справі № 904/4915/16

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Костанза", м. Київ

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором поставки № 22-Д/16 від 25.01.2016 у загальному розмірі 268 580 грн. 35 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Костанза", м. Київ 199 681 грн. 92 коп. - основного боргу, 28 882 грн. 95 коп. - пені, 39 936 грн. 36 коп. - штрафу, 4 027 грн. 52 коп. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.525, 526, 692 Цивільного кодексу України, господарський суд встановив що відповідач не оплатив постанвлену продукцію в строк 25 січня 2016 року та 27 січня 2016 року, у зв'язку з чим основний борг в розмірі 199 681, 92 грн. підлягають стягненню.

Штраф і пеня за прострочку оплати поставленого товару стягнені на підставі п.5.2 договору №22-Д/16 від 25 січня 2016 року, при цьому господарський суд здійснив перерахунок розміру пені, виходячи із строку, в який повинна бути здійснена оплата.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015" оскаржує його в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28 882 грн. 95 коп. -пені, 39 936 грн. 36 коп. -штрафу на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що із договору поставки №22-Д/16 від 25 січня 2016 року не випливає обов'язок негайного виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позивач на підставі ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України повинен був пред'явити вимогу про сплату боргу, з вимогою про оплату позивач не звертався, а тому строк оплати товару 25 січня 2016 року та 27 січня 2016 року не настав.

Відпрвідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року в частині стягнення 28 882 грн. 95 коп. пені і 39 936 грн. 36 коп. штрафу, в цій частині в позові відмовити.

09 вересня 2016 року апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про затвердження мирової угоди в даній справі, до клопотання додано підписана сторонами мирова угода (а.с.128-129).

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

16 серпня 2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року у справі № 904/4915/16.

Ухвалою суду від 18 серпня 2016 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л. Товариству з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015" відновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду, вказану апеляційну скаргу прийнято до розгляду, який призначено на 15 вересня 2016 року на 12:20 год.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 від 14 вересня 2016 року № 1282/16, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Герасименко І.М., Кузнецової І.Л. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №904/4915/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14 вересня 2016 року визначено для розгляду справи №904/4915/16 колегію суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Чимбар Л.О., Антонік С.Г.

Ухвалою суду від 15 вересня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року у справі № 904/4915/16 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 25 січня 2016 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Костанза" (далі - постачальник, позивач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 22-Д/16 (далі - договір, а.с.14-16), на умовах та в порядку, визначеному яким, постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сіль виробництва ДП "Артемсіль" м. Соледар (далі - товар), а покупець - прийняти та вчасно оплатити поставлений постачальником товар, перелік, асортимент, ціна якого зазначена в специфікаціях, що є додатками до договору та є його невід'ємними частинами, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (пункт 1.1. договору).

У пункті 6.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 включно, а в частині виконання сторонами фінансових зобов'язань - до їх повного виконання.

Згідно п.1.2 договору передача товару покупцеві здійснюється партіями згідно з п.3.2 договору. Асортимент і кількість поставленої партії товару визначається відповідно до накладних.

Асортимент і ціну товару сторони узгодили у специфікації до договору яка є його невід'ємною частною (а.с.17).

Згідно з пунктом 3.1. договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (місце поставки - Україна, Донецька область, м. Соледар: ст. Сіль, ст. Шевченка Донецької залізниці) та автотранспортом на умовах EXW (Україна, Донецька область, м. Соледар, вул. Чкалова, 1 а) (з навантаженням на транспортний засіб), згідно Інкотремс-2000.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент прийняття товару перевізником: у випадку поставки товару залізничним транспортом на умовах FCA датою переходу права власності є дата прийняття вантажу до перевезення залізницею, зазначена в залізничній накладній; у випадку поставки автомобільним транспортом на умовах EXW датою переходу права власності ж дата відвантаження, зазначена в товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору, позивачем 25.01.2016 та 27.01.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 199 681 грн. 92 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна № РН-0000303 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.18);

- видаткова накладна № РН-0000304 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.19);

- видаткова накладна № РН-0000305 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.20);

- видаткова накладна № РН-0000306 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.21);

- видаткова накладна № РН-0000309 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.22);

- видаткова накладна № РН-0000310 від 25.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.23);

- видаткова накладна № РН-0000353 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.24);

- видаткова накладна № РН-0000354 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.25);

- видаткова накладна № РН-0000355 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.26);

- видаткова накладна № РН-0000356 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.27);

- видаткова накладна № РН-0000357 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.28);

- видаткова накладна № РН-0000358 від 27.01.2016 на суму 16 640 грн. 16 коп. (а.с.29).

Представник відповідача на підставі виданих йому 25 січня 2016 року і 27 січня 2016 року довіреностей отримав за видатковими накладними товар без будь -яких зауважень.

Проте, поставлений товар на загальну суму 199 681, 92 грн. відповідач не оплатив, заборгованість відповідача у вказаній сумі за договором №22-Д/16 від 25 січня 2016 року підтверджується, крім іншого, актом звірки розрахунків за період з 01 січня 2016 року, підписаним посадовими особами обох сторін (а.с.54).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що за своєю правовою природою укладений правочин є договором поставки, правовідносини за яким регулюються нормами §3 глави 54 Цивілного кодексу України та §1 глави 30 Господарского кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, у пункті 2.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару, що поставляється за договором, і витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно з пунктом 3.5. договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення), при поставці товару на умовах FCA (місце поставки - Україна, Донецька область, м. Соледар: ст. Сіль, ст. Шевченка Донецької залізниці) згідно Інкотермс-2000, шляхом 100% передоплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Датою платежу є дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що здійснивши поставку товару відповідачу без попередньої оплати, сторони в процесі виконання договору відійшли від порядку оплати, встановленого в п.2.1 договору, у зв'язку з чим відповідно до приписів ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, тобто 25 січня 2016 року та 27 січня 2016 року.

Оскільки товар не був оплачений відповідачем, то господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 199 681 грн. 92 коп.

Апелянт не заперечує проти стягнення основного боргу, надав до апеляційного господарського суду копію платіжного доручення №404 від 07 липня 2016 року про оплату ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Костанза" 199 681, 92 грн. боргу (а.с.119).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.1. договору, порушення строків оплати прийнятої за кількість та якістю партії товару, він зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення від вартості несвоєчасно сплаченого товару та вартості відшкодування витрат, пов'язаних з товаром з моменту його поставки згідно пункту 3.5. договору до моменту його прибуття до місця призначення (на залізничну станцію призначення) при поставці товару на умовах FCA, а також штраф у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за період прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем з 25.01.2016 по 31.05.2016 в сумі 28 962 грн. 07 коп.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок господарський суд встановив що період прострочення, визначений позивачем невірно, оскільки прострочення наступає з дня, наступного за днем поставки, тобто 26 січня 2016 року та 28 січня 2016 року, а не 25 січня 2016 року та 27 січня 2016 року, як зазначено позивачем.

Перерахувавши розрахунок пені за період з 26 січня 2016 року по 31 травня 2016 року із заборгованості 99 840, 96 грн., за період з 28 січня 2016 року по 31 травня 2016 року із заборгованості 99 840, 96 грн. господарський суд встановив, що пеня за прострочку оплати товару за період з 26 січня 2016 року по 31 травня 2016 року складає 28 882 грн. 95 коп.

Вказаний висновок господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Розмір штрафу 20% від суми простроченої заборгованості складає 39 936, 36 грн. і його розрахунок здійснено у відповідності з умовами договору.

Таким чином, апеляційний господарский суд вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу в сумі 39 936 грн. 36 коп. і пені в сумі 28 882 грн. 95 коп.

В спростування доводів апелянта, що обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару не випливає із договору, слід зазначити, що сторони своїми діями змінили порядок розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим згідно ст.692 Цивільного кодексу України відповідач повинен оплатити товар відразу після його прийняття.

Клопотання апелянта про затвердження мирової угоди в даній справі задоволенню не підлягає, оскільки до повноважень апеляційної інстанції не належить затвердження мирової угоди, відповідно до приписів ст.78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода затверджується господарським судом до прийняття рішення у справі, а згідно ст.121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода затверджується на стадії виконавчого провадження.

У даній справі рішення ухвалено судом першої інстанції, доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 15 липня 2016 року відповідачем не надано.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року відповідає діючому законодавству, господарським судом повністю досліджено всі обставини справи, підстави для скасування законного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року у справі № 904/4915/16 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Євростандарт-2015", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

(Дата підписання постанови в повному обсязі 20.09.16 р.)