Рішення

від 12.09.2016 по справі 910/11951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016Справа № 910/11951/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком"

про стягнення 26 511, 88 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - ДП "ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (далі - ТОВ "Павіоком") про стягнення заборгованості в сумі 26 511, 88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про базування та зберігання повітряних суден № 08/09 від 16.04.2009 р. в частині своєчасної оплати послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням повітряного судна ЯК-40 UR-CLA, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ДП "ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість з вартості наданих послуг у сумі 21 360,00 грн., пеню в сумі 2 616,19 грн., інфляційну складову боргу у сумі 844,52 грн., 3 % річних у сумі 195,97 грн. та 7 % штрафу у сумі 1 495,20 грн., а всього - 26 511,88 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Позиція відповідача щодо даного позову суду невідома.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2009 р. між Авіаційною транспортною компанією «Южмашавіа» Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (авіакомпанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (замовник) був укладений договір про базування та зберігання повітряних суден № 08/09 (далі - договір), відповідно до якого замовник замовляє, а авіакомпанія здійснює комплекс послуг, пов'язаних з розміщенням та зберіганням повітряного судна Як-40 UR-CLA (ПС).

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно сплачувати надані послуги на умовах, визначених п. 3.1, 3.2 даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору замовник до 5 числа поточного місяця, здійснює передоплату в розмірі вартості послуг за базування ПС, вказаних в додатку № 1 до цього договору.

Остаточний розрахунок з надання авіакомпанією послуг проводиться на підставі реєстру до 5 числа місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати є рахунок, виставлений авіакомпанією (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору за підсумками роботи за місяць сторони підписують акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.1 договору сторонами погоджено термін дії договору до 31.12.2009 р., який набуває чинності з моменту підписання сторонами.

Згідно з п. 7.2 договору якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії даного договору не заявить про намір його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання своїх зобов'язань у період з жовтня 2015 р. по травень 2016 р. позивач надав відповідачу послуги з базування та зберігання повітряного судна на суму 21 360,00 грн., що підтверджується виставленими рахунками № 104 від 31.10.2015 р., № 116 від 30.11.2015 р., № 135 від 31.12.2015 р., № 7 від 31.01.2016 р., № 23 від 29.02.2016 р., № 36 від 31.03.2016 р., № 44 від 30.04.2016 р., № 61 від 31.05.2016 р. та актами наданих послуг з жовтня 2015 р. по травень 2016 р. Вказані документи були направлені відповідачу поштовими відправленнями.

Натомість відповідач зі свого боку порушив взяті на себе зобов'язання та не сплатив вартість наданих послуг за вказаний період.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки доказів належного виконання зобов'язання відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості у сумі 21 360,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача пеню за прострочку зобов'язання у сумі 2 616,19 грн.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі несвоєчасної оплати замовником послуг в строки встановлені даним договором, нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день прострочки від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши заявлену позивачем суму неустойки відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в сумі 2 596,96 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним невірно здійснено розрахунок.

Щодо вимоги позивача про нарахування 7 % штрафу у сумі 1 495,20 грн. суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, позивач обгрунтовує свої вимоги частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.

Суд приймає до уваги, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, але за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, а тому нарахування позивачем штрафу на грошове зобов'язання (оплата послуг) на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України є безпідставним.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 844,52 грн. та 3 % річних у сумі 195,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 207,12 грн. та інфляційна складова боргу у сумі 844,20 грн., тобто у меншій сумі, ніж просить позивач, оскільки ним невірно застосовано індекс інфляції.

Згідно зі статтею 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" про стягнення 26 511, 88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Павіоком" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 33, поверх 15; код ЄДРПОУ 34619937) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) основну заборгованість у сумі 21 360 (двадцять одна тисяча триста шістдесят) грн. 00 коп., пені у сумі 2 596 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 96 коп., інфляційну складову боргу у сумі 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 97 коп. та 1 299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 вересня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 19 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.