Рішення

від 13.09.2016 по справі 908/1988/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/76/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 Справа № 908/1988/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1988/16

за позовом: Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» , м. Запоріжжя

про стягнення 3015,85 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 182/20-19 від 07.06.2016 року

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Концерн В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року в сумі 2406,87 грн., пені в сумі 178,17 грн., трьох процентів річних в сумі 56,34 грн. та інфляційних втрат в сумі 374,47 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101802 від 01.07.2007 року.

13.09.2016 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи на виконання ухвали від 27.07.2016 року витребуваних документів, а саме: копії договору купівлі-продажу на спірне приміщення, доказів часткової оплати, листа відповідача про укладання договору на спірне приміщення, акту обстеження спірного приміщення та акту звірки взаємних розрахунків за договором № 101802 від 01.07.2007 року з доказами направлення.

Представник позивача в судовому засіданні 13.09.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду від відповідача надійшло повідомлення пошти з позначкою В«за закінченням терміну зберіганняВ» . Так, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» ).

Згідно інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України http://usr.minjust.gov.ua із єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69001, АДРЕСА_1.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.07.2007 року між Концерном В«Міські теплові мережіВ» , далі Теплопостачальна організація, та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» , далі Споживач, був укладений договір № 101802 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами у справі була підписана додаткова угода № 1 від 01.03.2011 року, за умовами якої останні дійшли згоди змінити розділ «Юридичні адреси та платіжні реквізити сторін». Так, за вказаною додатковою угодою сторони зокрема узгодили, що юридичною адресою Споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» є: 69001, АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України В«Про теплопостачанняВ» , В«Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої водиВ» , В«Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мережВ» , та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Умовами п. 2.1. Договору сторони визначили, що теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктами 3.2.6., 3.2.26. п. 3.2. Договору передбачені обов'язки Споживача, а саме: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, та щомісячно у строки, визначені даним договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (далі - ОСОБА_1).

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.5. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату. При наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Пунктом 6.7. Договору, сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до п. п. 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з 01 липня 2007 року і діє до 01 липня 2008 року.

Згідно з п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Відповідно до п. 10.4. Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 10.4. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив в повному обсязі оплати за спожиту теплову енергію за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 2406,87 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2529,06 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2014 року - на суму 131,99 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2014 року - на суму 272,98 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2015 року - на суму 277,03 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2015 року - на суму 225,68 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2015 року - на суму 242,94 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2015 року - на суму 83,09 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2015 року - на суму 82,60 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2015 року - на суму 153,05 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2015 року - на суму 238,76 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2016 року - на суму 371,92 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2016 року - на суму 228,19 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2016 року - на суму 197,27 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2016 року - на суму 23,56 грн.

Втім, акти приймання передачі теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року відповідачем не підписувалися і не поверталися позивачу та жодних заперечень до них відповідач не надав.

Умовами п. 4.1.9. Договору передбачено право Теплопостачальної організації вимагати повернення підписаних та належним чином оформлених актів в термін, передбачений умовами даного договору, а в разі неповернення підписаних актів вважати їх прийнятими споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на вказаних актах були зроблені позначення, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає поверненню Теплопостачальній організації, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Оскільки відповідач акти за спірний період не повернув та не надав жодних заперечень до них відтак в силу умов п. 4.1.9. Договору вони вважаються прийнятими споживачем в редакції Теплопостачальної організації.

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату № 101802/1 від 30.11.2014 року, 31.12.2014 року, 31.01.2015 року, 28.02.2015 року, 31.03.2015 року, 30.04.2015 року, 31.10.2015 року, 30.11.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, 29.02.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року.

З аналізу змісту п. 6.7. Договору вбачається, що Споживач (відповідач у справі) з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен самостійно отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. № 2а, тел. 224-78-68, документи за розрахунковий період: рахунок - фактуру, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач не з'явився для отримання зазначених документів в порядку, визначеному Договором.

Разом з тим в матеріалах справи міститься лист відповідача від 29.10.2012 року, в якому останній просить документи за тепловою енергією (акт виконаних робіт, рахунок та податкові накладні) направляти на адресу: 61002, м. Харків, вул. Артема, 2, офіс 4-12.

Акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки були направлені на адресу відповідача, зазначену в його листі, поштою, що підтверджується реєстрами відправлених рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року, квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Акт приймання-передачі теплової енергії та рахунок за березень 2015 року був направлений відповідачу за адресою, вказаною в Договорі, а саме: 69001, АДРЕСА_2.

З матеріалів справи вбачається, що теплова енергія за укладеним між сторонами у справі договором постачалась на викуплене нежитлове приміщення підвалу № 29 для розміщення виставкового залу будівельних матеріалів по пр. Металургів, 24, що підтверджується договором купівлі-продажу об'єкта комунальної власності № 142 від 20.08.2007 року, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата боргу 11.08.2014 року в сумі 360,62 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача з призначенням платежу «сплата за опалення за 02.2014 р., 03.2014 р. за Договором № 101802 від 01.07.2007р.».

З розрахунку суми заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що вказана часткова оплата була частково зарахована в оплату боргу за листопад 2014 року, а саме в сумі 122,19 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 2406,87 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 2406,87 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 20.11.2015 року по 21.06.2016 року в сумі 178,17 грн. на підставі п. 7.2.8. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 20.12.2014 року по 21.06.2016 року в сумі 56,34 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2015 року по травень 2016 року в сумі 374,47 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі за спожиту в період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року теплову енергію, а наявність заборгованості за договором в сумі 2406,87 грн. підтверджено матеріалами справи з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за спожиту теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 2406,87 грн. підтверджено актами приймання-передачі теплової енергії, виставленими до оплати рахунками за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року та з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати. Відповідач доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором станом на час розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 101802 від 01.07.2007 року в сумі 2406,87 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість з жовтня 2015 року по квітень 2016 року за загальний період з 20.11.2015 року по 21.06.2016 року на загальну суму 178,17 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені на заборгованість за рахунками за спожиту теплову енергію за листопад 2015 року та за лютий 2016 року, зокрема не враховано, що строки оплати вказаних рахунків припадають на вихідні дні, а саме 19.12.2015 року та 19.03.2016 року. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» за рахунками за спожиту теплову енергію, в яких допущені помилки.

Пеня за рахунком за спожиту теплову енергію № 101802/1 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року та рахунком № 101802/1 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року розрахована судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 101802/1 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року, строк оплати якої настав 19.12.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.12.2015 року, прострочка виникла з 22.12.2015 року,

- за період з 22.12.2015 року по 17.06.2016 року (179 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 153,05 грн. пеня складає 31,33 грн.;

2) на заборгованість за рахунком № 101802/1 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року, строк оплати якої настав 19.03.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.03.2016 року, прострочка виникла з 22.03.2016 року,

- за період з 22.03.2016 року по 21.06.2016 року (92 дні прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 228,19 грн. пеня складає 22,63 грн.

Розрахунок пені за рахунками № 101802/1 від 30.11.2014 року, 31.12.2014 року, 31.01.2015 року, 28.02.2015 року, 31.03.2015 року, 30.04.2015 року, 31.10.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 177,26 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» пені підлягають задоволенню частково в сумі 177,26 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 20.12.2014 року по 21.06.2016 року в сумі 56,34 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2015 року по травень 2016 року в сумі 374,47 грн.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем також допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунками за спожиту теплову енергію за березень 2015 року, листопад 2015 року та за лютий 2016 року, зокрема не враховано, що строки оплати вказаних рахунків припадають на вихідні дні, а саме 19.04.2015 року, 19.12.2015 року та 19.03.2016 року відповідно. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» за рахунками, в яких допущені помилки.

Три проценти річних за рахунком за спожиту теплову енергію № 101802/1 від 31.03.2015 року за березень 2015 року, рахунком № 101802/1 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року, рахунком № 101802/1 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком № 101802/1 від 31.03.2015 за березень 2015 року, строк оплати якої настав 19.04.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 20.04.2015 року, прострочка виникла з 21.04.2015 року,

- за період з 21.04.2015 року по 21.06.2016 року (428 днів прострочення) від суми 242,94 грн. три проценти річних складають 8,54 грн.;

2) на заборгованість за рахунком № 101802/1 від 30.11.2015 року за листопад 2015 року, строк оплати якої настав 19.12.2015 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.12.2015 року, прострочка виникла з 22.12.2015 року,

- за період з 22.12.2015 року по 21.06.2016 року (183 днів прострочення) від суми 153,05 грн. три проценти річних складають 2,30 грн.;

3) на заборгованість за рахунком № 101802/1 від 29.02.2016 року за лютий 2016 року, строк оплати якої настав 19.03.2016 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.03.2016 року, прострочка виникла з 22.03.2016 року,

- за період з 22.03.2016 року по 21.06.2016 року (92 дні прострочення) від суми 228,19 грн. три проценти річних складають 1,72 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками № 101802/1 від 30.11.2014 року, 31.12.2014 року, 31.01.2015 року, 28.02.2015 року, 30.04.2015 року, 31.10.2015 року, 31.12.2015 року, 31.01.2016 року, 31.03.2016 року, 30.04.2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 56,27 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 56,27 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за спожиту теплову енергію, а наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з січня 2015 року по травень 2016 року здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 374,47 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.09.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» , 69001, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13622986, на користь:

- Концерну В«Міські теплові мережіВ» , 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району, 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а, на п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813, № 26007301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , МФО 313957, основний борг в сумі 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 87 коп., пеню в сумі 177 (сто сімдесят сім) грн. 26 коп., три проценти річних в сумі 56 (п'ятдесят шість) грн. 27 коп., інфляційні витрати в сумі 374 (триста сімдесят чотири) грн. 47 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 55 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» щодо стягнення пені в сумі 0,91 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Концерну В«Міські теплові мережіВ» в особі Філії Концерну В«Міські теплові мережіВ» Дніпровського району до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛанВ» щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,07 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 19.09.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.