Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/14975/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/14975/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавер Україна»

про стягнення 10 680,51 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Дяденчук О.Г. - по дов. № 7 від 12.01.2016

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавер Україна» 10 680,51 грн., з яких: 9 800,00 грн. основного боргу, 626,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 253,73 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14975/16 та призначено її до розгляду на 20.09.2016.

Позивач в судовому засіданні 20.09.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.09.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 17.08.2016 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Козицького, 5, кв. 55, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.09.2016 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 20.09.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Деревообробний комбінат № 7» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Діскавер Україна» товар (двері) на загальну суму 249 692,01 грн. згідно наступних видаткових накладних:

№ 13-12/1 від 11.07.2014 на суму 20 445,00 грн.,

№ 13-12/2 від 11.07.2014 на суму 48 820,00 грн.,

№ 13-13/1 від 11.07.2014 на суму 15 250,00 грн.,

№ 13-12/5 від 12.07.2014 на суму 14 265,00 грн.,

№ 13-12/4 від 12.07.2014 на суму 48 820,00 грн.,

№ 13-13/2 від 12.07.2014 на суму 15 650,00 грн.,

№ 13-16 від 01.08.2014 на суму 22 070,00 грн.,

№ 13-16/1 від 08.08.2014 на суму 3 270,00 грн.,

№ 13-16* від 02.12.2014 на суму 19 990,01 грн.,

№ 13-23 від 02.12.2014 на суму 41 112,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавер Україна» повернуло Публічному акціонерному товариству «Деревообробний комбінат № 7» товар (двері) на суму 24 990,00 грн. згідно наступних накладних:

№ 3 від 01.12.2014 на суму 21 720,00 грн.,

№ 4 від 02.12.2014 на суму 3 270,00 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 224 702,01 грн. та нараховані інфляційні втрати в сумі 626,77 грн. та 3% річних в сумі 253,73 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, в усіх доданих до позовної заяви видаткових накладних йде посилання на договір № 27/06/14 від 27.06.2014.

При цьому представник позивача в судовому засіданні зазначив, що між сторонами відповідного договору не укладалось. Відповідач в свою чергу з даного приводу нічого не відзначив, що позбавляє суд з'ясувати обставини укладення договору № 27/06/14 від 27.06.2014.

Враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи договору № 27/06/14 від 27.06.2014, суд розглядає спір з урахуванням існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли у спрощений спосіб, з огляду на наступне

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом підписання видаткових накладних було укладено договір купівлі-продажу товару, за яким відповідач зобов'язався оплатити вказаний товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи (банківські виписки від 26.06.2014, 27.06.2014, 17.07.2014, 18.07.2014, 22.09.2014, 13.11.2014, 20.11.2014) відповідач сплатив позивачу товар на суму 214 902,00 грн.

Отже, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 9 800,01 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 800,01 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 626,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 253,73 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 626,77 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 253,73 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавер Україна» (03087, м. Київ, вул. Козицького, 5, кв. 55, код ЄДРПОУ 33541197) на користь Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7» (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9, код ЄДРПОУ 30531566) 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 626 (шістсот двадцять шість) грн. 77 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 73 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 21.09.2016.

СуддяВ.В.Сівакова