Рішення

від 13.09.2016 по справі 915/771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 915/771/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «³нницька птахофабрикаВ» , вул. Хлібозаводська, 14, м. Ладижин, Вінницька область, 54321 (код ЄДРПОУ 35878908)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АГРО РЕЗЕРВВ» , вул. Пушкінська, 28, офіс 13, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54029 (код ЄДРПОУ 36813705)

про стягнення заборгованості в сумі 72 433, 30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.04.2016 року;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «³нницька птахофабрикаВ» з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АГРО РЕЗЕРВВ» про стягнення заборгованості в сумі 72 433, 30 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.08.2016 року розгляд справи відкладено на 16.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.08.2016 року розгляд справи відкладено на 13.09.2016 року.

В судовому засіданні 13.09.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між ОСОБА_3 В«АГРО РЕЗЕРВВ» та ОСОБА_3 «Вінницька птахофабрика» в особі його відокремленого підрозділу філії «Переробний комплекс» ТзОВ «Вінницька птахофабрика» був укладений договір поставки № 93 від 28 березня 2014 року.

На виконання умов договору поставки в період з березня 2014 року по серпень 2014 року (з урахуванням бухгалтерських корегувань по липень 2015 року) позивачем було поставлено (відвантажено) відповідачеві жир тваринний на загальну суму 2 160 491, 30 грн.

В порушення виконання умов договору поставки покупцем не здійснено повного розрахунку за отриманий товар. В період з березня 2014 року по липень 2016 року відповідачем було сплачено 2 088 058 , 00 грн.

Борг відповідача за поставлений товар станом на 18.05.16 року становить 72 433, 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 538, 629, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 18.07.2016 року, направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АГРО РЕЗЕРВВ» , вул. Пушкінська, 28, офіс 13, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54029 повернута до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. 70-72).

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 02.08.2016 року та від 16.08.2016 року отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (арк. 134, 138).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Керуючись п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року, суд дійшов висновку про здійснення усіх заходів щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань та достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Письмового відзиву по суті спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.03.2014 року між ОСОБА_3 «Вінницька птахофабрика» в особі його відокремленого підрозділу філії «Переробний комплекс» ТзОВ «Вінницька птахофабрика» (постачальник) та ОСОБА_3 В«АГРО РЕЗЕРВВ» (покупець) було укладено договір поставки № 93, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити м'ясокісткове борошно, жир тваринний технічний та збагачувач кормовий тваринного походження (товар) чи інший товар згідно додатків до договору в кількості та асортименті згідно додатків на кожну поставку товару, які є невід'ємними частинами цього договору. Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в строк та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору) (арк. 8-10).

Відповідно до п. 4.1 Договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.

Крім того, до договору сторонами складено та підписано специфікації № 1 від 28.03.2016 року, № 3 від 07.04.2014 року, № 4 від 10.04.2014 року, № 7 від 05.06.2014 року, № 8 від 10.06.2014 року, № 9 від 12.06.2014 року, № 10 від 17.06.2014 року (арк. 117-123).

Договір та специфікації підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки суду не подано.

Таким чином, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Умовами Договору поставки № 93 сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата кожної партії товару здійснюється згідно виставлених рахунків - фактур на умовах 100 % передоплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 2.3 Договору сума договору визначається на підставі вартості всіх партій товару, поставлених постачальником покупцю, вказаних в товарних накладних, що виписані на підставі цього договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору умови оплати за кожну партію товару можуть змінюватись, про що вказується в додатках до договору. В такому разі пріоритет має порядок оплати, передбачений в додатках.

Відповідно до п. 3.2 Договору датою поставки є дата виписки товарної накладної.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов п. 2.2 договору поставки № 93 позивачем виставлено відповідачу ОСОБА_3 В«АГРО РЕЗЕРВВ» рахунки - фактури для проведення попередньої оплати за товар (арк. 74-87).

Факт виставлення відповідачу вищевказаних рахунків - фактур позивачем підтверджується скриншотами (знімок екрану) архіву електронної пошти (арк. 108-116). При цьому, судом враховано, що умовами договору № 93 сторони не погоджували направлення рахунків електронною поштою, як і не погоджували електронних адрес сторін, які б вважались обов'язковими для сторін. З поданих суду скриншотів неможливо встановити які саме рахунки, на яку суму та на виконання якого зобов'язання направлялись для проведення оплати, як і неможливо встановити кому належить електронна адреса, на яку направлялись листи. Таким чином, вказані докази не є належними доказами направлення та отримання контрагентом рахунків в розумінні ст. 33, 34 ГПК України.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору поставки № 93 від 28.03.2014 року позивач в період з 31.03.2014 року по 14.08.2014 року поставив відповідачу товар (жир тваринний технічний 3 сорту та 1 сорту), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 1 837 170, 00 грн. (арк. 11-25).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, факт поставки товару, його кількості та вартості повинен підтверджуватись первинними документами. В спірному випадку наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними) підтверджено факт поставки товару по договору поставки № 93 від 28.03.2014 року на загальну суму 1 837 170 грн.

Судом також встановлено, що 07.04.2015 року між ОСОБА_3 «Вінницька птахофабрика» в особі його відокремленого підрозділу філії «Переробний комплекс» ТзОВ «Вінницька птахофабрика» (постачальник) та ОСОБА_3 В«АГРО РЕЗЕРВВ» (покупець) було укладено договір поставки № 167, відповідно до умов якого постачальник передає на умовах даного договору, а покупець приймає у власність товарно-матеріальні цінності, а саме жир тваринний (товар) в кількості, в асортименті та за ціною згідно специфікацій на кожну партію (поставку) товару, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 Договору) (арк. 98-100).

Матеріалами даної господарської справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки № 167 від 07.04.2015 року позивач поставив відповідачу товар жир тваринний технічний 1 сорту на загальну суму 713 651, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. 101-104), та виставив відповідачу ОСОБА_3 В«АГРО РЕЗЕРВВ» рахунки - фактури для проведення попередньої оплати за товар (арк. 105-107).

На підтвердження оплати відповідачем за товар за вищевказаними двома договорами № 93 та № 167 позивачем подано банківську виписку (арк. 30-32), з якої вбачається, що:

- оплата по договору № 93 проведена в розмірі 1 825 558, 00 грн.;

- оплата по договору № 167 проведена в розмірі 655 770, 00 грн., що також підтверджується рахунками - фактурами, які вказано відповідачем в призначенні платежу та які виставлялись позивачем на виконання умов договору № 167 (арк. 32-33, 105-107).

Таким чином, заборгованість за договором поставки № 93 становить 11 612 грн. (1 837 170 грн. - 1 825 558 грн.).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вказано вище, відповідно до п. 2.2 договору № 93 оплата кожної партії товару здійснюється згідно виставлених рахунків - фактур на умовах 100 % передоплати, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.01.2013 року № 14 господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2016 року позивачем було направлено відповідачу листом № 227 рахунки - фактури для проведення оплати (арк. 141-142). Факт направлення та отримання відповідачем листа з рахунками - фактурами підтверджується описом вкладення у цінний лист та результатом пошуку штрихкодового ідентифікатора 2432102483060, відповідно до якого відправлення за № 2432102483060 вручено за довіреністю 30.08.2016 року (арк. 143-144).

Як вказано вище, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується поставка товару по договору поставки № 93 на загальну суму 1 837 170 грн., оплата якого проведена відповідачем частково в розмірі 1 825 558, 00 грн. Таким чином, заборгованість за договором поставки № 93 становить 11 612 грн. (1 837 170 грн. - 1 825 558 грн.). Строк оплати даної заборгованості настав. Відповідачем не подано суду доказів оплати вказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано позовних вимог в частині стягнення 11 612 грн.

Щодо посилань позивача на перенесення коштів за бухгалтерськими довідками, то судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, а також письмових пояснень позивача (арк. 73, 96) зазначена в позовній заяві сума в розмірі 2 160 491, 30 грн. по договору № 93 від 28.03.2016 року складається як із вартості фактично відвантаженого товару згідно поданих до матеріалів справи видаткових накладних, так і з сум, що зазначені у бухгалтерських довідках, які є первинними документами та відображають виправлення помилок, допущених у минулих періодах в бухгалтерському обліку, а саме: 1 837 170 грн. (сума фактично поставленого товару згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних по договору № 93 від 28.03.2014 року) + 262 500 грн. (сума коригувань згідно бухгалтерської довідки від 31.07.2015 року) + 60 821, 30 грн. (сума заборгованості, яка перенесена з договору № 167 на договір № 93).

Так, як вбачається з бухгалтерської довідки від 31.07.2015 року в банківській виписці №КП100001385 було допущено помилку - рознесено оплату в сумі 262 500 грн. від контрагента ОСОБА_3 "АгроРезерв" згідно платіжного доручення № 378 на договір № 93 від 28.03.2014 року замість вірного договору № 167 від 07.04.2015 року. В зв'язку з цим в системі 1с проведено коригування №КП100002280 на перенесення коштів на вірний договір № 167 від 07.04.2015 року (арк. 33);

Так, як вбачається з бухгалтерської довідки від 30.09.2015 року, у вересні 2015 року головним бухгалтером позивача було виявлено помилку, допущену 21.05.2015 року, а саме створено коригування на перенесення заборгованості із договору № 167 від 07.04.2015 року в сумі 60 821, 30 грн. на договір № 93 від 28.03.2014 року, з метою обліку дебіторської заборгованості на одному договорі. Контрагент ОСОБА_3 «Агро Резерв» (код ЄДРПОУ 36813705) дане коригування погодив та підтвердив підписаним актом звірки за період із 01.01.2015 року по 30.09.2015 року (арк. 34-35).

Суд дійшов висновку, що проведення коригування за бухгалтерською довідкою від 31.07.2016 року (перенесення оплати з договору № 93 на договір № 167) проведено позивачем правомірно, оскільки фактично оплата на вказану суму здійснювалась відповідачем на виконання умов договору № 167 від 07.04.2015 року, що підтверджується випискою по рахунку (арк. 32). Тобто, фактично позивачем виправлено помилку в бухгалтерському обліку.

Щодо проведення коригування за бухгалтерською довідкою від 30.09.2016 року, то фактично позивачем в односторонньому порядку здійснено перенесення заборгованості в розмірі 60 821, 30 грн. за договором № 167 від 07.04.2015 року на договір № 93 від 28.03.2014 року. При цьому, поставка товару за договором № 93 на вказану суму не здійснювалась та не підтверджена жодними документами. Доказів погодження з відповідачем вказаної операції суду не подано, а з наявного в матеріалах справи підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків (арк. 35) неможливо встановити які кошти, в якому розмірі та за який товар були оплачені по кожному з договорів (в тому числі перенесені). Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та невідповідність законодавству перезарахування позивачем в односторонньому порядку заборгованості з одного договору на інший.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення 11 612 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті позову про стягнення 60 821, 30 грн. слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю факту поставки товару за договором № 93 від 28.03.2014 року на вказану суму та неправомірністю перенесення заборгованості з одного договору на інший.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«АГРО РЕЗЕРВВ» , вул. Пушкінська, 28, офіс 13, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54029 (код ЄДРПОУ 36813705) на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «³нницька птахофабрикаВ» , вул. Хлібозаводська, 14, м. Ладижин, Вінницька область, 54321; юридична адреса: вул. Слобода, 141, м. Ладижин, Вінницька область, 24320 (код ЄДРПОУ 35878908):

- 11 612 грн. (одинадцять тисяч шістсот дванадцять грн. 00 коп.) - заборгованості за договором поставки № 93 від 28.03.2014 року;

- 220, 91 грн. (двісті двадцять грн. 91 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в частині стягнення 60 821, 30 грн. (шістдесят тисяч вісімсот двадцять одна грн. 30 коп.) відмовити.

Судовий збір в розмірі 1 157, 09 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 09 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 19.09.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш