Рішення

від 20.09.2016 по справі 918/917/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 вересня 2016 р. Справа № 918/917/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "Україна-Мономах"

про стягнення заборгованості в сумі 1 058 грн. 17 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 20 вересня 2016 року, відповідно до статті 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Україна-Мономах" про стягнення заборгованості в сумі 1 067 грн. 79 коп.

Ухвалою суду від 23 серпня 2016 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 06 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 26 серпня 2016 року виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 23 серпня 2016 року у справі № 918/917/16 та призначено розгляд даної справи на 05 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2016 року, розгляд справи відкладено на 20 вересня 2016 року.

До початку судового засідання уповноважений представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 19 вересня 2016 року, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Україна - Мономах" на свою користь 845 грн. 47 коп. заборгованості за поставлений природний газ, 165 грн. 55 коп. пені, 35 грн. 32 коп. інфляційних та 11 грн. 83 коп. три процента річних.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду і вона подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, повноважною особою позивача, відтак суд її задовольняє, а тому має місце нова ціна позову 1 058 грн. 17 коп.

У судовому засіданні 20 вересня 2016 року уповноважений представник позивача підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві, наполягав на його задоволенні.

У судове засідання, призначене на 20 вересня 2016 року, відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав, щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 23 серпня 2016 року та відкладення розгляду даної справи від 05 вересня 2016 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, вищезазначена адреса зазначена у витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням "за не запитом".

Отже, за змістом вищезазначеної норми, відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (надалі - постачальник) та ОСОБА_1 підприємством "Україна-Мономах" (надалі - споживач) був укладений договір № 2015/ТП-КП-100089 на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі - договір, а.с. 8 - 11).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник постачає природний газ (надалі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 1.2 договору передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (надалі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газопостачаючого обладнання визначаються Сторонами в додатку 1 до договору.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду споживач протягом двох робочих днів погоджує з Газорозподільним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (пункт 3.9 Договору).

Згідно пункту 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної/щодекадної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію.

Частиною 5 того ж пункту визначено, що у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2015 року (пункт 10.1 договору).

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 01 липня 2015 року № 2015/ТП-КП-100089 на постачання природного газу за регульованим тарифом, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

На виконання умов договору позивач у листопаді-грудні 2015 року поставив відповідачу природний газ на суму 1 358 грн. 13 коп., що зокрема підтверджується актами прийому - передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками постачальника та споживача (а.с. 12, 13, 14).

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого газу виконав частково на суму 512 грн. 66 коп., що стверджується платіжним дорученням від 27 липня 2015 року № ЗРВ00002225.

Внаслідок неоплати вартості спожитого газу в повному обсязі за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 845 грн. 47 коп.

Судом встановлено, борг споживача перед постачальником на момент розгляду справи становить 845 грн. 47 коп.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із встановлених вище обставин слідує, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати отриманого газу на суму 845 грн. 47 коп., тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Україна-Мономах" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" основної суми боргу підлягає задоволенню на вищезазначену суму.

Окрім того, позивач покликаючись на пункт 6.2.2 договору просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) нараховану в розмірі 165 грн. 55 коп. грн., з яких: 05 грн. 95 коп. за період з 7 грудня 2015 року по 17 грудня 2015 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 22 грн. 71 коп. за період з 18 грудня 2015 року по 28 січня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 18 грн. 88 коп. за період з 29 січня 2016 року по 03 березня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 26 грн. 43 коп. за період з 03 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 16 грн. 30 коп. за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 5 грн. 29 коп. за період з 27 травня 2016 року по 07 червня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 09 грн. 87 коп. за період з 05 січня 2016 року по 28 січня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 14 грн. 40 коп. за період з 29 січня 2016 року по 03 березня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 20 грн. 16 коп. за період з 04 березня 2016 року по 21 квітня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 12 грн. 43 коп. за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 09 грн. 42 коп. за період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 03 грн. 70 коп. за період з 24 червня 2016 року по 05 липня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог) судом встановлено, що він відповідає умовам договору, чинному законодавству України та здійснений арифметично вірно.

Відтак, до стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Україна - Мономах" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" підлягає пеня в сумі 165 грн. 55 коп.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 11 грн. 83 коп., з яких: 05 грн. 04 коп. за період з 07 грудня 2015 року по 24 квітня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 01 грн. 25 коп. за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 0 грн. 44 коп. за період з 27 травня 2016 року по 07 червня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 448 грн. 60 коп., 03 грн. 03 коп. за період з 05 січня 2016 року по 21 квітня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 0 грн. 98 коп. за період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 0 грн. 78 коп. за період з 27 травня 2016 року по 23 червня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 0 грн. 98 коп. за період з 24 червня 2016 року по 28 липня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп., 0 грн. 31 коп. за період з 29 липня 2016 року по 08 серпня 2016 року на суму основного боргу в розмірі 342 грн. 19 коп. та 35 грн.32 коп. інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши їх нарахування, судом встановлено, що вони здійснені арифметично вірно, отже до стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Україна - Мономах" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" підлягає 11 грн. 83 коп. три процента річних та 35 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Враховуючи усе вищезазначене позов підлягає задоволенню (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) на загальну суму 1 058 грн. 17 коп., з яких: 845 грн. 47 коп. основна сума боргу, 165 грн. 55 коп. пеня, 35 грн. 32 коп. інфляційні втрати та 11 грн. 83 коп. три процента річних.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Україна-Мономах" (33022, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: 32683120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, місто Рівне, вулиця Білякова,4, ідентифікаційний код: 39589441) 845 (вісімсот сорок п'ять) грн. 47 коп. основної суми боргу, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 55 коп. пені, 35 (тридцять п'ять) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 11 (одинадцять) грн. 83 коп. три процента річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "21" вересня 2016 року

Суддя Торчинюк В.Г.