Рішення

від 15.09.2016 по справі 922/2379/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р.Справа № 922/2379/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Трейд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Імекс", м. Харків про стягнення 60375,73 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БНС Трейд" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Імекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу - 41953,00 грн., суми втрат від інфляції - 12941,90 грн., 3% річних від суми основного боргу - 5480,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач несвоєчасно виконав своє зобов'язання по договору поставки № 20/28122012_Трейд від 28.12.2012 р. в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 21.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2016 р. о 10:20.

04.08.2016 р. судом було задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.09.2016 р. о 10:00.

06.09.2016 р. судом розгляд справи відкладено на 15.09.2016 р. о 10:00.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з'явився.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився.

При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи у суді був повідомлений належним чином, оскільки згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Імекс" є: м. Харків, Фрунзенський район, вул. Кузнечна, буд. 9, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала суду від 04.08.2016 р. про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за вищезазначеною адресою, але не були ним отримані та повернуті до суду у зв'язку з закінчення строку зберігання поштового відправлення, про що свідчать довідки "Укрпошти".

У п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" було зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, на сторінці господарського суду Харківської області офіційного веб-порталу В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет були опубліковані 31.08.2016 р. та 09.09.2016 р. повідомлення про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

28 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БНС Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онлайн Імекс" (покупець) був укладений договір поставки № 20/28122012_Трейд (надалі - договір), за яким постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався приймати у власність від постачальника та оплачувати отриманий товар.

Відповідно до п. 1.5. договору поставка товару за договором здійснюється на умовах ЕХW - склад продавця. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах вищезазначеного складу.

Згідно п.4.1. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві, або його уповноваженому представнику та засвідчується підписанням сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що зобов'язання постачальника щодо поставки (передачі) товару по договору вважаються виконаними після передачі товару покупцю та підписання сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п. 4.4. договору датою поставки (передачі) товару є дата фактичної передачі товару та підписання сторонами накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 6.2.1. договору було передбачено, що покупець до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає постачальнику звіт про реалізований товар і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату за реалізований в розрахунковому місяці товар на поточний рахунок постачальника.

Остаточний розрахунок покупець здійснює у останній календарний місяць строку дії договору та виключно після повернення залишку товару, якщо такий буде мати місце, на склад постачальника (п. 6.2.2. договору).

Згідно п. 11.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 28.03.2013 р.

Пунктом 11.2. договору передбачалося продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах у випадку, якщо жодна зі сторін протягом 30 календарних днів письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору.

Враховуючи положення п. 11.2. договору та те, що в матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення сторін про припинення дії цього договору, суд прийшов до висновку, що договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 06.09.2016 р. за вх. № 29168, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача вказував, що сума боргу, яка заявлена в позовній заяві до стягнення, виникла у відповідача в зв'язку з не повним та не своєчасним виконанням своїх зобов'язань по оплаті відносно поставленого позивачем товару по договору поставки № 20/28122012_Трейд від 28.12.2012 р. Відсутність таких документів як остаточне замовлення, попередня і остаточна специфікація, що передавались між сторонами засобами електронного зв'язку, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату відносно поставленого товару по договору, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 001Г0023 від 08.06.2013 р., що містить перелік, ціну товару та підтверджує перехід права власності на товар і відповідно зобов'язання відповідача по оплаті за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена відповідачу поставка (передача) товару на суму 133953,00 грн., про що свідчить складена між сторонами видаткова накладна № 001Г0023 від 08.06.2013 р. на суму 133953,00 грн.

Відповідачем за отриманий товар був здійснений частковий розрахунок, що вбачається з банківських виписок ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (том 1 а.с. 23-27) та картки рахунку 361 ТОВ "БНС Трейд" (том 1 а.с. 28) з призначенням платежів: оплата за товар, згідно видаткової накладної, та оплата за товар, згідно договору поставки. Так, відповідачем було сплачено позивачу 92000,00 грн. за отриманий товару, а саме:

- 11.07.2013 р. - 17000,00 грн.;

- 15.01.2014 р. - 25000,00 грн.;

- 30.01.2014 р. - 10000,00 грн.;

- 18.04.2014 р. - 30000,00 грн.;

- 22.07.2014 р. - 10000,00 грн.

Отже, сума основного боргу відповідача складає 41953,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 41953,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача втрат від інфляції та 3% річних, враховуючи умови оплати за договором передбачені розділом 6 договору, господарський суд прийшов до висновку, що відповідачу підлягає нарахуванню сума втрат від інфляції та 3% річних з 26.07.2013 р.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума втрат від інфляції згідно розрахунку позивача у розмірі 12941,90 грн. та сума 3% річних за період 26.07.2013 р. - 12.07.2016 р. у розмірі 5203,14 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 41953,00 грн., суми втрат від інфляції у розмірі 12941,90 грн. та суми 3% річних у розмірі 5203,14 грн., всього - 59738,04 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1362,84 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Імекс" (м. Харків, вул. Кузнечна, буд. 9, ідентифікаційний код 38477454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БНС Трейд" (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 20-Б, ідентифікаційний код 36291981) основний борг у розмірі 41953,00 грн., суму втрат від інфляції у розмірі 12941,90 грн., суму 3% річних у розмірі 5203,14 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1362,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 20.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_1