Рішення

від 20.09.2016 по справі 922/2626/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 922/2626/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області, с. Красне про стягнення 786,62 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №620 від 01.02.2016;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області 609,72 грн. - основного боргу за договором № 820-К-2015 від 30.06.2015 р., 129,91 грн. - пені, 12,24 грн. - 3% річних та 34,75 грн. - інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №220-К-2015 від 30.01.2015 року на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02 вересня 2016 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 20 вересня 2016 р. о 12:00 год.

Позивач до початку розгляду справи по суті надав 08 вересня 2016 року заяву про зміну предмету позову (вх. №29427), відповідно до якої змінив предмет позову, а саме просить суд стягнути з Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області на користь ПАТ "Харківгаз" основний борг за договором №220-К-2015 від 30.01.2015 в розмірі 609,72 грн., пеню в розмірі 129,91 грн., 3% річних у розмірі 12,24 грн., інфляційні втрати в розмірі 34,75 грн.

Суд, дослідивши вищезазначену заяву позивача, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої заяви про зміну предмету позову за своїм змістом вона є заявою про зміну предмета позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву про зміну предмета позову до розгляду.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, проте 16 вересня 2016 року через канцелярію суду надав заяву (вх. №30589), в якій відповідач визнає позов повністю та просить суд розглянути справу без участі його представника.

В судовому засіданні 20.09.2016 позивач підтримав позов, з урахуванням зміни предмету позову, а також не заперечував проти клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, вважає за можливе його задовольнити, як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (надалі - Виконавець) та Красненською сільською радою Кегичівського району Харківської області (надалі -Замовник) було укладено договір №220-К-2015 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з планового технічного обслуговування, відповідно до державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010 - код 35.22., (далі - ПТО), систем газопостачання за адресою: с. Красне в терміни, визначені графіком (Додаток №2), який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.1.3. Договору технічне обслуговування за заявками Замовника виконується при надходженні заявок про усунення несправності газового обладнання.

Відповідно до п.2.3. Договору фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щомісячно актом наданих послуг (робіт), який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 3(трьох) днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення Замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк, цей акт вважається погодженим Замовником в редакції Виконавця.

Згідно з п.5.2. Договору Замовник проводить оплату послуг згідно акту виконаних робіт, наданих Виконавцем, протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Цей Договір набуває чинності з дати підписання та відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного код України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.9.1. Договору).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за Договором, що підтверджується актом виконаних робіт з планового технічного обслуговування системи газопостачання згідно договору №220-К від 30.01.2015 на суму 609,72 грн., який підписано сторонами 23.11.2015 без будь-яких зауважень (а.с. 11).

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 609,72 грн., яку відповідач визнає.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості у добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання послуг, передбачених сторонами у договорі № 220-К-2015 від 30.01.2015 на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт з планового технічного обслуговування системи газопостачання згідно договору №220-К від 30.01.2015 на суму 609,72 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 609,72 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 129,91 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору за несвоєчасну оплату Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Суд перевіривши нарахування пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 129,61 грн. підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 12,24 грн., а також інфляційних втрат в сумі 34,75 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Красненської сільської ради Кегичівського району Харківської області (64032, Харківська область, Кегичівський район, с. Красне, майдан Незалежності, 7, ідентифікаційний код 04398459) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, ідентифікаційний код 03359500) основний борг за договором №220-К-2015 від 30.01.2015 року в розмірі 609,72 грн., пеню в розмірі 129,91 грн., 3% річних в розмірі 12,24 грн. та інфляційних втрат в розмірі 34,75 грн., а також витрат по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2