Постанова

від 15.09.2016 по справі 917/397/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа № 917/397/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

прокурора - Горгуль Н.В. (службове посвідчення № 036152 від 29.10.2015)

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 03.08.2016)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука (вх. №1868 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/397/16

за позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання права на оренду земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Сільськогосподарське приватно-орендне підприємство "Нива", Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука звернулось до господарського суду Полтавської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава про визнання поновленим Договору оренди землі від 27.03.2014 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 0,3541 га з кадастровим номером 5320483600:00:007:0028, до 31 грудня 2022 року, враховуючи умови додаткової угоди до даного договору.

28.03.2016 до господарського суду Полтавської області від Заступника прокурора Полтавської області надійшла заява (вх.№3854) про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (відповідач у справі).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.04.2016 заяву прокурора прийнято до розгляду.

27.04.2016 від позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. №5322), в якій позивач просить суд визнати поновленим Договір оренди землі від 27.03.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 0,3541га з кадастровим номером 5320483600:00:007:0028, до 31 грудня 2022 року, враховуючи умови додаткової угоди до даного договору.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.05.2016 заяву позивача прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.06.2016 по справі № 917/397/16 (суддя Погрібна С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що дане рішення прийняте судом з порушенням норм чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції, на думку скаржника, не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неповно та неправильно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору. З цих підстав позивач просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2016 по справі № 917/397/16 скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також, позивач просить суд вирішити питання щодо судових витрат по справі. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 клопотання позивача про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 23 серпня 2016 р. о 10:30 год. Даною ухвалою прокурора та відповідача зобов'язано не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції та позивачу відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 прокуратурою Полтавської області надано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8000 від 12.08.2016), в якому прокурор просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2016 по справі № 917/397/16 залишити без змін, оскільки вважає його прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, дійшовши правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

22.08.2016 на адресу суду від Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука надійшла заява (вх. № 8258), в якій позивач посилаючись на об'єктивну неможливість прибуття у судове засідання 23.08.2016 його представника, просить розгляд справи відкласти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 розгляд справи відкладено на 15 вересня 2016 р. об 11:30 год. Зобов'язано відповідача надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

15.09.2016 на адресу суду апеляційної інстанції від Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № 9102), в якій позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що: орендарем дотримано вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо поновлення договорів оренди землі на новий строк; відсутні письмові заперечення відповідача (орендодавця) щодо поновлення договору оренди землі від 27.03.2014; підприємство позивача починаючи з 06.12.1995 користується спірною земельною ділянкою, що підтверджується витягом з протоколу загальних зборів членів КСП «Нива» від 12.11.1995, державним актом на право колективної власності на землю серія ПЛ № 4 від 06.12.1995, договорами оренди землі б/н від 21.04.1997, № 15 від 25.09.2000, від 21.11.2005, рішенням Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 18.12.2000; позивач (орендар) належним чином виконує свої договірні обов'язки, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за земельну ділянку площею 0,3541 га, кадастровий номер 5320483600:00:007:0028; відповідно до довідки Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.07.2016 № 1171/10/16-07-25-23 СПОП "Нива" станом на 04.07.2016 не має заборгованості зі сплати податків та зборів. З цих обставин, позивач вважає, що позовні вимоги щодо визнання поновленим Договору оренди землі від 27 березня 2014, який укладений між Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області та Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива", на земельну ділянку площею 0,3541 га, кадастровий номер 5320483600:00:007:0028 до 31 грудня 2022 року, є правомірними.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава відзиву на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судове засідання 15.09.2016 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 101 та пункту 7 частини другої статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні 15.09.2016 прокурора та уповноваженого представника позивача, які підтримали свої правові позиції у справі, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 28.12.2012 по справі № 18/731/12 було визнано за Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством "Нива" право на оренду земельної ділянки, площею 427,5739 га, яка розташована на території Краснолуцької сільської ради на строк до 31.12.2015.

Наказом Головного управління Держземагенства у Полтавській області № ПЛ/5320483600:00:007/00001462 від 14.03.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та поновлення договору оренди землі" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Сільськогосподарському приватно-орендному підприємству "Нива" при поновленні договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320483600:00:007:0028, яка розташована за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району (том 1 аркуш справи 21).

Як обґрунтовано встановлено господарським судом Полтавської області під час вирішення даного господарського спору по суті та підтверджується в ході розгляду апеляційного розгляду справи, 27.03.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області (орендодавець) та позивачем - Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством "Нива" (орендар) укладений договір оренди землі (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3541га (кадастровий номер 5320483600:00:007:0028) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району (том 1 аркуш справи 10-15).

У пункті 8 Договору сторони обумовили, що цей Договір укладено терміном до 31.12.2015. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена не була.

У пункті 9 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 323,69 грн. в рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки 1 гектар ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2014 на коефіцієнт 3,2 та коефіцієнта для ріллі 1,756.

29.04.2015 позивач направив відповідачу лист за вих. №199 від 29.04.2015 (том 1 аркуш справи 22) та проект Додаткової угоди (том 1 аркуш справи 24) про внесення змін до пункту 8 Договору оренди землі від 27.03.2014 з пропозицією продовжити термін дії Договору до 31.12.2025, інші умови Договору оренди землі не змінені та залишаються чинними у тій редакції в якій вони викладені сторонами раніше і сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (пункт 2 проекту Додаткової угоди).

Як зазначає позивач, відповідачем не було надано відповідь на вказаний лист.

В матеріалах справи наявний лист за вих. №5563/2-15 від 29.05.2015 (том 1 аркуш справи 135), яким відповідачем було надано відповідь на лист позивача від 29.04.2015. Відповідно до вказаного листа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не погодилось з запропонованим позивачем терміном оренди. Крім того, було запропоновано орендну плату 10% від нормативної грошової оцінки.

Докази направлення підтверджуються наявною в матеріалах справи електронно-контрольною карткою (том 1 аркуш справи 134).

24.09.2015 позивачем було направлено клопотання за вих. №725 від 24.09.2015 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яким повідомлено про намір СПОП "Нива" продовжити термін дії договору оренди землі від 27.03.2014 (том 1 аркуш справи 25).

Листом від 13.11.2015 (том 1 аркуш справи 27) відповідач у відповідь на клопотання позивача зазначив, що в поданому позивачем проекті не міститься інформації щодо відсотку від нормативної грошової оцінки, а тому запропонував позивачу орендну плату 12% від нормативної грошової оцінки. При цьому, відповідач вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку дії можливе тільки у разі узгодження умов договору (лист за вих. №4236/0/72-15).

Позивач з посиланням на статтю 33 Закону України "Про оренду землі" вважає, що оскільки ним було дотримано всіх вимог, щодо поновлення договору оренди і з врахуванням відсутності письмових заперечень з боку відповідача, а також те що ним на даний час використовується спірна земельна ділянка, за яку сплачується орендна плата, Договір оренди землі від 27.03.2014 є поновленим.

Приймаючи рішення у даній справі господарський суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014, що зумовило висновок про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, оскільки під час вирішення даного спору, ним правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, яким до того ж судом надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті спору.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірних правовідносин та правову оцінку обставин справи колегія суддів встановила наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачений актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статей 3, 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (статті 13, 14 Конституції України, стаття 324 Цивільного кодексу України).

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На момент виникнення правовідносин сторін у даній справі було чинне Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, що затверджене Указом Президента України 08.04.2011 за № 445, відповідно до пункту 1 якого визначено, що центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності."

Таким чином, органом, на який було покладено право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на момент виникнення у позивача права на укладення Договору оренди землі було Держземагентство України та його територіальні органи. Територіальним органом щодо земельної ділянки, відносно якої укладено Договір оренди від 27.03.2014, було Головне управління Держземагентства у Полтавській області.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що станом на день подання позову та розгляду справи по суті, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України, у власність або у користування для всіх потреб є Держгеокадастр України, що є правонаступником Держземагентства України.

Так, Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" визначено організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України.

Частиною 7 статті 5 Законом України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 12 Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

В пунктах 5, 6 цієї постанови встановлено, що центральні органи виконавчої влади, які утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов'язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Центральні органи виконавчої влади, що припиняються згідно з цією постановою, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення центральних органів виконавчої влади, яким передаються повноваження та функції центральних органів виконавчої влади, що припиняються.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно Договору та наявної у справі документації, земельна ділянка, яка є предметом Договору, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та знаходиться за межами населеного пункту, повноваження по розпорядженню якою відноситься до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких відноситься відповідач.

Отже, відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області є правонаступником Головного управління Держземагентства у Полтавській області та до сфери його повноважень належить реалізація державної політики по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Частина 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до частини другої статті 759 Цивільного кодексу України відносини щодо оренди земельної ділянки регулюються законом. При цьому, частиною 6 статті 93 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі регулюються законом.

Так, Закон України В«Про оренду земліВ» є спеціальним законом, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи регулювання відносин з оренди землі в Україні.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання поновленим Договору оренди землі від 27.03.2014 з врахуванням умов Додаткової угоди, запропонованої позивачем (том 1 аркуш справи 24).

Статтею 13 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок поновлення договору оренди встановлений статтею 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , яким передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша - п'ята).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

При цьому, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Відповідно до пункту 8 договір оренди укладений до 31.12.2015. Після закінчення строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Із наявного у справі листування між сторонами вбачається, що протягом дії спірного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку дії договору та розміру орендних платежів, а після закінчення строку дії такого договору відповідач взагалі висловив свої заперечення щодо його поновлення (лист № 28-16-777.3-11/ -16 від 05.01.2016).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, тобто до 31.01.2016, у зв'язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Отже, договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,3541 га кадастровий номер 5320483600:00:007:0028 закінчився ще 31.12.2015, у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Матеріали справи підтверджується, що переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі на спірну земельну ділянку припинилось, а тому суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014.

Водночас, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що частиною шостою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачена також й інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Пролонгація договору оренди відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7-9 статті 33 вказаного Закону, у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Таким чином, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи судом першої інстанції, прямо встановлена обов'язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення. При цьому, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що згідно з положеннями статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» та пункту 8, 37 договору оренди землі, не відбулось автоматичне поновлення дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Натомість, ретельно дослідивши наявні у справі доказові матеріали, колегією суддів встановлено, що до закінчення терміну дії спірного договору оренди землі сторони не дійшли згоди щодо строку його дії, а лист відповідача № 28-16-777.3-11/ -16 від 05.01.2016 свідчить про відмову орендодавця в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами сьомою, восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Частиною дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді, проте, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, в матеріалах справи відсутні докази оскарження позивачем відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку.

Сплата позивачем орендних платежів за користування земельними ділянками після закінчення дії договору, на що звертає увагу суду позивач в своїй апеляційній скарзі, не може бути розцінена колегією суддів апеляційної інстанції як згода орендодавця на пролонгацію договору оренди, оскільки орендар сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення позивачем відповідних орендних платежів не є підставою для продовження спірного договору, термін дії якого закінчився. При цьому, додані позивачем до матеріалів справи платіжні доручення (том 1 аркуші справи 75-102) в графі призначення платежу не містять жодних посилань за яким саме договором сплачувалася орендна плата, оскільки як зазначає позивач в позовній заяві, на виконання рішення господарського суду Полтавської області по справі №18/731/12 від 28.12.2012 ним було укладено 27 договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач просить поновити договір оренди до 31.12.2022.

Тобто, позивачем запропоновано змінити строк дії договору не на той самий строк, який був раніше встановлений (1 рік 9 місяців), а поновити на 7 років, що за своєю юридичною природою є пропозицією про внесення змін до договору оренди землі, на яку не поширюється дія статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Отже, позивачем запропоновано змінити істотну умову договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

Разом з цим, за умовами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди від 27.03.2014, в редакції запропонованій позивачем відповідачу, встановлений термін дії договору до 31.12.2025.

Тобто, позиція позивача щодо запропонованого строку дії договору є різною.

Оскільки позивач не звертався з вимогою продовжити договір на той самий строк і на тих самих умовах, і така додаткова угода не була укладена (відсутнє підтвердження юридичного факту поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що право позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору не є порушеним, оскільки з такою пропозицією позивач не звертався, а навпаки просив змінити таку істотну умову договору, як строк його дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, а також у постановах від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Таким чином, вимога про визнання поновленим договору оренди землі саме на запропонованих позивачем умовах, не відповідає приписам статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності вбачається, що позивачем не доведені як суду першої, так і апеляційної інстанції, правові підстави для задоволення позову на умовах переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від 27.03.2014.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття господарським судом Полтавської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Нива", Полтавська область, Гадяцький район, с. Красна Лука залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.06.2016 у справі № 917/397/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.