Постанова

від 14.09.2016 по справі 821/770/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/770/16

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М.

при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Консалтінгова фірма «Консультант» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Фонд) звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Консалтінгова фірма «Консультант» (надалі - відповідач, Підприємство) в якому просило стягнути з Підприємства на користь Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 6518,75 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 225,83 грн., а також суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги Фонду ґрунтуються на тому, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і незайняте інвалідом в 2015 році Підприємство було зобов'язано самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 7518,75 грн. до 16.04.2016 року. Такий розмір санкцій підтверджується звітом Підприємства до Фонду за формою 10-ПІ №684 від 29.01.2016 року за 2015 рік. Оскільки Підприємство частково сплатило зазначені санкції у сумі 1000,00 грн., то заборгованість по цим санкціям залишається в сумі 6518,75 грн.. Крім того, Фонд вказує на обов'язок Підприємства сплатити пеню в сумі 225,83 грн. за несвоєчасну сплату зазначених адміністративно-господарських санкцій.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року в задоволені позовних вимог Фонду відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Фонд подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, ч.3 ст.18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, передбачений обов'язок підприємств, установ і організацій подавати звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384 затверджена Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Згідно п.1.1 даної Інструкції форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 (із змінами).

Пунктом 3.3 Інструкції встановлено, що у рядку 03 відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Показник рядка 03 визначається для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника рядка 01 на 4 %, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1 особі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма №10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників - 8 осіб, кількість працюючих інвалідів - відсутні, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 120,3 тис. грн.., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 15037,50 грн., сума адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих міс для працевлаштування інвалідів - 7518,75 грн..

З наданої відповідачем до матеріалів справи інформації про кількість штатних працівників за 2015 рік, слідує, що на підприємстві у січні-лютому працювало 7 осіб, у березні - 8 осіб, у квітні-травні - 7 осіб, у червні-липні - 9 осіб, у серпні-листопаді - 8 осіб, у грудні - 9 осіб.

Враховуючи, що згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, в яких працює від 8 до 25 осіб, встановлений фіксований норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, то після збільшення штатної кількості працівників Підприємства до 8 осіб у Підприємства виникли обов'язки, встановлені частиною 3 ст.18 цього Закону, як то - виділити та створити одно робоче місце для працевлаштування інваліда; надати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інваліда та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду необхідно встановити обставини, пов'язані з виконанням відповідачем обов'язків, визначених частиною 3 ст.18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме - створення робочого місця для працевлаштування інваліда; інформування центру зайнятості про наявність вільного робочого місця (вакантних посад), а також встановити, чи спрямовувались центром зайнятості інваліди до відповідача, чи звертались інваліди безпосереднього до відповідача з питань працевлаштування та причини непрацевлаштування відповідачем інвалідів.

З листа Херсонського міського центру зайнятості від 13.06.2016 року №04-23/1249 (а.с.66) вбачається, що відповідач у 2015 році надав інформацію про одну вакансію для інваліда у звіті від 14.12.2015 року за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» за посадою «інженер-програміст»; іншої інформації про створення робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інваліда не надходила; інваліди, які б відповідали вимогам Підприємства на обліку у центрі зайнятості в 2015 році не перебували.

Доказів, які б підтверджували факт того, що після збільшення штатної кількості працівників Підприємства до 8 осіб це Підприємством вживало всі залежні від нього дії та заходи для працевлаштування інвалідів, як-то: звернення до центру зайнятості чи розповсюдження відповідних оголошень в засобах масової інформації, тощо, в матеріалах справи відсутні, і відповідач на наявність таких обставин не посилається.

Направлення Підприємством листа 14.12.2015 року до Херсонського міського центру зайнятості інформації про наявність вакансії для інваліда на думку колегії суддів не є підтвердженням належного виконання Підприємством вимог закону щодо працевлаштування інвалідів протягом 2015 року.

Встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку про неналежне виконання відповідачем протягом 2015 року вимог ч.3 ст.18 зазначеного Закону в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Посилання відповідача не те, що за ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» середньооблікова чисельність штатних працівників визначається за рік, а тому визначити кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2015 рік можливо лише у грудні 2015 року, що і було зроблено відповідачем 14.12.2015 року, і в цей же день Підприємством до центру зайнятості була направлена відповідна інформація про вакансію за формою 3-ПН, колегія суддів вважає помилковими, оскільки для підприємств, установ, організацій, в яких працює від 8 до 25 осіб, встановлений фіксований норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, а як вже зазначено вище, 8 штатних працівників на Підприємстві нараховувалось вже у березні 2015 року.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.4 ст.20 Закону).

Оскільки відповідач не виконав всіх покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язків щодо створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування інвалідів, то він повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2015 рік в сумі 7518,75 грн..

Враховуючи, що Підприємство частково сплатило зазначені санкції у сумі 1000,00 грн., то заборгованість по цим санкціям залишається неоплаченою в сумі 6518,75 грн., які підлягають стягненню з Підприємства.

Згідно зі ст.20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В зв'язку з тим, що відповідачем залишається несплаченою сума адміністративно-господарської санкції в розмірі 6518,75 грн., позивачем обґрунтовано нарахована пеня на суму несплаченої санкції у сумі 225,83 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем за 2015 рік складає 6744,58 грн..

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки відповідач не надав доказів вжиття всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2015 року, апеляційний приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Що стосується вимог Фонду про стягнення з Підприємства суми сплаченого Фондом судового збору по справі в розмірі 1378,00 грн., то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином сплачена Фондом сума судового збору по справі в розмірі 1378,00 грн. не підлягає стягненню з Підприємства.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Консалтінгова фірма «Консультант» - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Консалтінгова фірма «Консультант» (код ЄДРПОУ 32266967) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37959779) 6744 (шість тисяч сімсот сорок чотири) гривні 58 коп..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 вересня 2016 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський